Справа № 183/7293/14
№ 2/183/4194/14
12 грудня 2014 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., секретаря судового засідання Пошивайло І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі продажу, переведення прав покупця, визнання права власності,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця, визнання прав власності на нерухоме майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що вона прийняла рішення про купівлю приміщення для проживання її доньки ОСОБА_2 . Для здійснення купівлі-продажу нерухомого майна, вона передала ОСОБА_2 5000 доларів США (що становило 25 000 грн.), про що між сторонами складено розписку. 02 березня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого, ОСОБА_2 придбала, а ОСОБА_3 продала будинок АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області 02 березня 2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 1945295. ОСОБА_2 зареєструвала право власності на зазначене нерухоме майно в органах БТІ, будинок складається з будинку літ. А, загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м., сіней літ. а, тамбуру літ. а1, сараю літ. Б, прибудови літ. б, сараю літ. В, вбиральні літ. Д, колодязю літ. к, огорожі №1, хвіртки №4, огорожі №5. Відповідач, не порадившись з нею, за її кошти та всупереч її волі вирішила одноособово оформити право власності на зазначене майно на своє ім'я, нехтуючи її інтересами, чим порушує її права. Зазначені вище обставини свідчать про удаваність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в частині покупця, оскільки, зазначене майно було придбане за її волею, за її кошти. Посилаючись на вимоги ст. 235 ЦК України, позивач просила суд визнати договір купівлі-продажу частково недійсним, в частині покупця, визнати її покупцем та власником придбаного майна.
Згідно поданої заяви, позивач просила розглядати справу за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, в своїй заяві просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Третя особа в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлена.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до переконання, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, з наступного.
Судом встановлено, що 10 січня 2007 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5000 доларів США (що становило 25 000 грн.) на купівлю житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач отримав грошові кошти, про що між сторонами складено розписку.
02 березня 2007 року укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого, ОСОБА_2 придбала, а ОСОБА_3 продала будинок АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області 02 березня 2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 1945295.
04 квітня 2007 року право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано в органах БТІ за ОСОБА_2 . Згідно технічного паспорту, будинок складається з будинку літ. А, загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м., сіней літ. а, тамбуру літ.а1, сараю літ. Б, прибудови літ. б, сараю літ. В, вбиральні літ. Д, колодязю літ. к, огорожі №1, хвіртки №4, огорожі №5.
Згідно до ст. 11,16 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є договори.
У відповідності до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ст.ст. 655, 657 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації
Статтею 203 ЦК України передбачені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, одним з них є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що саме позивач мав намір (тобто, волевиявлення) на придбання спірного нерухомого майна, оплатив за зазначене майно кошти, які належали їй. Незважаючи на це, в договорі купівлі-продажу, покупцем визначено відповідача, яка фактично не мала наміру купувати спірне майно, власних грошових коштів на придбання майна не передавала.
У відповідності до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В той же час, згідно ж ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Оскільки судом встановлено, що підтверджується письмовими доказами, що покупцем за договором виступала саме ОСОБА_1 , її вимоги є обґрунтованими, договір в частині покупця повинен бути визнаний недійсним, покупцем визнана позивач, тому, за нею необхідно визнати право власності нерухоме майно.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з положень ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі продажу, переведення прав покупця, визнання права власності задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу від 02 березня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила будинок АДРЕСА_1 - частково недійсним, в частині покупця.
Визнати ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу від 02 березня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила будинок АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 , що в цілому складається з: будинку літ. А, загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м., сіней літ. а, тамбуру літ.а1, сараю літ. Б, прибудови літ. б, сараю літ. В, вбиральні літ. Д, колодязю літ. к, огорожі №1, хвіртки №4, огорожі №5.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.О. Парфьонов