Справа № 274/7939/24
Провадження № 1-кп/0274/852/24
"29" січня 2025 р. м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участі
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника потерпілої ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Бердичівського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2024 року за № 12024060480000898 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білоцерківка Бердичівського району Житомирської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні двоє неповнолітніх дітей, інвалідність ІІІ групи, не працюючого, зареєстрованого за адресою: в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
07.08.2024 близько 4 год. 30 хв. ОСОБА_6 знаходився за місцем спільного проживання зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 - у буд АДРЕСА_2 , де між ними виник конфлікт з приводу банківської карти обвинуваченого, яку він хотів забрати у потерпілої, а остання, не бажаючи віддавати карту, утримувала її у правій руці.
Під час даної суперечки ОСОБА_6 , не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча міг і повинен був їх передбачити, намагаючись відібрати належну йому банківську картку, схопив потерпілу своєю правою рукою за зап'ястя правої руки, у якій вона тримала карту та надмірно відхилив кисть правого зап'ястка, в наслідок чого вона отримала тілесне ушкодження у вигляді лінійного перелому тригранної кістки правого зап'ястка, яке відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як таке, що не є небезпечним для життя, але призвело до тривалого розладу здоров'я.
Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнається винуватим, передбачена ст. 128 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, не заперечуючи фактичних обставин вчиненого злочину. Разом з цим обвинувачений показав, що події відбувалися за місцем спільного з потерпілою проживання - по АДРЕСА_2 . Того дня, могло бути 07.08.2024, о 04.30 год. він попросив у потерпілої належну йому банківську картку, але вона, утримуючи її в правій руці, не віддавала. Він хоті забрати карту, взявши потерпілу легенько за руку, однак не розрахував сили та зламав руку. Він не хотів ламати руку, а бажав лише забрати свою картку. Заявив, що розкаюється у скоєному. Цивільний позов визнав в повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що обвинувачений це її цивільний чоловік, вони проживали по АДРЕСА_2 , спільно з двома дітьми. 07.08.2024 о 04.30 год. обвинувачений хотів забрати у неї належну йому банківську картку і випадково, на її думку, зламав руку. Зранку вона відчула біль в руці та поїхала до травмпункту, де діагностували перелом. Просила не карати обвинуваченого суворо. Цивільний позов підтримала частково, просила стягнути з обвинуваченого 13000 грн. моральної шкоди, оскільки 17000 грн. він їй вже сплатив.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме :
-даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04.09.2024, зі змісту якого вбачається, що будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_5 повідомила, що 07.08.2024 близько 04 год. 30 хв. за місцем проживання: АДРЕСА_2 , чоловік ОСОБА_6 в ході сварки спричинив тілесні ушкодження правої руки. Просила притягнути чоловіка до кримінальної відповідальності (а.п. 39 - 40);
-даними висновку експерта № 267 від 13.09.2024, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлено лінійний перелом тригранної кістки правого зап'ястка, механізмом утворення якого є непряма дія - надмірне ульнарне відхилення кисті, не виключено в термін та за обставин, вказаних в постанові та відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такий, що не є небезпечним для життя, але призвів до тривалого розладу здоров'я (а.п. 42);
-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 05.09.2024 з фототаблицею до нього, під час якого потерпіла ОСОБА_5 в присутності понятих на місці показала та розповіла про події, які мали місце. Зокрема показала на кімнату, в якій між нею та обвинуваченим відбувся конфлікт, за допомогою статиста показала місце в кімнаті, де знаходилась вона під час конфлікту, показала на статистові як саме ОСОБА_6 схопив її за праву руку та натиснув на неї, після чого вона відчула різкий біль (а.п. 43 - 53);
-даними висновку експерта № 298 від 18.09.2024, відповідно до якого тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_5 не виключають свого утворення в термін та за обставин, вказаних під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_5 від 05.09.2024 (а.п. 54 - 55);
-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 27.09.2024 з фототаблицею до нього, під час якого обвинувачений ОСОБА_6 в присутності понятих розповів про конфлікт, що мав місце між ним та потерпілою ОСОБА_5 07.08.2024, показав в якій з кімнат відбувся конфлікт, як були розміщенні він з потерпілою по відношенню одне до одного, механізм нанесення тілесного ушкодження, а саме як він взяв потерпілу за зап'ястя правої руки та відхилив, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження (а.п. 56 - 62);
-даними висновку експерта № 313 від 27.09.2024, відповідно до якого тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_5 , не виключають свого утворення в термін та за обставин, вказаних під час проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_6 від 27.09.2024 (а.п. 64 - 65)
Судом було досліджено усі процесуальні джерела доказів, які були надані учасниками судового провадження. Будь-яких заяв або клопотань про долучення, дослідження або перевірку інших доказів, учасниками судового провадження подано не було. Учасники висловили одностайну позицію про можливість закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами.
Вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинуваченого, суд виходить з того, що вірно встановивши фактичні обставини вчинення злочину, органом досудового розслідування дії обвинуваченого було кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
При цьому, як пояснив в судовому засіданні обвинувачений, дій, спрямованих на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, він не вчиняв. Між ним та потерпілою відбувся конфлікт з приводу його банківської карти, яку він намагався забрати у потерпілої, а остання не бажала її віддавати, утримуючи в правій руці. Саме намагаючись відібрати у потерпілої свою платіжну карту і були спричиненні тілесні ушкодження. Вказану версію підтвердила і потерпіла, вказавши, що обвинувачений не мав наміру умисно зламати їй руку, а намагався відібрати платіжну картку, в ході чого вона і отримала встановлені тілесні ушкодження.
Слід зауважити, що під час конфлікту жодних прямих очевидців, які могли б спростувати таку версію, не було і не могло бути, оскільки події відбувалися о 4.30 год. ранку за місцем спільного проживання обвинуваченого та потерпілої.
Таким чином, стороною обвинувачення не надано доказів та не доведено наявності в діях обвинуваченого умислу на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, що, в свою чергу, виключає відповідальність за ст. 122 КК України.
Поряд з цим, вказані дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ст. 128 КК України, а саме як спричинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, у зв'язку з чим кваліфікація дій обвинуваченого підлягає зміні, що не суперечить приписам ст. 337 КПК України, оскільки не погіршує становище обвинуваченого.
Оцінивши наведені докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ст. 128 КК України, як спричинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним злочину, який є нетяжким, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, перебував в цивільному шлюбі з потерпілою ОСОБА_5 , має двоє неповнолітніх дітей, інвалідність ІІІ групи, не працює, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, на спеціалізованому обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, а також обставини, які пом'якшують, обтяжують його покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
З урахуванням наведеного, зважаючи на характер суспільно небезпечного діяння, вчиненого обвинуваченим, приймаючи до уваги його особу та санкцію статті, за якою суд визнає його винуватими, позицію потерпілої, яка просила не карати обвинуваченого суворо, суд вважає за можливе призначити покарання у виді громадських робіт. При цьому, з врахуванням ряду пом'якшуючих покарання обставин, вказаний вид покарання може бути призначений в мінімальному розмірі, визначеному санкцією. На переконання суду саме такий захід примусу зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним так і іншими особами.
Потерпілою ОСОБА_5 в межах кримінального провадження заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до якого потерпіла просить стягнути моральну шкоду у розмірі 30000 грн. Вказаний цивільний позов потерпіла підтримала на суму 13000 гривень, з врахуванням того, що 17000 гривень обвинувачений вже відшкодував.
Частина 1 с т. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Заслухавши пояснення потерпілої щодо зазнання нею моральних страждань, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості й тим, що потерпілій завдано моральної шкоди, яка полягає в тяжкості перенесених травм, вимушених змін у життєвих стосунках та звичках, зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також те, що цивільний позов обвинуваченим визнаний в повному обсязі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 13000 грн., з врахуванням вже відшкодованої обвинуваченим добровільно суми (17000 гривень на дату ухвалення вироку).
Процесуальні витрати відсутні
Даних про інші заходи забезпечення кримінального провадження в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на відсутність клопотань, суд не вбачає підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу.
Суд не вбачає підстав для застосування щодо обвинуваченого обмежувального заходу, передбаченого ст. 91-1 КК України у вигляді направлення для проходження програми для кривдників. Приймаючи таке рішення, суд виходить з того, що такі заходи застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство. Домашнє насильство, в свою чергу, завжди є умисними діями або бездіяльністю. Тобто, в даному випадку, оскільки ОСОБА_6 визнається винуватим та засуджується за вчинення необережного злочину, не можна говорити про домашнє насильство, що виключає застосування запропонованих прокурором заходів.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді 150 (ста п'ятдесяти) годин громадських робіт.
Початок строку відбування покарання обчислюється з моменту початку виконання громадських робіт за визначеним місцем роботи.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - не застосовувати.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_6 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в якості відшкодування моральної шкоди 13000 (тринадцять тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області.
Суддя ОСОБА_1