Справа 206/2266/24
Провадження 2/206/54/25
22 січня 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючої - судді Плінської А.В.,
при секретарі Білій О.А.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача АТ «Сенс Банк» Тернової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання припиненим зобов'язання за укладеним кредитним договором,
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_3 про визнання припиненим зобов'язання за укладеним кредитним договором №SME0008083 від 1 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 в повному обсязі. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що перебував з ОСОБА_4 в шлюбі з 16 травня 1997 року та за час шлюбу побудували домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 . За ОСОБА_4 рішенням виконкому Бабушкінської районної ради від 18 листопада 2005 року було затверджено акт приймання нового житлового будинку по вищевказаній адресі. На початку лютого 2008 року ОСОБА_3 з метою отримання кредитних коштів у ЗАТ «Альфа Банк», правонаступником яких є Акціонерне товариство «Сенс Банк», умовила ОСОБА_4 передати в заставу за умовами договору іпотеки домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що при підписанні іпотечного договору в забезпечення кредитного договору ОСОБА_4 не було надано для ознайомлення кредитний договір, в забезпечення якого він укладався. Крім Того, банком не здійснювався контроль за цільовим використанням коштів позичальником.
Ухвалою від 19 червня 2024 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.
22 липня 2024 року представником відповідача до суду було подано відзив, в якому останні просили відмовити в задоволенні позовних вимог із посиланням на те, що дійсно між ЗАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_3 було укладено рамкову угоду №SMERS00590 та договір про надання траншу №SME0008083 за умовами яких кредитор у порядку рамкової угоди надає позичальнику кредит в сумі 220 000 дол. США на строк користування 120 місяців зі сплатою процентів в розмірі 13.5% річних, а позичальник зобов'язався в свою чергу повернути наданий кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений договором строк. За рамковою угодою сторони погодились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинна перевищувати 500 000 дол. США. З цієї суми позичальником було використано лише 220 000 дол. США. В забезпечення виконання умов договору про надання траншу від 1 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки та в цей же день між цими ж сторонами укладено договір іпотеки.
Судові спори між сторонами тривають з 2012 року. Представник відповідача вказує, що позивач не є стороною правочину, який просить визнати припиненим та зловживає своїми процесуальними правами, а вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.
5 серпня 2024 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив в якому вказують, що не є боржниками / клієнтами банку АТ «Сенс банк», а всі їх дії направлені виключно на захист своїх прав та протидії позбавлення єдиного житла. ОСОБА_3 не витрачала кошти за цільовим призначенням, а банк вказані обставини не перевіряв. За вказаних обставин Банк мав відмовитись від подальшого кредитування. Також вказують, що безнадійний борг за умовами кредитного договору від 1 лютого 2008 року списаний банком за рахунок резерву.
19 вересня 2024 року до суду надійшли пояснення ОСОБА_4 , яка вказала, що вимоги позивача є підставними, оскільки позивач не надавав згоди на укладення договору іпотеки, де об'єктом виступало майно набуте подружжям за час шлюбу. Крім того, вона не було обізнана з умовами кредитування ОСОБА_3 , з проханнями до банку щодо укладення додаткових угод не зверталась.
Ухвалою від 20 листопада 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача, позивач, кожен окремо, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов, адже відсутні докази того, що Банком надані кошти позичальнику, суду надано копію меморіального ордеру та виписку по рахунку, а оригінали документів не збереглись, отже вказане підтверджує, що кошти ОСОБА_3 не надавались.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, вказаних у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі з 16 травня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 . 16 лютого 2006 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16 лютого 2006 року.
1 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа - Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання траншу №SME0008083, відповідно до якого кредитор згідно умов рамкової угоди надає позичальнику кредит в сумі 220 000 дол. США на 120 місяців зі сплатою процентів 13.5 %річних, а позичальник зобов'язалась повернути кредитні кошти і сплатити відсотки та комісії за кредитом.
21 серпня 2008 року між вказаним сторонами було укладено додаткову угоду до договору про надання траншу від 1 лютого 2008 року, яким збільшено відсотки за користування кредитом з 13.5 до 15.5 відсотків річних.
1 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «Альфа Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 . рамкової угоди від 1 лютого 2008 року та додаткових договорів до неї щодо основного зобов'язання, що еквівалентно 500 000 дол. США передала в іпотеку домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що суду не надано належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог, зокрема в частині не ознайомлення з умовами спірного договору та договору іпотеки, обставина, про те, що позивач не надавав згоди на укладення договору іпотеки є предметом спору в іншій справі, що перебуває в провадженні іншого суду (сторонами вказана обставина не оспорювалось), не використання коштів за цільовим призначенням, та відсутність контролю за цим, є підставою для відмови в подальшому кредитуванні або ж інші передбачені законом або договором наслідки, але аж ніяк не припинення зобов'язання, як про те просить позивач. Також суду не надано доказів тому, що безнадійний борг за умовами кредитного договору від 1 лютого 2008 року списаний, зважаючи на ту обставину, що роками між сторонами тривають судові спори, які випливають з вказаного договору, що сторонами також підтверджено в судовому засіданні. Крім того, ненадання суду первинної документації в підтвердження отримання кредитних коштів, на чому вже в судовому засіданні наполягали як позивач, так і його представник, не є підставою для припинення спірного зобов'язання, адже позивач не є стороною спірного договору, який було укладено майже 17 років тому, більше того, суду не надано належних та допустимих доказів тому, що об'єкт нерухомості є спільним майном подружжя, саме лише посилання на такі обставини та цитування з ухвал суду про забезпечення позову та відкриття, не є такими доказами. Крім того збереглись копії ордеру про видачу та виписки по рахунку, а такі дії, і за минуванням понад 15 років суд розцінює як спосіб перешкоди банку щодо задоволення своїх вимог, які випливають з кредитних правовідносин.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 264-265, 273 ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Сенс Банк» ( код ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Василівка, 100), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) про визнання припиненим зобов'язання за укладеним кредитним договором - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 29 січня 2025 року.
Суддя: А.В. Плінська