Справа № 180/2706/24
1-кп/180/82/25
27 січня 2025 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
На розгляді Марганецького міського суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
24.01.2025 року, до початку підготовчого судового засідання до суду надійшло клопотання, в якому прокурор ОСОБА_3 просила продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, посилаючись на те, що існують ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, а також, ризик вчинення нових кримінальних правопорушень, враховуючи схильність ОСОБА_4 до вчинення злочинів.
В судовому засіданні прокурор підтримала своє клопотання і просила його задовольнити.
Обвинувачений зазначив, що переховуватись від суду не має наміру, оскільки під час досудового розслідування він приходив до слідчого, не ухилявся. Просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 підтримав свого підзахисного.
Заслухавши думки учасників процесу, суд приходить до такого.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Статтею 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Судом встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 застосовано у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Так, слідчий суддя встановив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в період іспитового терміну, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, не працює, має постійне місця проживання, раніше судимий за аналогічні злочини, а тому наявні ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, і дійшов висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді утримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи можуть не запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
На даний час суду не надано доказів того, що ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, зменшились або відсутні.
Так, відповідно до п.36 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тому є достатньо підстав вважати, що з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 в разі визнання винуватим, він зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
Також, обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, оскільки раніше судимий за вчинення корисливого злочину, і обвинувачується у вчиненні нового злочину в період іспитового строку, не працює, інших джерел доходу не має.
Крім того, суд враховує, що у разі ухвалення обвинувального вироку відносно ОСОБА_6 , йому буде призначено реальне покарання у виді позбавлення волі, оскільки санкція ч.4 ст.185 КК України не передбачає альтернативного позбавленню волі покарання, а повторне застосування покарання з випробуванням не може бути застосовано з огляду на приписи КК України.
Щодо ризику впливу на свідків, то наявність такого ризику прокурором не доведено.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення зазначених прокурором у клопотанні ризиків та дотримання ОСОБА_4 належної процесуальної поведінки, і не вбачає підстав для зміни або скасування раніше обраної для обвинуваченого міри запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.291, 314-316, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 27 березня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1