ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2025Справа № 910/14679/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО СВІТАНОК ТРАНС"
про стягнення 207 356,54 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО СВІТАНОК ТРАНС" про стягнення 207 356,54 грн, з яких: 163147,50 грн - основний борг, 28873,86 грн - пеня, 12145,79 грн - інфляційні втрати, 3189,39 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2023-10/03 від 06.10.2023.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14679/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документами, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.12.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 02230, місто Київ, вул.Запорожця Петра (Дніпровський р-н), будинок 6, квартира 70, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду від 04.12.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.
Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).
Як зазначено судом вище місцезнаходженням відповідача, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 02230, місто Київ, вул.Запорожця Петра (Дніпровський р-н), будинок 6, квартира 70. Інших адрес місцезнаходження матеріали справи не містять.
При цьому відповідно до приписів ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" внесені до Єдиного державного реєстру відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Однак, відповідач не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил № 270 за адресою, визначеною у відомостях в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, адреса відповідача є актуальною та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО СВІТАНОК ТРАНС" від суду листа з ухвалою про відкриття провадження у справі перебувало поза межами контролю цього суду.
Крім того, з 18 жовтня 2023 року відповідно до приписів ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвал Господарського суду міста Києва, а отже отримання ухвали у справі №910/14679/24, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.
Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Крім того, про те, що відповідачу було відомо про розгляд справи №910/14679/24 також підтверджується клопотанням директора ТОВ "АВТО СВІТАНОК ТРАНС", ОСОБА_1 , в якому останній просить відкласти розгляд справи.
Водночас, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що директор ТОВ "АВТО СВІТАНОК ТРАНС" перебуває у складі Збройних Сил України, суд зазначає, що заявниками не подано будь-яких доказів на підтвердження обставин, вказаних ними як підставу для відкладення розгляду справи судом, а саме: перебування директора ТОВ "АВТО СВІТАНОК ТРАНС", ОСОБА_1 , на військовій службі у складі Збройних Сил України.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 56 ГПК України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
У той же час, заявником не підтверджено відсутність можливості уповноважити інших осіб діяти в інтересах ТОВ "АВТО СВІТАНОК ТРАНС" (в порядку самопредставництва чи надання повноважень представнику).
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Виходячи з положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання директора ТОВ "АВТО СВІТАНОК ТРАНС", у зв'язку із чим у клопотанні про відкладення розгляду справи належить відмовити.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно із умовами договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.10.2023 №ДНП-2023-10/03 у відповідача виник обов'язок (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.02.2024 про заміну сторони) здійснювати позивачу плату за експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м.Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 1 (вздовж автостоянки).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, в останнього за період з грудня 2023 року по 16.05.2024 виникла заборгованість у сумі 163147,50 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 12145,79 грн, 3% річних у сумі 3189,39 грн та пеню у розмірі 28873,86 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
06.10.2023 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (позивач, сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Хахудою Андрієм Григоровичем (сторона-2) укладений договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2023-10/03 (надалі - договір) відповідно до умов якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м.Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 1 (вздовж автостоянки), надалі - майданчик для паркування, що включає 155 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 17 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування засобів та здійснення розрахунків з юридичним та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п.1.1. договору).
Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (п.7.1. договору).
Згідно із п.3.1 договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
У п.3.3. договору сторони погодили, що майданчик для паркування вважається фактично повернутим стороні-1 з моменту підписання сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки, визначені п. 7.12. договору. У випадку не підписання стороною-2 акту повернення з експлуатації майданчика для паркування сторона-1 має право підписати даний акт в односторонньому порядку, направивши відповідне повідомлення стороні-2, після чого майданчик вважається повернутим стороні-1.
Відповідно до п.3.4 договору щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа, акт приймання-передачі послуг, наданих в попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 6,50 грн з ПДВ.
Загальна ціна договору становить 1104220,00 грн з ПДВ (п.4.2 договору).
Відповідно до п.4.3. договору оплата вартості експлуатації починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування транспортних засобів та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, за яким здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
Згідно з п.4.4. договору сторона-1 не пізніше 5 числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату.
Відсутність рахунку на дату оплати, визначену в п.4.4. цього договору не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати (п.4.5 договору).
Згідно із п.4.7. договору оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування.
У разі порушення стороною-2 строків здійснення оплата щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати (п.5.2. договору).
06.10.2023 сторонами було підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за яким сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 172 машиномісця за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 1 (вздовж автостоянки).
29.02.2024 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (позивач, сторона-1), Фізичною особою-підприємцем Хахудою Андрієм Григоровичем (сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО СВІТАНОК ТРАНС" (сторона-3, відповідач) було укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.10.2023 №ДНП-2023-10/03, відповідно до умов якої сторони погодили наступне:
- сторони погодилися замінити одну із сторін договору, а саме - передати ТОВ "АВТО СВІТАНОК ТРАНС" (стороні-3) усі права та обов'язки ФОП Хахуди А.Г. (сторони-2) по договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.10.2023 №ДНП-2023-10/03 (п.1);
- з моменту набрання чинності цією додатковою угодою, сторона-3 замінює сторону-2 за договором, сторона-2 втрачає право вимагати від сторони-1 виконання своїх обов'язків, що виникають з договору, а сторона-3 набуває прав та починає нести обов'язки та відповідальність за їх невиконання (п.2);
- права, обов'язки та відповідальність сторони-2 по договору переходять до сторони-3 в тому обсязі, в кому вони належали стороні-2 до набрання чинності додатковою угодою (п.3);
- сторона-2 передає, а сторона-3 бере на себе зобов'язання сплатити заборгованість, яка виникла під час дії договору. Заборгованість на момент набрання чинності додатковою угодою №1 становить 87570,00 грн (п.4);
- ця додаткова угода набуває чинності з 01.03.2024 і діє до закінчення терміну дії договору відповідно до його умов.
16.05.2024 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО СВІТАНОК ТРАНС" (відповідач, сторона-2) було укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.10.2023 №ДНП-2023-10/03 з 17.05.2024.
16.05.2024 сторонами було підписано акт повернення паркувального майданчика, за яким сторона-2 повернула, а сторона-1 прийняла з експлуатації паркувальний майданчик на 172 машиномісць за адресою: м.Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 1 (вздовж автостоянки).
Позивач надав у матеріали справи рахунки на оплату №4611 від 01.12.2023, №242 від 01.01.2024, №596 від 01.02.2024, №795 від 01.03.024, №1027 від 11.03.2024, №1379 від 01.04.2024 на загальну суму 169260,00 грн.
Згідно наявних в матеріалах справи актів надання послуг № 4516 від 31.12.2023, №288 від 31.01.2024, №669 від 29.02.2024, №741 від 31.03.2024, №1264 від 30.04.2024, №1602 від 31.05.2024 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 169260,00 грн. Акти за грудень 2023 - лютий 2024 року підписані зі сторони ФОП Хахуди А.Г., акти за березень-травень 2024 року відповідач не підписав.
Згідно із наданими позивачем у матеріали справи доказами ФОП Хахуда А.Г. здійснив часткову оплату за грудень 2023 року у сумі 4112,50 грн та відповідач сплатив за березень 2024 року 2000,00 грн. Отже, несплачена сума за передані фіксовані місця для паркування за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.10.2023 №ДНП-2023-10/03 становить 163147,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконував умови договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.10.2023 №ДНП-2023-10/03, з огляду на що позивач заявив до стягнення з відповідача 163147,50 грн заборгованості та нарахованих інфляційних втрат у розмірі 12145,79 грн, 3% річних у сумі 3189,39 грн, а також пені у розмірі 28873,86 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.10.2023 №ДНП-2023-10/03, який за своєю правовою природою є договором найму комунального майна (паркувального майданчика). Правовий висновок з приводу правової природи договору викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №910/1248/23.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч.1 ст.773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною 1 ст.763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні за змістом положення містить ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У договорі сторони погодили, що оплата вартості експлуатації здійснюється щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за яким здійснюється розрахунок. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця (п.4.3.). Відсутність рахунку на дату оплати (не пізніше 5 числа місяця) не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати (п.4.5 договору). Оплата проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації позивачу майданчика для паркування (п.4.7).
Згідно із актом приймання-передачі паркувального майданчика від 06.10.2023 позивач передав, а ФОП Хахуда А.Г. прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 1 (вздовж автостоянки).
16.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО СВІТАНОК ТРАНС" (відповідач у справі, сторона правочину згідно із додатковою угодою №1 від 29.02.2024) повернув, а позивач прийняв з експлуатації паркувальний майданчик за адресою: м.Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 1 (вздовж автостоянки). Також 16.05.2024 позивач та відповідач дійшли згоди розірвати договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.10.2023 №ДНП-2023-10/03 з 17.05.2024.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача на підставі договору та внаслідок прийняття в користування майданчика для паркування, виникло зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування вказаним об'єктом по дату фактичного повернення з експлуатації позивачу майданчика для паркування. При цьому неотримання відповідачем рахунків на оплату не звільняє відповідача від оплати нарахувань за експлуатацію паркувального майданчику, а обставини підписання чи не підписання актів надання послуг не впливають на строки оплати, які визначені в п.4.3. договору. З огляду на те, що акт приймання-передачі паркувального майданчика сторони підписали 06.10.2023, оплату за експлуатацію паркувального майданчику орендар мав здійснюватися не пізніше 15 числа місяця, за яким здійснюється розрахунок.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У період з грудня 2023 року по 16.05.2024 позивач нарахував плату за експлуатацію паркувального майданчику у загальній сумі 169260,00 грн.
Виходячи з умов договору, дослідивши наявні у матеріалах справи акти, рахунки, судом встановлено, що нарахування плати за експлуатацію паркувального майданчику за період з грудня 2023 року по 16.05.2024 є обґрунтованими та арифметично правильними.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за період з грудня 2023 року по 16.05.2024 становить 163147,50 грн (з урахуванням часткових оплат у сумі 4112,50 грн та у сумі 2000,00 грн). Докази наявності заперечень відповідача щодо здійснених позивачем нарахувань та розрахунків орендної плати, а також доказів оплати вказаних платежів суду не надано.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.10.2023 №ДНП-2023-10/03 у сумі 163147,50 грн.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати за експлуатацію паркувального майданчику позивач нарахував на підставі ст.625 ЦК України інфляційних втрат у розмірі 12145,79 грн та 3% річних у сумі 3189,39 грн, а також на підставі п.4.2. договору пені у розмірі 28873,86 грн. Нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені здійснені позивачем у такому порядку: з 16.12.2023 по 28.02.2024 на суму 31232,50 грн, з 29.02.2024 по 17.10.2024 на суму 27120,00 грн; з 16.01.2024 по 17.10.2024 на суму 31232,50 грн; з 16.02.2024 по 17.10.2024 на суму 29217,50 грн; з 16.03.2024 по 30.04.2024 на суму 31232,50 грн, з 01.05.2024 по 17.10.2024 на суму 29232,50 грн; з 16.04.2024 по 17.10.2024 на суму 30225,00 грн; з 16.05.2024 по 17.10.2024 на суму 16120,00 грн.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків внесення плати за експлуатацію паркувального майданчику передбачена у п.5.2. договору, згідно із яким, у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплата щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Оскільки відповідач допустив прострочення виконання в частині своєчасної сплати плати за експлуатацію паркувального майданчику позивач правомірно здійснив нарахування пені на заборгованість за вказаним договором.
Водночас, щодо періоду нарахування пені суд зазначає таке.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Велика Палата Верховного Суду у п.93-94 постанові від 16 жовтня 2024 року по справ № 911/952/22 вказала, що "застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 ЦК України".
Подібний висновок до застосування частини шостої статті 232 ГК України та неможливості розцінювати умову договору про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/15492/17, від 01.07.2019 у справі № 910/4377/18, від 08.07.2019 у справі № 910/4375/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 15 листопада 2019 року у справі №904/1148/19, від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, від 19.03.2021 №910/17317/17, від 20.08.2021 у справі №910/13575/20.
Умови договору не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України.
Оскільки умови договору не встановлюють періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання у пункті 5.2. договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за експлуатацію паркувального майданчику має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Однак, позивач не врахував положення частини шостої статті 232 ГК України та неправильно визначив період нарахування пені.
Таким чином, правильними періодами нарахування пені є: з 16.12.2023 по 28.02.2024 на суму 31232,50 грн, з 29.02.2024 по 16.06.2024 на суму 27120,00 грн; з 16.01.2024 по 16.07.2024 на суму 31232,50 грн; з 16.02.2024 по 16.08.2024 на суму 29217,50 грн; з 16.03.2024 по 30.04.2024 на суму 31232,50 грн, з 01.05.2024 по 16.09.2024 на суму 29232,50 грн; з 16.04.2024 по 16.10.2024 на суму 30225,00 грн; з 16.05.2024 по 17.10.2024 на суму 16120,00 грн. За розрахунком суду розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 22488,73 грн, в іншій частині вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що розрахунки є арифметично правильними, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 12145,79 грн та 3% річних у сумі 3189,39 грн є обґрунтованими.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2023-10/03 від 06.10.2023 у сумі 163147,50 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Також, судом встановлено, що у зв'язку із простроченням відповідачем грошових зобов'язань з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 12145,79 грн, 3% річних у сумі 3189,39 грн, а також пеня у сумі 22488,73 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", а саме: в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО СВІТАНОК ТРАНС" заборгованості у сумі 163147,50 грн, інфляційних втрат у сумі 12145,79 грн, 3% річних у сумі 3189,39 грн та пені у сумі 22488,73 грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 6385,10 грн суд залишив без задоволення.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО СВІТАНОК ТРАНС" (02230, місто Київ, вулиця Запорожця Петра (Дніпровський р-н), будинок, 6, квартира, 70, ідентифікаційний номер 44346961) на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок, 6, ідентифікаційний номер 35210739) заборгованість у сумі 163147,50 грн, інфляційні втрати у сумі 12145,79 грн, 3% річних у сумі 3189,39 грн, пеню у сумі 22488,73 грн та судовий збір у сумі 3015,57 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 28.01.2025.
Суддя С.О. Турчин