ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.01.2025Справа № 910/12686/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Талалаївської Валентини Миколаївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АГРО СОЮЗ"
про стягнення сум у розмірі 487 098,09 грн.
Фізична особа-підприємець Талалаївська Валентина Миколаївна звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АГРО СОЮЗ" з вимогою про стягнення коштів (суми попередньої оплати за договором поставки нафтопродуктів № 19 від 23 грудня 2021 року) у сумі 487 098, 09 грн., з яких: 198 700, 00 грн. - основна заборгованість (сума попередньої оплати), 82 723, 15 грн. - інфляційні втрати, 205 674,94 грн. - пеня.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.10.2024 відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 21.10.2024 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0610200060337, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.12.2021 між позивачкою (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 19, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується приймати товар та здійснити оплату за нього на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.2 договору поставка товару здійснюється партіями на підставі заявок на поставку товару (електронних чи усних), що мають містити найменування товару, кількість, ціну, строк та інші умови поставки товару.
Згідно умов п. 5.2 договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% за кожну партію товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури постачальника.
Матеріалами справи встановлено, що 05.01.2022 позивачка на підставі платіжного доручення № 5 здійснив перерахування коштів на виконання умов договору на рахунок відповідача на суму 198 700 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, отримані кошти не повернув, у зв'язку із чим заявила вимогу про стягнення з відповідача 198 700 грн. попередньої оплати.
Судом встановлено, що укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підставою виникнення взаємних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріалами справи встановлено та відповідачем не оспорюється факт перерахування позивачем 05.01.2022 відповідно до умов договору грошових коштів у сумі 198 700 грн. в якості попередньої оплати за поставку товару.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів вчинення відповідачем дій щодо поставки товару на суму 198 700 грн. попередньої оплати суду не надано.
Докази повернення відповідачем одержаної попередньої оплати у вказаному розмірі у матеріалах справи відсутні.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
За відсутності доказів повернення відповідачем авансового платежу у спірній сумі, у повному обсязі у добровільному порядку, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми 198 700 грн. боргу.
Також за прострочення виконання відповідачем зобов'язання позивачка нарахувала на підставі ст.ст. 624, 625 ЦК України 205 674,94 грн. пені, 82 723,15 грн. інфляційних втрат.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно умов п. 6.4 договору постачальник несе відповідальність за порушення строків поставки товару, і на вимогу покупця сплачує пеню покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд встановив, що позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України.
За перерахунком суду належними до стягнення є 17 039,21 грн. пені.
При цьому, суд зауважує, що умовами укладеного договору сторонами не узгоджено можливість нарахування пені за період більший, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України: 6 місяців з моменту прострочення виконання зобов'язання.
Тому вимоги про стягнення пені в іншій частині задоволенню не підлягають.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 82 723,15 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АГРО СОЮЗ" (03040, місто Київ, вулиця Михайла Стельмаха, будинок, 10а, код 42674602) на користь Фізичної особи-підприємця Талалаївської Валентини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 198 700 (сто дев'яносто вісім тисяч сімсот) грн. основного боргу, 17 039 (сімнадцять тисяч тридцять дев'ять) грн. 21 коп. пені, 82 723 (вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять три) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 4 476 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 93 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак