ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2025Справа № 910/2530/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 2 січня 2025 року про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/2530/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 2 320 776,44 грн,
за участю представників:
позивача: Мінько Я.С.;
відповідача: Погосян С.Г.;
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія) 2 320 776,44 грн, з яких: 1 547 890,78 грн - основна заборгованість, 641 075,25 - інфляційні втрати, 131 810,41 - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Компанією покладених на неї зобов'язань щодо оплати поставленого товару за укладеним між сторонами договором поставки продукції від 24 грудня 2020 року (11 грудня 2020 року) № 479(7)20УК/53-121-01-20-10012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
12 березня 2024 року на адресу суду від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 березня 2024 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2530/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 червня 2024 року, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 4 грудня 2024 року, позов Товариства задоволено, стягнуто з Підприємства на користь останнього 1 547 890,78 грн основної заборгованості, 641 075,25 грн інфляційних втрат, 131 810,41 грн трьох процентів річних та 34 811,65 грн судового збору.
У період з 23 грудня 2024 року по 5 січня 2025 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.
2 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від цієї ж дати про відстрочення до 20 червня 2025 року виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20 червня 2024 року, ухваленого у даній справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 січня 2025 року вказану заяву Компанії призначено до розгляду в судовому засіданні на 23 січня 2025 року.
8 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від цієї ж дати про участь її представника в призначеному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "Easycon", яку ухвалою суду від 9 січня 2025 року задоволено частково.
23 січня 2025 року (до початку призначеного засідання) від Товариства надійшли заперечення на заяву Компанії про відстрочення виконання рішення суду в даній справі, у яких позивач вказав, що відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, не наводить жодних обставин та доказів, які б свідчили, що у строк, на який Компанія просить відстрочити виконання рішення суду, фінансове становище останньої покращиться та у неї буде можливість виконати прийняте рішення. Крім того, складний фінансовий стан відповідача не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Позивач також звертав увагу на те, що на підставі наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (далі - Мінстратегпром) "Про включення Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану" від 2 серпня 2024 року № 95 (далі - Наказ № 95) примусове виконання рішення господарського суду в цій справі, як і вчинення інших виконавчих дій щодо відповідача, неможливе. При цьому, позивач також знаходиться в несприятливому економічному становищі внаслідок негативного впливу воєнних дій та введенням на території України режиму воєнного стану. Крім того, спірна заборгованість відповідача виникла ще у квітні 2021 року, тобто до введення в Україні режиму воєнного стану.
У судовому засіданні 23 січня 2025 року представник відповідача підтримав подану ним заяву від 2 січня 2025 року, просив відстрочити виконання прийнятого у даній справі рішення терміном на 1 рік з моменту його ухвалення.
Представник позивача просив у задоволенні вказаної заяви відмовити з підстав, викладених у його запереченнях.
Розглянувши заяву Компанії про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується ця заява, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Покладені в основу заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження фактично зводяться до скрутного фінансового становища Компанії.
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Судом враховано й те, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
Суд також встановив, що прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за спірним договором розпочалося ще до початку дії режиму воєнного стану в Україні і заявник не здійснював жодних платежів на виконання рішення суду в цій справі.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
У зв'язку з цим, посилання відповідача на наявність у ДП "Гарантований покупець" з 2022 року значної заборгованості перед Компанією, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, відхиляються.
Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення його виконання, відповідачем суду також не надано.
Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у його заяві обставин.
Судом також враховано, що відповідно до абзацу 12 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного згідно з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в України" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Порядком визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 101 (далі - Порядок № 101), встановлено процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
Пунктом 9 вказаного Порядку передбачено, що Мінстратегпром розглядає пакет документів та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до переліку, про що видається відповідний наказ.
Наказом Мінстратегпрому № 95, який є чинним на час розгляду судом даної заяви, Компанію включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог Постанови № 101.
Відтак, посилання відповідача на негативні наслідки для нього та його господарської діяльності внаслідок примусового виконання рішення у даній справі, є необґрунтованими, оскільки вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Компанія, підлягають зупиненню на період дії воєнного стану в Україні, який на час розгляду даної заяви не сплив.
Отже, судом встановлено, що на час розгляду поданої відповідачем заяви існує імперативна нормативно-правова заборона на здійснення будь-яких дій у виконавчих провадженнях, у яких відповідач є боржником, у тому числі примусового стягнення з нього коштів, що додатково свідчить про безпідставність заяви останнього про відстрочення в судовому порядку прийнятого у даній справі рішення.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансовий стан, наявність вини відповідача у виникненні спору та ступінь виконання Компанією її грошових зобов'язань перед позивачем, наявність інфляційних процесів у економіці держави, неодноразове продовження дії режиму воєнного стану в Україні станом на час розгляду заяви Компанії, а також існування нормативно-правової заборони на здійснення будь-яких дій у виконавчих провадженнях, у яких відповідач є боржником в аналогічних спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20 червня 2024 року в даній справі.
Керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 2 січня 2025 року про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/2530/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали: 28 січня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко