ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.01.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/800/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,
Секретар судового засідання Куцанюк Й.С.,
за участю представника позивача - Ружицького В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача: ФОП ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , про стягнення 171 687, 75 грн, з яких 90 200, 00 грн - боргу по орендній платі, 2 993, 33 грн інфляційних втрат, 1 056, 31 грн - 3% річних, 77 438, 11 грн - відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг та стягнення судових витрат,
встановив, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 90 200, 00 грн - боргу по орендній платі, 2 993, 33 грн - інфляційних втрат, 1 056, 31 грн - 3% річних, 77 438, 11 грн - витрат по сплаті комунальних послуг, які слід відшкодувати та стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що відповідач всупереч вимогам ЦК, ГК України, договору оренди №02/03 від 06.09.2023, належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань в частині сплати орендної плати та витрат за користування комунальними послугами.
В обґрунтування визначення юрисдикції спору, позивач вказав на позицію ВПВС викладену у постанові від 03.04.2019, яка винесена у справі №924/1220/17, згідно з якою позов, який мотивований порушенням договору, що укладено для ведення підприємницької діяльності, є правовідносинами, які притаманні господарській діяльності, відповідно, за характером правовідносин, такий спір підлягає вирішенню в господарському судочинстві.
Річні та інфляційні втрати нараховано позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язання.
В підтвердження вимог надав суду копії: витягу з ЄДРПОУ щодо позивача, витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача, договору оренди №02/23 від 06.09.2023, витягу №5415094 від 12.11.2004, претензії-повідомлення від 31.07.2024 з доказами направлення, заяви від 18.06.2024, пояснень відповідача від 20.06.2024, рапорту від 03.07.2024, довідки від 03.07.2024, квитанцій за 23.09.2023-10.07.2024.
За наслідками розгляду позову, суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання, яке закрив 13.11.2024 і призначив справу до судового розгляду по суті на 11.12.2024.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Правом на подання відзиву на позов не скористався. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалами суду від 02.09.2024, 16.10.2024, 13.11.2024, 11.12.2024, 15.01.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 04.09.2024, 18.10.2024, 15.11.2024, 12.12.2024, 20.01.2025 до його електронного кабінету.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, враховуючи приписи ст.ст. 165, 178 ГПК України, зокрема право суду розглянути справу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, за наявними в ній матеріалами, розглянув матеріали справи та вважає, що позов слід задоволити.
При цьому суд врахував наступне.
Предметом позову є стягнення заборгованості в сумі 171 687, 75 грн, з яких 90 200, 00 грн - боргу по орендній платі, 2 993, 33 грн інфляційних втрат, 1 056, 31 грн - 3% річних, 77 438, 11 грн - відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг.
Підставою позову є невиконання умов договору укладеного між сторонами у справі в частині сплати орендної плати.
ЦК України врегульовано питання виконання договірних зобов'язань.
Так, згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковий для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ГПК України).
Із матеріалів справи встановлено, що між сторонами у справі існували договірні відносини, що виникли на підставі укладеного договору оренди №02/23 від 06.09.2023 (далі договору).
Згідно з умовами вказаного договору, Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: Україна, Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Снятин, вул. Пекарська, 1.
Приміщення, що орендується площею 248 м.кв, передано для використання у підприємницькій діяльності (п.п.1.3,2.1 договору) .
Розмір орендної плати, яка підлягає сплаті за користування Об'єктом оренди за повний календарний місяць, встановлюється у розмірі 8 200 грн (п. 5.1. договору).
Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати та оплачується орендарем самостійно (п.п.5.5- 5.6 договору).
31.07.2024, позивач направляв відповідачу претензію, у якій просив негайно повернути йому в належному стані орендовані нежитлові приміщення, сплатити заборгованість з орендної плати, що існуватиме на день розірвання договору, комунальних послуг та кошти в порядку ст. 625 ЦК України,, однак, претензія, як стверджує позивач і не заперечив відповідач, залишена відповідачем поза увагою.
Враховуючи викладене, позицію ВПВС викладену у постанові від 03.04.2019, що винесена у справі №924/1220/17, згідно з якою позов, який мотивований порушенням договору, що укладено для ведення підприємницької діяльності, є правовідносинами, які притаманні господарській діяльності, відповідно, за характером правовідносин, такий спір підлягає вирішенню в господарському судочинстві, те, що даний спір виник з договору оренди приміщень, які використовуються для підприємницької діяльності та те, що документами наявними в матеріалах справи підтверджено, а відповідачем в свою чергу не спростовано факту невиконання зобов'язання по сплаті орендної плати, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 90 200, 00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вимоги про стягнення 2 993, 33 грн інфляційних втрат, 1 056, 31 грн - 3% річних, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання слід задоволити, виходячи з приписів ст. 625 ЦК України, якими встановлено те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимогу про відшкодування витрат, понесених в зв'язку зі сплатою комунальних послуг, слід задоволити, виходячи з п. 5.6. договору, яким сторони обумовили, що усі витрати за комунальними послугами, телефонами, послугами інтернет оплачуються орендарем самостійно та того, що згідно квитанцій про оплату комунальних послуг за період з 23.09.2023 по 10.07.2024 (№8 від 16.12.2023, №132 від 20.11.2023, №133 від 20.11.2023, №48 від 13.10.2023, №48/КЗ від 13.10.2023, №50 від 23.09.2023, №50/КЗ від 23.09.2023, №42 від 10.07.2024, №68 від 18.06.2024, №32 від 24.05.2024, №29 від 15.05.2024, №44 від 15.04.2024, №60 від 18.03.2024, №27 від 07.03.2024, №74 від 12.01.2024, №9 від 10.02.2024, №50 від 09.04.2024, №8 від 10.02.2024, №15 від 08.11.2023, №15/КЗ від 08.11.2023, №55 від 04.10.2023, №55/КЗ від 04.10.2023), власник об'єкта нерухомості самостійно виконав зобов'язання, з метою уникнення відключення.
Відповідно до статей 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача у сумі 23700 грн - витрати на правову допомогу та 3028 грн сплаченого судового збору, решту - 8000 грн, слід залишити за позивачем.
При цьому, суд виходив з того, що заявляючи витрати понесені позивачем на правову допомогу, представник надав в підтвердження таких витрат акт виконаних робіт від 16.01.2025, згідно якого, вартість участі у засіданнях становить 2500 грн за год, кількість годин означено - 5, відповідно, вартість участі в судових засіданнях представника, згідно акту, становить 12500 грн. З протоколів судових засідань за означені в акті дати, суд встановив те, що представник брав участь у 5 (п'ятьох) судових засіданнях 62 хв, відповідно, виходячи з означеної ним вартості, до сплати за участь у судових засіданнях, підлягає - 2583 грн.
Під час вирішення питання розподілу судових витрат суд враховує, зокрема і те, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ст. 129 ГПК України).
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постановах ВС від 07.11.2019, 08.04.2020, що винесені у справах №905/1795/18 та 922/2685/19, ВС висловив позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За наведених обставин, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд
позов задоволити.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) - 90 200, 00 грн (дев'яносто тисяч двісті гривень) - боргу по орендній платі, 2 993, 33 грн (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні тридцять три копійки) - інфляційних втрат, 1 056, 31 грн (одну тисячу п'ятдесят шість гривень тридцять одну копійку) - 3% річних, 77 438, 11 грн (сімдесят сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень одинадцять копійок) - відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг, 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) - судового збору та 21 783 грн (двадцять три тисячі сімсот гривень) - витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9917 грн (вісім тисяч гривень) - залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 28.01.2025.
Суддя І. М. Скапровська