20.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5570/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: не з'єднався (акт);
від відповідача: Ковальчук Ж.П. (в залі суду);
від відповідача: адвокат Гурський В.С. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковальчук Жанни Петрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 (суддя Красота О.І., повний текст виготовлено 02.04.2024) у справі № 904/5570/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК"
до Фізичної особи-підприємця Ковальчук Жанни Петрівни
про стягнення заборгованості за договором поставки
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковальчук Жанни Петрівни і просило суд стягнути основний борг у розмірі 1 560 000,00 грн., пеню у розмірі 1 275 994,52 грн., 3% річних у розмірі 102 960,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 542 373,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №16/2020 від 29.10.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару (часник зубок 1-ї репродукції).
05.02.2024 від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 468 000,00 грн., пеню у розмірі 429 410,86 грн., 3% річних у розмірі 35 231,27 грн., інфляційні втрати у розмірі 175 409,00 грн., а також повернути судовий збір у розмірі 35 599,15 грн.
06.02.2024 від Відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Крім того, до цих пояснень додано докази оплати основного боргу у розмірі 50 000,00 грн., а саме платіжне доручення №14028_2 від 04.06.2021.
14.03.2024 (після закінчення підготовчого засідання) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 418 000,00 грн., пеню у розмірі 383 563,66 грн., 3% річних у розмірі 31 470,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 156 668,82 грн., а також повернути судовий збір у розмірі 37 374,38 грн. Зазначена заява судом першої інстанції не прийнята до розгляду.
Отже, господарським судом остаточно розглядались вимоги відповідно до заяви позивача від 05.02.2024 про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 468 000,00 грн., пеню у розмірі 429 410,86 грн., 3% річних у розмірі 35 231,27 грн., інфляційні втрати у розмірі 175 409,00 грн., а також повернути судовий збір у розмірі 35 599,15 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 у справі № 904/5570/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковальчук Жанни Петрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" основний борг у розмірі 418 000,00 грн., пеню у розмірі 191 766,82 грн., 3% річних у розмірі 31 467,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 156 668,82 грн. та судовий збір у розмірі 14 845,05 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Ковальчук Жанна Петрівна, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що між сторонами було укладено Договір поставки №16/2020, за умовами якого позивач зобов'язався на користь відповідача поставити товар - часник зубок 1-ї репродукції (оброблений) у кількості 12000 кг.
Відповідно до п. 5.2. Договору поставки, сторони вирішили, що якщо врожайність часнику менше 19 тон з гектара, то покупець має повне право не оплачувати 30% від суми контракту, а також якщо схожість часнику буде менше 50% відсотків, то покупець має право вимагати повернення коштів згідно контракту за умови складання відповідного акту.
Крім того, між позивачем та відповідачем поряд з Договором поставки був укладений договір №17/2020 про надання послуг з посіву часнику від 29.10.2020. Згідно з п.2.5. Договору посіву посадковий матеріал поставляється виконавцем на підставі укладеного із замовником Договору поставки часнику від 29.10.2020 №16/2020.
Тобто, Договір посіву фактично був укладений для реалізації виконання Договору поставки №16/2020 від 29.10.2020.
Врожайність часнику виявилась меншою, ніж було обумовлено Сторонами у Договорі поставки, у зв'язку з чим, відповідач була звільнена від обов'язку сплачувати останній платіж у розмірі 30% від загальної суми в силу п.5.2. Договору поставки.
В свою чергу, ТОВ «ЄВРОШОК» (Позивач) ухилилося від виконання умов договору та не направило свого представника для складання Акту про урожайність часнику з посівного матеріалу. Актом оприбуткування врожаю часнику №1 від 04.08.2021, складеним Відповідачем, встановлено, що в період з 04.08.2021 по 08.08.2021 з площі 4,46 га було зібрано і оприбутковано 3826,45 кг озимого часнику, що складає 3,8 тон, при врожайності 0,858 тон/га.
Сторони в Договорі визначали відкладальну обставину щодо кількості зібраного врожаю та на етапі приймання посівного матеріалу відповідач та будь-хто інший не міг передбачити майбутню врожайність часника.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду 03.10.2024, Позивач проти апеляційної скарги заперечив, рішення вважає законним і обґрунтованим, зауважує, що жодним нормативним документом не надано право особам не належним чином виконувати власні зобов'язання. Крім того, згідно з статтею 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Посилаючись на висновки, наведені в оскаржуваному рішенні і повністю з ними погоджуючись, наголошує, що Відповідачем не надано доказів його відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі, як-то звернення у подальшому до Позивача з будь-якими претензіями щодо незадовільної якості поставленого товару. При цьому, Акт оприбуткування врожаю часнику № 1 від 04.08.2021 складено Відповідачем одноособово за участю його найманих працівників. У матеріалах справи відсутні докази отримання Позивачем будь-яких запрошень від Відповідача для участі у комісії з приймання врожаю часнику, а копія листа Відповідача від 03.08.2021 та копія конверта не можуть бути належними доказами здійснення Відповідачем запрошення Позивача, оскільки неможливо встановити що саме цей лист було надіслано в конверті, з огляду на відсутність опису вкладення у цінний лист. Заяви свідків стосовно збору врожаю взагалі не стосуються вказаного вище Договору поставки та предмету спору. Крім того, пункт 5.2 Договору, маючи відкладальну умову оплати для Відповідача, не містить механізму встановлення обставин з приводу того хто, коли або за участю яких відповідальних осіб встановлюється врожайність часнику, їх повідомлення, яким чином чи засобами зв'язку, термін їх прибуття. Акт оприбуткування врожаю часнику № 1 від 04.08.2021 містить в собі наявність позначки «ЗАТВЕРДЖУЮ» Представник ТОВ «ЄВРОШОК», що вказує про необхідність засвідчення такого акту представником Позивача. Вважає, що суд дійшов вірного висновку про неможливість тлумачення на власний розсуд п. 5.2 Договору.
Звертає увагу, що твердження апелянта про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не підтверджується доводами, наведеними у апеляційній скарзі.
Також у відзиві заявлене клопотання про поновлення строку на його подання, яке обґрунтовано тим, що позивач як директор ТОВ «ЄВРОШОК», не має юридичної освіти, і був змушений звернутись до адвоката за правовою допомогою; договір з адвокатом про надання правової (юридичної) допомоги було укладено лише 11 вересня 2024 року.
Крім того, у відзиві заявлений розмір витрат на правову допомогу - 30 000 грн.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч.4 ст.262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Отже, строк на подання відзиву, є таким, що встановлюється судом.
Частинами 1 та 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За приписами частин 1, 2 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так, в ухвалі від 21.05.2024, якою відкрито апеляційне провадження, позивачу встановлений п'ятиденний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з дня отримання ухвали суду.
Відповідну ухвалу отримано позивачем в електронний кабінет 23.05.2024 о 20:21 годині.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч.6 ст.242 ГПК України).
Отже, ухвала про відкриття апеляційного провадження вважається врученою позивачу 24.05.2024. Відтак, відзив він мав подати у строк до 29.05.2024 (включно).
Позивачем відзив подано 03.10.2024, і пропуск строку він обґрунтовує відсутністю у директора підприємства позивача юридичної освіти, укладенням з адвокатом договору на правову допомогу тільки 11.09.2024.
В той же час, зазначені обставини не відносяться до об'єктивних і непереборних, є суб'єктивними - такими, що залежали виключно від волевиявлення позивача.
Внаслідок наведеного відсутні підстави для визнання підстав пропуску позивачем процесуального строку поважними.
Згідно зі ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного відзив позивача залишається без розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Коваль Л.А. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.04.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
03.05.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2024 (колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.) відкрито апеляційне провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.09.2024.
Судове засідання, призначене на 12.09.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням на лікарняному члена колегії у справі головуючого судді Коваль Л.А.
08.10.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/5570/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024, справу №904/5570/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 14.10.2024 справу прийнято до провадження наведеним складом суду; судове засідання призначено на 20.01.2025; зазначено про можливість проведення відповідного судового засідання в режимі відеоконференції і що достатнім для цього є направлення сторонами відповідних заяв/клопотань; зауважено, що в цьому випадку ухвали щодо кожного окремого представника не постановляються, оскільки питання відеоконференцій вирішено ухвалою від 14.10.2024.
15.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про участь представника - адвоката Рижкової Олени Вікторівни, в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
В судовому засіданні 20.01.2025 при розгляді апеляційної скарги секретар судового засідання намагалась вийти на зв'язок з представником позивача Рижковою О.В., але представник на зв'язок не вийшов, про що судом складено акт.
Відповідач і його представник в судовому засіданні 20.01.2025 надали свої пояснення щодо скарги.
20.01.2025 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача і його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
29.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Ковальчук Жанною Петрівною (Покупець) укладено Договір поставки № 16/2020 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві в обумовлений строк визначений Договором товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, встановлених Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору товаром, поставка якого є предметом Договору, (далі - товар), є:
1.2.1 часник зубок 1-ї репродукції (оброблений) у кількості 12 000 кг.
Якість товару повинна відповідати встановленим для цього виду товарів вимогам і стандартам, санітарним та екологічним нормам (п. 1.3 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що товар повинен бути поставлений Покупцеві у листопаді 2020 року.
За умовами п. 2.2 Договору місцем поставки товару є склад Покупця, розташований за адресою: 51663, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Соколівка, вул. Гвоздовського, 6, кв. 1.
Згідно з п. 2.4 Договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до чинного законодавства України з підписанням сторонами актів приймання-передачі, які є невід'ємними частинами Договору.
Пунктом 2.7 Договору передбачено, що доставка товару на склад Покупця здійснюється власними силами Постачальника.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору визначається загальною вартістю фактично поставленого Покупцеві товару.
За умовами п. 3.2 Договору узгоджена сторонами вартість товару становить: часник зубок 1-ї репродукції 130 грн./кг, у т.ч. ПДВ.
Згідно з п. 3.3 Договору загальна вартість узгодженої сторонами у п. 1.2.1 Договору кількості товару становить 1 560 000,00 грн., у т.ч. ПДВ, і сплачується Покупцем двома платами у такому порядку:
3.3.1 перший платіж у розмірі 1 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ, Покупець сплачує до 30.10.2020;
3.3.2 другий платіж у розмірі 92 000,00 грн., у т.ч. ПДВ, Покупець сплачує до 28.02.2021;
3.3.3 третій платіж у розмірі 468 000,00 грн., у т.ч. ПДВ, Покупець сплачує до 30.07.2021.
Відповідно до п. 3.6 Договору оплата товару Покупцем здійснюється згідно з виставленими Покупцем рахунками, шляхом перерахування відповідної сум грошових коштів на рахунок Постачальника.
За умовами п. 4.4 Договору у випадку порушення Покупцем встановлених Договором чи додатковими угодами до нього строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.
Відповідно до п. 5.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, якщо не буде припинений раніше у випадках, прямо передбачених Договором, чинним законодавством або за згодою сторін.
За умовами п. 5.2 Договору сторони вирішили, якщо врожайність часнику менше 19 тон з гектара, то Покупець має повне право не оплачувати 30% від суми контракту, також якщо схожість часнику буде менше 50%, то Покупець має право вимагати повернення коштів згідно контракту за умови складання відповідного акту.
На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на суму 1 560 000,00 грн., що підтверджується актом № 1 від 12.11.2020 приймання-передачі товару за договором поставки від "29" жовтня 2020 року № 16/2020.
У п. 3 вказаному акту зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт поставки товару у строки, у кількості та якості, що обумовлені Договором, виконання з боку Постачальника своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі, а з боку Покупця - факт приймання товару і відсутність у Покупця претензій до Постачальника щодо кількості та якості поставленого товару.
Однак, як стверджує Позивач, Відповідач не розрахувався з ним за поставлений товар у розмірі 1 560 000,00 грн., що і було причиною виникнення спору.
Також у матеріалах справи міститься договір №17/2020 від 29.10.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Ковальчук Жанною Петрівною (покупець) про надання послуг по посіву часнику (а.с.132-136).
Згідно з п.1.1 цього договору в порядку та на визначених цим договором умовах виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги по посіву часнику (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.
Місцем надання послуги є земельна ділянка сільськогосподарського призначення замовника, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п.2.1 договору).
За умовами п.2.5 договору посадковий матеріал: поставляється виконавцем на підставі укладеного із замовником договору поставки часнику від 29.10.2020 №16/2020.
За актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 13.11.2020 сторонами підтверджено надання послуг позивачем з посіву часнику на площі 6,5 га на суму 55900 грн.
На підтвердження виконання оплати за цим договором надав платіжне доручення №14028_2 від 04.06.2021 про сплату 50 000грн.
Під час розгляду справи, 21.12.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, до якого додано докази на підтвердження оплати Позивачу до подання позову до суду 1 092 000,00 грн.
Крім того, у відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що врожайність часнику виявилась меншою, ніж було обумовлено сторонами у Договорі поставки, у зв'язку з чим відповідач був звільнений від обов'язку сплачувати останній платіж у розмірі 30% від загальної суми в силу п.5.2. Договору поставки. При цьому, позивач в односторонньому порядку ухилився від виконання умов договору поставки та не направив свого представника для складання Акту про урожайність часнику з посівного матеріалу позивача.
Відповідач наголосив, що запрошував позивача в усній та письмовій формі прибути до нього з метою збирання часнику та складання відповідного акту.
03.08.2021 відповідач направив до позивача лист вих. №03.08.2021, яким просив направити представника позивача для проведення збирань озимого часнику, з метою встановлення та фіксації урожайності посівними матеріалами позивача.
Проте, позивач не отримав зазначеного листа та останній повернувся до відправника (відповідача). В свою чергу, Актом оприбуткування врожаю часнику №1 від 04.08.2021, складеним відповідачем було встановлено, що в період з 04.08.2021 по 08.08.2021 з площі 4,46 га було зібрано і оприбутковано 3826,45 кг озимого часнику, що складає 3,8 тон, при врожайності 0,858 тон/га. З урахуванням врожайності менше 19 тон з гектара, відповідач в порядку п. 5.2. Договору поставки, не здійснив оплату 30% від залишку суми.
Наведені обставини відповідач підтвердив нотаріально завіреними заявами свідків.
До того ж, 02.02.2024 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він, зокрема зазначив, що заборгованість Відповідача складає 468 000,00 грн. Позивач вказав, що стосовно здійсненої Відповідачем оплати за товар у розмірі 1 092 000,00 грн. він не має заперечень. Внаслідок неналежного виконання ТОВ "Аутсорсингова компанія "Бухгалтер" своїх зобов'язань за договором № ЗП/0220/1 від 03.02.2020 про надання послуг з бухгалтерського супроводу Позивач не знав про отримання від Відповідача коштів у розмірі 1 092 000,00 грн.
У зв'язку з цим 05.02.2024 від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 468 000,00 грн., пеню у розмірі 429 410,86 грн., 3% річних у розмірі 35 231,27 грн., інфляційні втрати у розмірі 175 409,00 грн., а також повернути судовий збір у розмірі 35 599,15 грн.
14.03.2024 від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 418 000,00 грн. та зменшено нарахування штрафних санкцій. Проте, заява не була прийнята судом у зв'язку з її поданням після закінчення підготовчого засідання.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати товару стало підставою звернення позивача до суду із позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обставин неналежного виконання Відповідачем умов договору поставки № 16/2020 від 29.10.2020 в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар, що є підставою для стягнення основної суми заборгованості в розмірі 418 000,00 грн.
Судом встановлено, що платіжне доручення № 14028_2 від 04.06.2021 на суму 50 000,00 грн. має призначення платежу “За насіння часнику згідно Договору № 16/2020 від 29.10.2020». Таким чином, сума у розмірі 50 000,00 грн. за платіжним дорученням № 14028_2 від 04.06.2021 сплачена на виконання Договору поставки № 16/2020 від 29.10.2020 та входить у третій платіж (пп. 3.3.3 п. 3.3 Договору - 468 000,00 грн.), який повинен був відбутися до 30.07.2021, а не на виконання договору №17/2020 від 29.10.2020.
Отже, сума заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., яка сплачена Відповідачем раніше (до подачі позову 16.10.2023), що не враховано Позивачем, заявлена останнім безпідставно та задоволенню не підлягає, відтак, в цій частині позовних вимог суд відмовив.
Здійснивши перевірку нарахування неустойки (пені), суд встановив, що обґрунтованою є сума 383 533,63 грн., в решті позовних вимог в цій частині у розмірі 45 877,23 грн. слід відмовити.
При цьому, розглянувши клопотання відповідача, суд звернув увагу, що розмір пені (383 533,63 грн.) складає майже 92% суми основного боргу, відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд визнав за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 50% від розміру, який підлягає до стягнення, стягнувши 191 766,82 грн.
Зробивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості у розмірі 418 000,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 31 467,24 грн. і в сумі 156 668,82 грн., відповідно. В решті позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 3 764,03 грн. та у розмірі 18 740,18 грн. (відповідно), суд відмовив.
Доводи відповідача стосовно відсутності обов'язку по оплаті третього платежу (30% вартості договору), з урахуванням умов п.5.2 договору, суд першої інстанції відхилив, з урахуванням того, що:
- Відповідачем не надано доказів його відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі, як-то звернення у подальшому до Позивача з будь-якими претензіями щодо незадовільної якості поставленого товару;
- Відповідач підписав акт № 1 від 12.11.2020 приймання-передачі товару за договором поставки від "29" жовтня 2020 року № 16/2020, у п. 3 якого зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт поставки товару у строки, у кількості та якості, що обумовлені Договором, виконання з боку Постачальника своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі, а з боку Покупця - факт приймання товару та відсутність у Покупця претензій до Постачальника щодо кількості та якості поставленого товару;
- Акт оприбуткування врожаю часнику № 1 від 04.08.2021 складено Відповідачем одноособово за участю його найманих осіб;
- у матеріалах справи відсутні докази отримання Позивачем будь-яких запрошень від Відповідача для участі у комісії з приймання врожаю часнику. При цьому, копія листа Відповідача від 03.08.2021 та копія конверта не можуть бути належними доказами здійснення Відповідачем запрошення Позивача, оскільки неможливо встановити що саме цей лист було надіслано в конверті, з огляду на відсутність опису вкладення у цінний лист;
- твердження Відповідача щодо відмови Позивача провести збір врожаю часнику власною технікою суд не бере до уваги, оскільки між сторонами було укладено договір поставки, а не договір підряду або надання послуг. При цьому, Договором поставки № 16/2020 від 29.10.2020 не було передбачено надання Позивачем послуг Відповідачу зі збирання часнику;
- суд встановив, що заяви свідків стосовно збору врожаю взагалі не стосуються вказаного вище Договору поставки та предмету спору, тому не взяв їх до уваги.
З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки № 16/2020 від 29.10.2020, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема положеннями ст.ст. 655, 693, 712 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 212 ЦК України передбачені правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини. Зокрема, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала. Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов'язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Укладаючи господарські договори, сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на власний розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України).
Згідно з п. 3.3 Договору загальна вартість узгодженої сторонами у п. 1.2.1 Договору кількості товару становить 1 560 000,00 грн., у т.ч. ПДВ, і сплачується Покупцем двома платами у такому порядку:
3.3.1 перший платіж у розмірі 1 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ, Покупець сплачує до 30.10.2020;
3.3.2 другий платіж у розмірі 92 000,00 грн., у т.ч. ПДВ, Покупець сплачує до 28.02.2021;
3.3.3 третій платіж у розмірі 468 000,00 грн., у т.ч. ПДВ, Покупець сплачує до 30.07.2021.
За умовами п. 5.2 Договору сторони вирішили,якщо врожайність часнику менше 19 тон з гектара, то Покупець має повне право не оплачувати 30% від суми контракту, також якщо схожість часнику буде менше 50%, то Покупець має право вимагати повернення коштів згідно контракту за умови складання відповідного акту.
Отже, цим пунктом сторони визначили, що в разі врожайності часнику менше 19 тон з гектара, що засвідчено актом складеним сторонами, відповідач має право не оплачувати третій платіж - 30% вартості договору.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2022 у справі № 754/4475/19 вказав на те, що відкладальна обставина повинна мати ймовірний характер, однак сторонам завчасно невідомо, чи матиме місце така обставина. Коли сторони укладають правочин з відкладальною обставиною, то пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна ймовірність. Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору щодо такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні. У такий спосіб, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
Як свідчать матеріали цієї справи відповідачем належним чином виконувались умови цього договору і перші два платежі здійснені у визначені договором строки - на суму 1 000 000 грн згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 30.10.2020 та платіжним дорученням №14028_3 від 25.02.2021 на суму 92 000 грн. (а.с. 84), про які позивач, подаючи позов, навіть не знав, з посиланням на неналежне виконання зобов'язань аутсорсинговою компанією, що вела його бухгалтерський облік, що в подальшому (при розгляд справи в суді першої інстанції) стало підставою для зменшення позовних вимог.
В той же час, як свідчать матеріали справи в період з 04.08.2021 по 08.08.2021 з площі 4,46 га було зібрано і оприбутковано 3826,45 кг озимого часнику, що складає 3,8 тон, при врожайності 0,858 тон/га, що підтверджено Актом оприбуткування врожаю часнику №1 від 04.08.2021, складеним відповідачем.
При цьому, позивача було запрошено для складання акта, що також підтверджується листом лист вих. №03.08.2021 від 03.08.2021 (а.с.88, на звороті), який повернувся відповідачу без вручення, що підтверджується конвертом (а.с.87-88).
Наведені обставини, зокрема щодо умов укладення договору поставки №16/2020 від 20.10.2020 і договору надання послуг по посіву часнику №17/2020 від 20.10.2020, сходження і збирання врожаю, підтверджені заявами свідків (агронома та тракториста-машиніста відповідача) від 20.12.2023, засвідченими нотаріально за №№6518, 6519 (а.с.90-91).
З урахуванням врожайності менше 19 тон з гектара, відповідач в порядку п. 5.2. Договору поставки, мав право не здійснювати оплату 30% від залишку суми.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/11027/18.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт “вірогідності доказів» та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає надані Відповідачем докази на підтвердження таких обставин, як:
- дотримання умов договору поставки (два перші платежі сплачені у строки та у сумах, визначених договором №16/2020 від 29.10.2020);
- ухилення позивача від виконання умов договору поставки та не направлення свого представника для складання Акту про урожайність часнику з посівного матеріалу позивача, оскільки відповідачем направлено 03.08.2021 на адресу Позивача листа для запрошення у складенні акта за наслідками збирання врожаю часнику, який повернувся без вручення;
- збирання часнику менше 19 тон з гектара, що засвідчено Актом оприбуткування врожаю часнику № 1 від 04.08.2021 та заявами свідків,
є більш вірогідними, ніж доводи, наведені Позивачем на спростування цих обставин.
Вищенаведеним спростовуються доводи позивача, наведені у відповіді на відзив, та господарського суду, наведені у рішенні, що у матеріалах справи відсутні:
- докази отримання Позивачем будь-яких запрошень від Відповідача для участі у комісії з приймання врожаю часнику;
- невзяття до уваги тверджень Відповідача щодо відмови Позивача провести збір врожаю часнику власною технікою, оскільки між сторонами було укладено договір поставки, а не договір підряду або надання послуг. При цьому, Договором поставки № 16/2020 від 29.10.2020 не було передбачено надання Позивачем послуг Відповідачу зі збирання часнику.
Колегія суддів наголошує, що у справі наявний договір №17/2020 на виконання позивачем робіт з посіву товару (часнику) для відповідача, обумовленого договором поставки №16/2020 від 29.10.2020, що свідчить про відсутність техніки і засобів для обробки цієї культури у відповідача, та підтверджує доводи останнього, що проведення робіт мало здійснюватись засобами позивача;
- що заяви свідків стосовно збору врожаю взагалі не стосуються вказаного вище Договору поставки та предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦК України якщо настанню відкладальної обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що Відповідач перешкоджав настанню відкладальної обставини за договором.
Належне виконання умов договору щодо оплати двох перших платежів, укладення з позивачем одночасно з договором поставки договору надання послуг з посіву часнику, що обумовлений договором поставки, запрошення позивача для участі у збиранні товару (для визначення врожайності, яка є умовою для оплати третього платежу, визначеного п.3.3.3 договору поставки), свідчать про те, що Відповідач не перешкоджав настанню відкладальної обставини.
Стосовно тверджень суду першої інстанції, що:
- пункт 5.2 Договору, маючи відкладальну умову оплати для Відповідача, не містить механізму встановлення обставин з приводу того хто, коли або за участю яких відповідальних осіб встановлюється врожайність часнику, їх повідомлення, яким чином чи засобами зв'язку, термін їх прибуття, звідси, не врегульований сторонами Договору і має під собою будь-яке на власний розсуд тлумачення стосовно його сприйняття останніми у господарських відносинах за цим Договором поставки, в той час як Акт оприбуткування врожаю часнику № 1 від 04.08.2021 містить в собі наявність позначки “ЗАТВЕРДЖУЮ» Представником ТОВ “Єврошок», що вказує про необхідність засвідчення такого акту представником Позивача, тому суд першої інстанції не наділений правом особистого його тлумачення з приводу тих умов, які сторони визначили на власний розсуд,
то колегія суддів бере до уваги правову позицію Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 18.04.18 у справі № 753/11000/14-ц, відповідно до якої, якщо встановлені правила не дозволяють визначити зміст умови договору, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem» (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Посилання щодо зазначеного принципу наведені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, постанові КГС ВС від 19.12.2023 у справі №922/1205/22.
З урахуванням того, що комерційну пропозицію направив відповідачу позивач (а.с.99-101), який і готував договір поставки №16/2020 від 29.10.2020, то всі умови, зокрема і щодо засвідчення врожайності товару (часнику) і щодо відкладальної умови (третього платежу за договором) мають тлумачитись на користь відповідача.
З огляду на погоджені сторонами умови договору, зокрема на обов'язок Відповідача здійснити третій платіж (30% договору) тільки за умови врожайності часнику більше 19 тон з гектара, та на повне виконання Відповідачем своїх обов'язків за цим договором (щодо оплати двох перших платежів у сумі і строках, визначених договором), з урахуванням підтвердження матеріалами справи врожайності часнику менше 19 тон з гектара, що унормовано сторонами у п.5.2 договору, отже, не настання умови для оплати третього платежу - 30% вартості договору, поведінка відповідача є добросовісною.
Тому в задоволенні позовних вимог (як стягненні основної заборгованості, умови оплати якої не настали, так і штрафних санкцій (пені), інфляційних втрат і відсотків річних, нарахованих на основну суму заборгованості) слід відмовити.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
На підставі викладеного апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Ковальчук Жанни Петрівни на рішення підлягає задоволенню, рішення суду слід скасувати, необхідно прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" до Фізичної особи-підприємця Ковальчук Жанни Петрівни про стягнення заборгованості за договором поставки - відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковальчук Жанни Петрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 у справі №904/5570/23 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 у справі №904/5570/23 - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" до Фізичної особи-підприємця Ковальчук Жанни Петрівни про стягнення заборгованості за договором поставки - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОШОК" на користь Фізичної особи-підприємця Ковальчук Жанни Петрівни 17 814,06 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 27.01.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд