Справа 556/3463/24
Номер провадження 2/556/296/2025
24.01.2025. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки.
В позовній заяві вказувала, що 26 липня 2013 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Воронківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, про що складено актовий запис №13.
Шлюбне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів і поглядів на життя, виникають часті сварки та непорозуміння. Втратили почуття любові і взаємоповаги один до одного. Шлюб існує формально. Сімейних стосунків не підтримують, проживають окремо.
Від даного шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час доходи ОСОБА_1 є мінімальними, вона не може в повній мірі забезпечити потреби дочки. А тому позивачка була змушена звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів на утримання дочки з ОСОБА_2 , який є особою молодого віку, працездатний, має можливість влаштуватися на роботу. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 2200 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду до досягнення дитиною повноліття. Шлюб розірвати.
Вказаний позов надійшов до суду 02 грудня 2024 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Належним чином повідомлений відповідач, в судове засідання не з"явився без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подав.
Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Воронківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, про що складено актовий запис №13, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу сторони мають дочку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження останньої, серії НОМЕР_2 .
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною другою статті 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню суд враховує наступне.
Відповідно до вимог статті 182 СК України, обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Також даною статтею визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
А як зазначено в ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, враховуючи, що відповідач є батьком неповнолітньої дочки, зобов'язаний її утримувати до досягнення нею повноліття, не має інших утриманців, а також відсутні обставини, які б перешкоджали йому виконувати свій обов'язок по утриманню дитини, позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дочки підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ(78912) від 27 лютого 1991року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як зазначено в ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка заявила вимогу про стягнення з відповідача на її користь, на утримання неповнолітньої дочки аліментів в твердій грошовій сумі, в розмірі 2200 гривень, на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на дитину.
В свою чергу відповідач є особою працездатного віку і може надавати таку допомогу.
Разом з тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
А тому з врахуванням вищенаведених правових норм та заявлених позивачем вимог, враховуючи наведені обставини і те, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, засад справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що буде достатнім для забезпечення належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку дитини, а також відповідатиме чинному законодавству, не порушуючи інтересів і матеріального становища, як відповідача так і позивача.
При цьому на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову, тобто з 02 грудня 2024 року.
Поряд з тим, рішення слід допустити до негайного виконання по платежах за один місяць, згідно ст. 430 ЦПК України.
Що стосується позовних вимог про розірвання шлюбу.
За визначенням поняття шлюбу, наведеним у ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Як слідує з положень ст. 51 Конституції України, добровільність шлюбу відноситься до основних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред»явлений одним із подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. (ч.2 ст.112 СК України)
Як зазначено в постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 26.12.2018 року у справі №761/33261/16-ц, відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У частинах третій та четвертій статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що даний шлюб існує формально, позивачка миритися не бажає, сторони не підтримують сімейні відносини, проживають окремо, а тому наявні підстави для розірвання шлюбу.
У відповідності до ст.113 СК України особа , яка змінила своє прізвище у зв»язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачка просить залишити прізвище - " ОСОБА_4 ".
Що стосується місця проживання малолітньої дитини,
Між сторонами відсутній спір про місце проживання дитини. А тому суд, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, в межах доводів та вимог позову про розірвання шлюбу, оскільки матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами, відповідач не заперечує щодо проживання неповнолітньої дочки разом із позивачкою, оскільки останнім відзив не подано, а тому суд вважає правильним залишити дитину проживати з матір"ю.
Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 405/4659/21 (Провадження № 61-5775св22).
Щодо судового збору.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позов.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено повністю, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Оскільки, позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. .
Керуючись ст.ст.4,6,8,10-13, 17-18, 141, 259, 263-265, 280-283, 430 ЦПК України, ст.ст. 84, 105,110, 112-113, 180-184 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 26 липня 2013 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зареєстрований виконавчим комітетом Воронківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, про що складено актовий запис №13.
Позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище - « ОСОБА_4 ».
Залишити дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - проживати з матір"ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 аліменти на утримання дочки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 грудня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі - 1211 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі - 1211 грн. 20 коп.
Відповідно дост. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Котик Л.О.
Учасник процесу:
Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає - АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно за відомостями підрозділу УДМС України у Волинській області проживає - АДРЕСА_2 .