27 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/7024/24 пров. № А/857/27028/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №140/7024/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» до Енергетичної митниці про визнання протиправними дії, -
суддя у І інстанції - Андрусенко О.О.,
дата ухвалення рішення - 24.09.2024,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» (далі - ТОВ «ПТФ «Центр», позивач) звернулося з позовом до Енергетичної митниці (далі - апелянт, митниця, відповідач) про визнання дій протиправними щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 згідно акта про взяття проб (зразків) товарів №9 від 01.04.2024, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А; визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару від 26.04.2024 №КТ-UA903000-0011-2024; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903220/2024/000547.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару (бензин неетильований 95) декларант позивача подав до Енергетичної митниці митну декларацію (далі - МД) №24UA903220003818U0 від 30.03.2024. Однак, під час здійснення митного контролю та оформлення товару, автоматизованою системою управління ризиками було сформовано митну формальність « 905-3» - «взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД», у зв'язку з чим державним інспектором митного поста було відібрано проби та зразки заявленого товару, про що було складено акт №9 про взяття проб зразків товарів від 01.04.2024. Висновком від 22.04.2024 №142000-3500-0052 про результати проведення досліджень проби товару, який був заявлений до митного оформлення за МД від 30.03.2024 №24UA903220003818U0 встановлено, що визначений показник «детонаційна стійкість: октанове число за дослідним методом, - для бензинів марки А-95, не менше 95» наданої на дослідження проби товару не відповідає вимогам і нормам відповідного показника для автомобільного бензину за екологічним класом Євро 5, наведеного у додатку 2 в «Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №927.
На підставі висновку від 22.04.2024 №142000-3500-0052 відповідачем прийнято рішення про визначення коду товару від 26.04.2024 №KT-UA903000-0011-2024 та рішення про відмову у митному оформленні товарів, викладених у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903220/2024/000547.
З діями відповідача щодо взяття проб товару та рішенням про визначення коду товару, а також карткою відмови позивач категорично не погоджується, оскільки чинним митним законодавством України не встановлено обов'язку декларанта здійснювати перевірку достовірності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах. Крім того, відповідачем грубо порушено підстави та порядок взяття проб товару, оскільки посадовою особою митного поста було здійснено взяття проб (зразків) товару за відсутності вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника. У свою чергу, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідності прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов'язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів у рамках процедур митного контролю та митного оформлення. Також, посадовою особою митного поста «Західний» Енергетичної митниці в порушення норм чинного законодавства було взято (відібрано) пробу товару (бензину) зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни, а не через верхній люк цистерни спеціальним пробовідбірником, з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра.
З наведених підстав позивач вважає дії відповідача щодо відібрання проб протиправними, а оскаржувані рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №300/7024/24 позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою митною декларацією типу «ІМ 40 ДЕ» №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 згідно акта про взяття проб і зразків товарів №9 від 01.04.2024, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А; визнано протиправними та скасовано рішення Енергетичної митниці про визначення коду товару від 26.04.2024 №КТ-UA903000-0011-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903220/2024/000547; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» судовий збір у розмірі 7267,20 грн. (сім тисяч двісті шістдесят сім грн. 20 коп.).
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт, зокрема, зазначив, що з системного аналізу вказаних норм слідує, що декларант класифікує товар згідно з УКТЗЕД. При цьому, митний орган здійснює контроль правильності класифікації товарів, та при виявленні порушень правил такої класифікації, митний орган має право самостійно класифікувати такі товари
Під час виконання митних формальностей в рамках реалізації положень статей 67, 69, 361 Митного кодексу України (далі - МК) в напрямку контролю застосування системи управління ризиками, за результатами опрацювання поданих документів, у зв'язку з формуванням обов'язкової митної формальності за допомогою автоматизованої системи управління ризиками за кодом 905-3 «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД» у посадової особи митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірних даних про хімічний склад та фізичні властивості продукту, що зумовлює необхідність взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи).
Тобто, для перевірки відомостей зазначених у графі 31 МД 3818 та їх відповідності наданим документам, зазначених у графі 44 МД 3818 митним органом здійснено відбір проб (зразків) товару.
Для отримання дозволу на відбір проб (зразків) товару за МД 3818 складено лист-звернення до заступника начальника Енергетичної митниці від 30.03.2024 №15-01/15-02/1436 щодо погодження уповноваження посадової особи відділу митного оформлення Відділ митного оформлення «Ковель» митного поста «Західний» Енергетичної митниці.
На вказаному листі - зверненні міститься резолюція заступника начальника Енергетичної митниці: «Погодження», дата та підпис ЕЦП процедура взяття проб (зразків) товару заявленого до митного оформлення за МД 3818 відбувалась з обов'язковим дотриманням вимог статті 356 МК України, та наказу Міністерства фінансів України від 02.12.2016 №1058 «Про затвердження Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної митної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), Нормативів взяття проб (зразків) товарів для проведення дослідження (експертизи), форм акта про взяття проб (зразків) товарів та висновку».
Думка позивача про те, що акт про відбір проб та висновок СЛЕД Держмитслужби має містити посилання на рішення керівника не має під собою правового підґрунтя, адже це є внутрішнім документом митного органу і не повинен бути зазначений.
Окрім цього, акт про відбір проб має встановлену форму та саме акт засвідчує факт відбору, тому він і зазначається у висновку СЛЕД Держмитслужби.
Зазначено, що процедура взяття проб (зразків) товару здійснювалась у присутності представника підприємства ТОВ «Паливно-торгова фірма «Центр» Климлюка Андрія (згідно акту про взяття проб (зразків) товару від 01.04.2024 №9).
За результатами відбору проб (зразків) в присутності зазначеної особи складено Акт про взяття проб (зразків) товару від 01.04.2024 №9 встановленої форми. Акт підписано представником підприємства ТОВ «Паливно-торгова фірма «Центр» без зауважень щодо процедури відбору проб (зразків), будь-яких пропозицій або заперечень щодо недотримання порядку відбору зразків від представника позивача не надходило.
Таким чином, це ще раз підтверджує, що відбір проб здійснений відповідно до вимог чинного законодавства України.
Позивачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували думку позивача про те, що відібрання проб було здійснено в протиправний спосіб.
За результатами дослідження проби товару Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі - СЛЕД Держмитслужби) склала висновок від 22.04.2024 №142000-3500-0052 (далі - висновок).
Позивач задекларував неправильні відомості про товар, адже різниця між задекларованими та фактичними даними щодо детонаційної стійкості є великою.
При цьому, саме на декларантові встановлено обов'язок здійснювати перевірку точних та достовірних відомостей про товари, зазначених у товаросупровідних документах, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Підсумовуючи вищевикладене, митницею дотримано вимоги МК України щодо порядку відбирання проб (зразків) товару та порядку здійснення митного контролю, посадові особи митниці діяли у відповідності з чинним законодавством України, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Апелянт просив рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 по справі 140/7024/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» до Енергетичної митниці про визнання протиправними дії Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, від 01.04.2024 №9; - визнання протиправним та скасування рішення про визнання коду товару від 26.04.2024 №KT-UA903000-0011-2024 - визнання протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №903220/2024/000547, скасувати та прийняти нове яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вказав, що не погоджується з аргументами відповідача (апелянта) та вважає дану апеляційну скаргу безпідставною та такою що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Зазначив, що передбачене ч. 2 ст. 356 МК України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу.
Отже, митним органом не дотримано встановлених ч. 2 ст. 356 МК України вимог, оскільки не прийнято вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів; в акті про взяття проб (зразків) товарів від 01.04.2024 №9 відсутня графа, яка надавала б можливість водію висловити будь-які свої зауваження щодо процедури відібрання зразків товару.
Більше того, водій транспортного засобу, на відміну від уповноваженої особи митного органу, не зобов'язаний володіти інформацією щодо порядку проведення відібрання проб товару. На підтвердження даної інформації в матеріалах справи також містяться додаткові пояснення водія, щодо процедури відбору проб.
Отже, посилання на порушення відповідачем вимог МК України в частині правових підстав здійснення відбору проб (зразків) товару, знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході судового розгляду справи.
Отже, необхідність перевірки документів та відомостей, які подані декларантом під час митного оформлення товарів, а також право на проведення огляду (переогляду) товарів виникає у тому числі за результатами застосування митним органом системи управління ризиками.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.
Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала невідповідність інформації зазначеної у графі 31 МД від 30.03.2024 №24UA903220003818U0 у частині «октанове число за дослідницьким методом», оскільки заявлено 95,3, а фактично встановлено 94,4.
Так, у графі 31 МД від 30.03.2024 №24UA903220003818U0 в частині «октанове число за дослідницьким методом» дійсно зазначено 95,3.
У той же час, до матеріалів справи додано докази, що заявлені декларантом дані товару повністю збігаються з даними зазначеними у сертифікаті якості товару №171365_5642902 від 18.03.2024, в тому числі і в частині визначення «октанового числа за дослідницьким методом», який подавався декларантом разом з митною декларацією.
Підстави недовіряти даним, які указані у сертифікаті якості відсутні, а тому декларантом вносилися відомості до графи 31 МД на підставі відомостей, наявних у товаросупровідних документах.
Отже, подана декларантом митна декларація у графі 31 містила деталізований опис товару, відповідно до поданих до митної декларації документів, що у своїй сукупності свідчили про правильність класифікації товару у товарній позиції 2710124512.
Таким чином, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД -2710 12 45 12 та класифікував такий товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 12 41 95.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою митною декларацією типу «ІМ 40 ДЕ» №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 згідно акта про взяття проб і зразків товарів №9 від 01.04.2024, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А, визнання протиправними та скасувати рішення Енергетичної митниці про визначення коду товару від 26.04.2024 №КТ-UA903000-0011-2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903220/2024/000547. відтак, враховуючи порушення відповідачем встановленої МК України процедури при відібранні проб товару, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що рішення прийняте суб'єктом владних повноважень за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправним та підставно задоволив позов.
Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено порушення порядку взяття проб товару, що ввозився в Україну ТОВ «ПТФ «Центр» за поданою МД №24UA903220003818U0 від 30.03.2024.
Митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД -2710 12 45 12 та класифікував такий товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 12 41 94.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою ТзОВ «ПТФ «Центр» МД типу ІМ 40 ДЕ №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 згідно акту про взяття проб і зразків товарів №9 від 01.04.2024, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А.
Як наслідок, враховуючи порушення відповідачем встановленої МК України процедури при відібранні проб товару, суд дійшов висновку, що рішення від 26.04.2024 №КТ-UA903000-0011-2024, прийняте суб'єктом владних повноважень за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправним, а відповідно підлягає скасуванню.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 05.12.2023 року між ТОВ «ПТФ «Центр» (покупець) та Акціонерним товариством «Орлен Литва» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №LT/24/017/T/SN/E (а.с.114 зворот-129), за умовами якого сторони договору купують і продають товар або партію товару на умовах, визначених цим договором. Відповідно до спеціальних умов договору товар який відвантажується - бензин (95, 98 марки), код згідно КН 27101245; дизельне паливо (С, Е, F, 1, 2 клас), код згідно КН 27101943. Ціни на товар продавець оголошує в «Протоколі комітету з умов спотових угод», в якому вказується назва товару, ціна товару, термінал та термін дії протоколу. З метою проведення оплати за товар, продавець виписує покупцеві «Платіжне доручення» в якому вказує узгоджену з покупцем кількість товару, що купується, назву та ціну товару. Ціна товару, зазначена в «Платіжному дорученні» повинна відповідати чинному на запланований момент відвантаження ціні, зазначеній у «Протоколі комітету за умовами спотових угод».
Відповідно до рахунку-фактури №1ОL870679 від 26.03.2024 продавець зобов'язується продати і поставити, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар, а саме бензин марки 95 на суму 24409,33 дол.США (а.с.134 зворот).
30.03.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару ««Бензин автомобільний неетильований, Automobilinis besvinis 95 markes benzina s, з вмістом кисню до 2,7 % мас., клас D, вміст сірки - 0,00032 мас., вміст свинцю менше 2,5 мг/л, із вмістом менше як 5 мас.% біоетанолу або етилтрет-бутилового ефіру або їх суміші, октанове число за дослідницьким методом - 95,3, за моторним методом - 85,1» декларант позивача подав МД №24UA903220003818U0 від 30.03.2024. До митної декларації додано: договір купівлі-продажу №LT/24/017/T/SN/E від 05.12.2023 (а.с.114 зворот-129); рахунок-фактуру №1OL870679 від 26.03.2024 (а.с.109); автотранспортну накладну №ORC129519 (а.с.110); сертифікат якості від 18.03.2024 №171365_5642902 (а.с.133 зворот); сертифікат про походження товару №А 512325 (а.с.180); договір перевезення небезпечних вантажів №10/01-2024-6 від 02.01.2024 (а.с.135).
01.04.2024 державним інспектором ВМО «Ковель» митного поста «Західний» Енергетичної митниці було відібрано проби та зразки заявленого товару, про що було складено акт №9 про взяття проб і зразків товарів для здійснення контролю правильності класифікації та достовірності декларування обсягів імпортованого пального, шляхом проведення дослідження у спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та дослідження Держмитслужби України (а.с.108).
За результатами проведеної експертизи 22.04.2024 складено висновок №142000-3500-0052, яким встановлено, що визначена детонаційна стійкість (октанове число) проби за дослідним методом становить 94,4, що не узгоджується з інформацією, зазначеною у графі 31 МД №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 у частині «октанове число за дослідницьким методом» (заявлено 95,3, фактично 94,4) (а.с.136 зворот-137).
26.04.2024 Енергетичною митницею прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA903000-0011-2024 (а.с.131 зворот-132), яким товар класифіковано за кодом « 2710124194», а не як було задекларовано декларантом « 2710124512».
Також Енергетичною митницею оформлено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903220/2024/000547 (а.с.110 зворот-111).
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо взяття проб товару та прийнятим рішенням про визначення коду задекларованого товару та прийнятою карткою відмови, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (далі МК України).
Пунктом 24 ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ч. 2 ст. 246 МК України).
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 МК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 248 МК України, для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення.
Частиною 4 ст. 248 МК України визначено, що у разі якщо автоматизованою системою митного оформлення або посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності участі у виконанні митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення посадової особи митного органу, такі митні формальності виконуються автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.
Інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі в установленому порядку вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. (ч. 5 ст. 255 МК України)
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. (ч. 1 ст. 257 МК України)
При цьому, за ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 МК України, форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Формато-логічниий контроль це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Контроль співставлення це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.
Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань митної справи (ч.ч.1-4 ст. 337 МК України).
Частинами 1, 2 ст. 318 МК України установлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, крім іншого шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян) (ч. 1 ст. 336 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Відповідно до ст. 362 МК України, аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
До об'єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб'єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.
Таким чином слідує, що необхідність перевірки документів та відомостей, які подаються декларантом під час митного оформлення товарів виникає, у тому числі, за результатами застосування митними органами системи управління ризиками.
Статтею 67 МК України визначено, що українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. (абз. 1 ч. 5 ст. 69 МК України)
Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України №650 від 30.05.2012 року (далі Порядок №650, в редакції чинній на дату винесення оскаржуваних рішень про визначення коду товару).
Так, згідно з п. 2 розділу І Порядку №650:
- класифікація товару - визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України «Про Митний тариф України» (далі - Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику відповідно до вимог Митного кодексу України (далі - Кодекс), до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення;
- контроль правильності класифікації товарів - перевірка відповідності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення або після них.
Відповідно до п.п. 1, 2 розділу II Порядку №650 Посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:
- опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу;
- відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.
Відповідно до п. 15 розділу ІІ Порядку №650 якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).
Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення: необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації; складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.
Згідно з п. 16 розділу ІІ Порядку 650 взяття проб (зразків) товарів та операції із ними здійснюються відповідно до статей 356 та 357 Кодексу.
Частиною 1 ст. 356 МК України передбачено, що взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; перевірки задекларованої митної вартості товарів; встановлення країни походження товарів; встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 356 МК України взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Тобто, наведеними нормами МК України чітко регламентовано, що взяття зразків (проб) товарів, які знаходяться під митним оформленням, відбувається виключно на підставі відповідного вмотивованого письмового рішення.
Верховний Суд вже неодноразово вирішував питання щодо форми передбаченого ч. 2 ст. 356 МК України рішення керівника митного органу або його заступника про відібрання проб (зразків) товару.
Так, зокрема, але не виключно у постановах від 28.07.2021 (справа №815/3903/17), від 28.05.2020 (справа №818/1205/16), від 14.08.2018 (справа №818/3408/15), від 12.11.2020 (справа №808/1697/15), від 29.07.2021 (справа №160/11199/19), від 13.04.2021 (справа №818/294/17), від 27.05.2021 (справа №820/6482/16), від 25.02.2021 (справа №815/1557/17) Верховний Суд виснував, що передбачене ч. 2 ст. 356 МК України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу. За таких обставин, з урахуванням приписів статті 19 Конституції України, є підстави вважати, що владні управлінські функції під час прийняття рішення про визначення коду товару було здійснено у непередбачений законом спосіб.
Таку ж позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 25.03.2024 у справі №260/585/22.
В матеріалах цієї справи відсутнє вмотивоване рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб.
Своєю чергою, відповідач стверджує про наявність на листі-зверненні від 30.03.2024 щодо погодження уповноваженої посадової особи відділу митного оформлення «Ковель» митного поста «Західний» на проведення відбору проб (зразків) товару, задекларованого за ІМ40ДЕ від 30.03.2024 №24UA903220003818U0 на товар «Бензин автомобільний», неетильований», що імпортується на митну територію України ТОВ «ПТФ «Центр», резолюції заступника начальника Енергетичної митниці.
Додатково апеляційний суд зазначає, що резолюція це не рішення, як вид розпорядчого документу, а службова відмітка, напис на документі, яким уповноважена особа доручає виконання документу конкретним виконавцям.
Апеляційний суд наголошує, що вказаний лист-звернення із резолюцією містить лише вказівку на підставу проведення дослідження, передбачену МК України, та мету проведення дослідження - встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, однак не містить у собі вказівки на мотиви здійснення відібрання проб (зразків) товару, тобто не містить судження інспектора про те з якими саме обставинами була пов'язана необхідність вжиття обраного виду митних формальностей.
Крім того, застосування митними органами системи управління ризиками врегульовано Главою 52 (статті 361-363) МК України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення та реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.08.2015 №684.
Вказані положення МК України та Порядку №684 не містять виключень щодо обов'язковості застосування положень ч. 2 ст. 356 МК України, якою визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідність прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов'язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.
Отже, митним органом не дотримано встановлених ч. 2 ст. 356 МК України вимог, оскільки не прийнято вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів.
Колегія суддів зауважує, що обов'язок достовірності декларування покладено саме на декларанта.
Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 року (далі Порядок №651) визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) за формою єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього (далі - додаткові аркуші), порядок унесення відомостей до доповнення, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД.
Відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 розділу І Порядку №651 необхідність заповнення певної графи митної декларації декларантом визначається згідно з правилами заповнення граф, наведеними в розділі II цього Порядку, виходячи з напрямку переміщення, обраного митного режиму, наявності чи відсутності опису цієї графи у відповідній главі розділу II цього Порядку та наявності застережень у тексті опису цієї графи. Графа не повинна заповнюватись Декларантом, якщо умови переміщення товарів відповідають зазначеним в описі цієї графи застереженням або глава розділу II цього Порядку, що відповідає напрямку переміщення товарів, не містить опису цієї графи.
При цьому, пунктом 2 розділу ІІ Порядку №651 визначено такі вимоги щодо порядку та умов заповнення декларантом графи 31 митної декларації.
Так, якщо у графі 33 МД код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається на рівні десяти знаків, в окремих полях електронної МД або у разі використання МД на паперовому носії - електронної копії МД на паперовому носії без зазначення у паперовому примірнику зазначаються за формою «електронного інвойсу» в розрізі кожного найменування товару відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що є в наявності: найменування товару (згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару); артикул (марка, модель, сорт, тип тощо); найменування торговельної марки (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах) (зазначається повністю без будь-яких скорочень; якщо оригінальне написання найменування торговельної марки виконується мовою, в якій використовується латинський алфавіт, то в графі таке найменування зазначається латинськими літерами); виробник (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); літерний код альфа-2 країни виробництва товару (за бажанням Декларанта); кількість (в одиницях виміру згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару).
За таких умов, відомості до графи 31 митної декларації, зокрема, про найменування та кількість, вносяться декларантом на підставі відомостей, наявних у товаросупровідних документах.
Одночасно, чинним митним законодавством України не встановлено обов'язку декларанта здійснювати перевірку достовірності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах.
Відповідно до Митного тарифу України, що є додатком до Закону України «Про Митний тариф України», до групи 27 відносяться: палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні.
У товарній позиції 2710 термін «нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів)» означає не тільки нафту та нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід, але і аналогічні продукти, а також продукти, що містять передусім змішані ненасичені вуглеводні. Ці продукти можуть бути одержані будь-яким способом за умови, що маса неароматичних складових частин перевищує масу ароматичних.
Позивачем у графі 33 ВМД зазначено: Бензин автомобільний, неетильований, Automobilinis besvinis 95 markes benzinas, з вмістом кисню до 2,7% мас., клас D/ LST EN 228:2012+A1:2017. 33,399 тис.л. Густина при температурі 15 град.C складає - 726,2 кг/м3. Вміст сірки - 0,00032 мас.%, вміст свинцю менше 2,5 мг/л, із вмістом менше як 5 мас.% біоетанолу або етил-трет-бутилового ефіру або їх суміші (об'ємна доля біоетанолу (етанолу)) 0.00%; Октанове число за дослідницьким методом - 95,3; за моторним методом - 85,1.; код товару (графа 33 ВМД) - 2710124512
Так, за кодом УКТ ЗЕД 2710 12 45 12 визначається «Нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід; легкi дистиляти з октановим числом 95 або більше, але менш як 98; із вмістом сірки не більш як 0,001 мас. %».
Надаючи оцінку долученим до матеріалів справи письмовим доказам, зокрема договір купівлі-продажу №LT/24/017/T/SN/E від 05.12.2023 (а.с.114 зворот-129); рахунок-фактуру №1OL870679 від 26.03.2024 (а.с.109); автотранспортну накладну №ORC129519 (а.с.110); сертифікат якості від 18.03.2024 №171365_5642902 (а.с.133 зворот); сертифікат про походження товару №А 512325 (а.с.180); договір перевезення небезпечних вантажів №10/01-2024-6 від 02.01.2024 (а.с.135), апеляційний суд висновує, що позивач задекларував товар чітко у спосіб та у порядку визначеному митним законодавством, а отже, здійснив декларування відповідно до вимог чинного митного законодавства України. Своєю чергою, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про недостовірність відомостей у документах поданих до митного оформлення.
Колегія суддів зауважує, що відсутність вмотивовано рішення керівника ставить під сумнів наявність необхідності застосування вказаного виду митних формальностей.
Апеляційний суд наголошує, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.
Таким чином, враховуючи зазначене вище в сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо відібрання проб товарів, які оформлені актом №9 від 01.04.2024 - є протиправними.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За таких обставин, з огляду на встановлені судовим розглядом порушення суб'єктом владних повноважень процедури здійснення митного контролю, документи, здобуті за наслідками такої процедури, не відповідають критерію допустимості, не можуть бути взяті до уваги судом при вирішенні публічно-правового спору.
Отже, рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням чинного законодавства України, є протиправними.
Колегія суддів також зауважує, що випущення товару у вільний обіг, за рахунок подання тимчасових митних декларацій із зазначення УКТ ЗЕД відповідно до оскаржуваних рішень, не свідчить про відсутність порушеного права позивача. До того ж, подання остаточної митної декларації у встановлений строк є обов'язком, а не правом декларанта.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення порядку відібрання проб товару.
Згідно пункту 5.12.1 Національного стандарту України ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти». Методи відбирання проб. Точкову пробу із залізничної або автомобільної цистерни відбирають переносним пробовідбірником з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра цистерни від нижньої внутрішньої твірної.
У відповідності до пункту 4.2 Національного стандарту України ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти». Методи відбирання проб. Переносні пристрої для відбирання проб нафти та рідких нафтопродуктів із заданого рівня повинні мати кришки або пробки, які забезпечують їх герметичність і легко відкриваються на заданому рівні.
Позивач покликається на те, що водій автотранспортного засобу, яким здійснено перевезення товару за транспортною накладною CMR №ORC129519, надав пояснення (а.с.218), де вказав, що посадовою особою митного поста «Західний» Енергетичної митниці було взято (відібрано) пробу товару (бензину) зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни в дві каністри, які не опломбовувалися та не опечатувалися, а не через верхній люк цистерни спеціальним пробовідбірником, з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра.
Про взяття (відібрання) проб товару (бензину) у присутності водія Климюка Андрія, складено акт про взяття проб і зразків товарів від 01.04.2024 №9.
Суд першої інстанції вірно відзначив, що такі обставини щодо неналежного відібрання зразків (проб) у їх сукупності вплинули на результати дослідження, викладені у висновку від 22.04.2024 №142000-3500-0052, що свідчить про порушення відповідачем порядку взяття проб товару, що ввозився в Україну ТОВ «ПТФ «Центр» за поданою МД №24UA903220003818U0 від 30.03.2024.
Щодо відсутності у водія заперечень щодо відібрання проб товару саме зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни у акті, то доречними є доводи сторони позивача про те, що в акті про взяття проб і зразків товарів від 01.04.2024 №9 відсутня графа, яка надавала б можливість водію висловити будь-які свої зауваження щодо процедури відібрання зразків товару. Більше того, водій транспортного засобу, на відміну від уповноваженої особи митного органу, не зобов'язаний володіти інформацією щодо порядку проведення відібрання проб товару.
Отже, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД -2710 12 45 12 та класифікував такий товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 12 41 94.
Підсумовуючи викладене у сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою ТзОВ «ПТФ «Центр» МД типу ІМ 40 ДЕ №24UA903220003818U0 від 30.03.2024 згідно акту про взяття проб і зразків товарів №9 від 01.04.2024, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А є протиправними та у наслідку, рішення від 26.04.2024 №КТ-UA903000-0011-2024, а тому таке слід скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Енергетичної митниці - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №140/7024/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк