Справа № 541/183/25
Провадження № 2/541/430/2025
Іменем України
27 січня 2025 року м.Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Шатілова Л.Г., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
14 січня 2025 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
16 січня 2025 року суддею винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надано строк для усунення недоліків.
16.01.2025 року на адресу суду надійшла позовна заява в порядку усунення недоліків, а якій зазначено, що відповідач має посвідку на постійне місце проживання, не надавши і не зазначивши докази на підтвердження даного факту.
Перевіривши матеріали позовної заяви, вважаю, що вказана позовна має бути повернута позивачці, з наступних підстав.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку, місцем її проживання або перебування.
Частиною 9 ст. 28 ЦПК визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Частиною 10 ст. 28 ЦПК установлено, що позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Позивач звертаючись до суду з вказаним позовом зазначила останнє відоме місце проживання відповідача, а саме АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .
Як зазначено у ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Так, на виконання вимог зазначеної статті, судом було здійснено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Згідно відповіді №05.3-08/41 від 15.01.2025 Відділу реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради встановлено, що на даний час інформація про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання в Реєстрі Миргородської територіальної громади на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.
Згідно з відповіді №1033603 від 15.01.2025 з ЄДДР за вказаними параметрами особу не знайдено.
Позивачкою до матеріалів позовної заяви не додано жодних підтверджуючих факт останнього відомого зареєстрованого місця проживання в м.Миргороді чи Миргородському районі, доказів (актів міської чи сільської ради про фактичне проживання, чи перебування відповідача саме в м.Миргороді чи Миргородському районі чи інших доказів).
Крім того, з свідоцтва про шлюб встановлено, що шлюб було укладено в Полтава (зареєстрований в Шевченківському районному у м.Полтава Відділі РАЦС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області).
Таким чином, позивачкою ОСОБА_1 вказано адресу останнього відомого місця проживання відповідача ОСОБА_2 , за якою він не значиться та ніколи не значився, фактично не проживав та не був зареєстрованим за нею.
Згідно з правилами загальної підсудності, дана справа не відноситься до територіальної юрисдикції Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
Статтею 28 ЦПК України визначено підсудність справ за вибором позивача, зокрема, позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, згідно з пунктами 9, 10 цієї статті позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Визначення поняття «іноземний елемент» надано в п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: а) хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; б) об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; в) юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановлені Конституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав і свобод людини. У статті 26 Конституції України закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини (частина друга статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Відповідно до ч. 1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом. Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору. (ч. 1ст. 3 Закон України «Про міжнародне приватне право»). Розділ XII вказаного вище Закону чітко встановлює правила підсудності.
Підсумовуючи наведене, приходжу до переконання, що позивачка не надала доказів про останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача або ж доказів про місцезнаходження майна відповідача чи місця постійного його заняття (роботи) у межах територіальної юрисдикції Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
Тобто, позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів правомірності звернення саме до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, а відтак, наразі, відсутні підстави для прийняття позовної заяви до свого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Вказані вище недоліки позбавляють можливості суд визначити підсудність цієї справи та відкрити провадження у справі.
Крім того, оскільки з наданої відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру не можливо встановити останнє відоме місце реєстрації відповідача, то в даному випадку суд позбавлений можливості направити дану справу за підсудністю до належного суду, в порядку визначеному законом.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Тобто, в розумінні зазначеної статті, ухвалення судового рішення, з порушенням правил підсудності є безумовною підставою для його скасування.
Таким чином, з метою недопущення розгляду даної позовної заяви з порушенням правил підсудності та оскільки позивачка не усунула недоліки, зазначені в ухвалі суду від 16.01.2025, позовна заява підлягає поверненню відповідно до положення частини 3 статті 185 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 185, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя: Л. Г. Шатілова