Справа № 553/2940/23
Провадження № 1-в/553/40/2025
Іменем України
28.01.2025м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Подмаркової Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,
прокурора - Погорєлова М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 20.12.2023 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,
Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про приведення вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 20.12.2023 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
Засуджений ОСОБА_1 надав суду заяву, в якій просив розглянути заяву за його відсутності.
Начальник ДУ «Полтавської виправної колонії (№ 64)» надав суду заяву з проханням розглянути матеріали заяви за відсутності представника адміністрації «Полтавської виправної колонії (№64)»
Прокурор проти задоволення заяви засудженого не заперечував, про що зазначив у заяві.
Відповідно до частини 5 статті 539 Кримінального процесуального кодексу України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Дослідивши заяву та матеріали особової справи засудженого, оцінивши досліджені докази, суд доходить висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 20.12.2023, який на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 11.06.2024 залишено без змін, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 21.11.2022 і ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Попереднім вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 21.11.2022 ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
11.06.2024 ОСОБА_1 затримано в порядку виконання вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 20.12.2023 і він на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)».
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема до ст. 51 КУпАП, якими змінено в бік збільшення (до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) поріг відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Вказаний Закон № 3886-IX набрав чинності 09 серпня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові об'єднаної падати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 міститься висновок про застосування норми права, відповідно до якого Закон № 3886 IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886 IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886 IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 185 КК України, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення 09.07.2023 крадіжки майна ТОВ «Вигідна покупка» в сумі 446,67 грн та 20.07.2023 крадіжки майна ТОВ «Вигідна покупка» в сумі 446,67 грн.
Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 684 грн, а 50 відсотків від його розміру дорівнювали 1 342 грн.
Отже, відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України вартість викраденого майна ОСОБА_1 станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - менше 2 684 грн, з якої настає кримінальна відповідальність.
Суд вважає, що внесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, та як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Таким чином, діяння, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення яких ОСОБА_1 засуджено вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 20.12.2023, наразі не можуть вважатися кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за таємне викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, з якої настає кримінальна відповідальність, а саме два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто ОСОБА_1 відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого усунута, а тому він підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання за ч. 4 ст. 185 КК України. У зв'язку з наведеним з вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 20.12.2023 також підлягає виключенню рішення про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Враховуючи те, що підставою для призначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України у виді позбавлення волі, яке на даний час ОСОБА_1 реально відбуває в ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)», було вчинення діянь, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, кримінальна караність яких усунута, ОСОБА_1 має повернутися в попередній стан, визначений вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 21.11.2022, і підлягає негайному звільненню з ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)».
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що заява засудженого ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
Заяву засудженого ОСОБА_1 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 20.12.2023, залишеного без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.06.2024, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_1 таким, що засуджений вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 21.11.2022 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільненим на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з Державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)».
Копію ухвали направити для виконання до державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)».
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення.
Головуючий Ю.М. Подмаркова