Справа № 600/7498/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
28 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
13.12.2024 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.11.2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 04.07.2023 призначено пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
У жовтні 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру пенсійного забезпечення. До заяви, зокрема, додано довідки АТ Оператор Газорозподільчої системи «Чернівцігаз» про заробітну плату для обчислення пенсії № 47/04 від 26.04.2023 р. за період 1984-1989 рр., про заробітну плату для обчислення пенсії № 48/04 від 26.04.2023 р. за період 1990-1994 рр., про заробітну плату для обчислення пенсії № 46/04 від 26.04.2023 р. за період 1995-2000 рр. Також, згідно поданого позивачем розрахунку, останній обчислив очікуваний розмір пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, а саме 12236,71грн.
У відповідь на звернення позивача щодо перерахунку розміру пенсійного забезпечення, ГУ ПФУ в Чернівецькій області листом від 03.11.2203 року № 6575-6516/4-17/8-2400/23 повідомлено, що розрахунок пенсії позивача проводився з урахуванням страхового стажу тривалістю 41 рік 4 місяці 27 днів (стаж врахований по 31.03.2023, за відсутності даних про сплату єдиного соціального внеску за квітень-травень 2023 року). При цьому, враховано заробітну плату за період з 01.07.2000 по 31.03.2023 (за відсутності даних про сплату єдиного соціального внеску за квітень-травень 2023 року), за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків, індивідуальний коефіцієнт заробітку складав 0,83970. Втім після надходження даних про сплату внесків за квітень-травень 2023 року, розмір пенсії перераховано з урахуванням страхового стажу тривалістю 41 рік 6 місяців 27 днів (стаж врахований по 31.05.2023, по місяць, що передує місяцю звернення). При цьому враховано заробітну плату за період з 01.07.2000 по 31.05.2023,за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків, індивідуальний коефіцієнт заробітку складав 0,83970. Надалі на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.10.2023, довідок про заробітну плату №46/04 та №48/04 від 26.04.2023 за період з січня 1990 по червень 2000 року та актів перевірки вказаної заробітної плати, розмір пенсії перераховано з дати призначення (з 04.07.2023). Розрахунок пенсії проводиться з урахуванням страхового стажу тривалістю 41 рік 4 місяці 27 днів або 498 місяців (а не 80 років 10 місяців 2 дні з урахуванням стажу за Списком №1, як зазначено у розрахунку розміру пенсії, який позивач додав до звернення, за відсутності документального підтвердження періоду роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1). Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу при цьому становить 0,41500 (498 місяців : 12 місяців : 100% х 1%, де 1% - величина оцінки одного року страхового стажу), а не 0,80833, як зазначено у розрахунку розміру пенсії, який позивач додав до звернення. При цьому враховано заробітну плату за періоди з 01.02.1994 по 31.01.1999 (згідно довідок про заробіток) та з 01.07.2000 по 31.05.2023, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків, індивідуальний коефіцієнт заробітку складає 0,97395.Середньомісячний розмір заробітної плати для обчислення пенсії становить 11917,94 грн. (12236,71 грн. х 0,97395, де 12236,71 грн. - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії). Враховуючи показники страхового стажу та заробітку ОСОБА_1 , розмір пенсійного забезпечення з 04.07.2023 становить 5071,53 грн, із яких: 4945,95 грн - основний розмір пенсії за ст.27 Закону, обчислений виходячи із тривалості страхового стажу та розміру заробітку (11917,94 грн. х 0,41500); 125,58 грн - доплата за 6 років страхового стажу понад необхідних для чоловіків 35 років, встановлена згідно ч. 1 ст.28 Закону та ч. 3 ст.42 Закону (2093,00 грн х 6%, де 2093,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність для працюючих осіб, у випадку позивача, встановлений на дату призначення).
У листі відповідачем також зазначено, що застосовувати для обчислення пенсії заробітну плату з 01.07.1985 по 30.06.1990 (при цьому з 01.08.1987 по 31.10.1987 без сум заробітку), згідно довідки про заробітну плату №47/04 від 26.04.2023, доданої позивачем до звернення та з 01.07.2000 по 31.05.2023, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до сплачених страхових внесків недоцільно, оскільки індивідуальний середньомісячний коефіцієнт заробітку в такому випадку зменшується до показника 0,83632, що призводить до зменшення розміру пенсійного забезпечення.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Так, статтею 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 04.07.2023 призначено пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, яка обчислена з урахуванням ст.ст.27, 28 Закону № 1058-IV.
Зокрема, як видно із матеріалів пенсійної справи, а також доводів відповідача згідно листа від 03.11.2203 року № 6575-6516/4-17/8-2400/23, розрахунок пенсії позивача проводився з урахуванням страхового стажу тривалістю 41 рік 4 місяці 27 днів (стаж врахований по 31.03.2023, за відсутності даних про сплату єдиного соціального внеску за квітень-травень 2023 року). При цьому, враховано заробітну плату за період з 01.07.2000 по 31.03.2023 (за відсутності даних про сплату єдиного соціального внеску за квітень-травень 2023 року), за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків, індивідуальний коефіцієнт заробітку складав 0,83970.
Натомість, у поданій до відповідача заяві позивач просив здійснити перерахунок розміру його пенсійного забезпечення, обчисливши його з урахуванням про заробітну плату для обчислення пенсії № 47/04 від 26.04.2023 р. по заробітній платі від 1984-1989 рр., про заробітну плату для обчислення пенсії № 48/04 від 26.04.2023 р. від 1990-1994 рр., про заробітну плату для обчислення пенсії № 46/04 від 26.04.2023 р. від 1995-2000 рр.
Суд зазначає, що порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульовано статтею 40 Закону №1058-IV. Згідно із ч.1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону №1058-IV враховується для обчислення пенсії затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 01.02.2008 № 4-4.
На переконання позивача, відповідачем не вірно обраховано (перераховано) його пенсію відповідно до ст.40 Закону №1058-IV, оскільки не враховано дані, що містяться у поданих ним довідках про заробітну плату.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.10.2023, довідок про заробітну плату №46/04 та №48/04 від 26.04.2023 за період з січня 1990 по червень 2000 року та актів перевірки вказаної заробітної плати, розмір пенсії перераховано з дати призначення (з 04.07.2023). Розрахунок пенсії проводиться з урахуванням страхового стажу тривалістю 41 рік 4 місяці 27 днів або 498 місяців (а не 80 років 10 місяців 2 дні з урахуванням стажу за Списком №1, як зазначено у розрахунку розміру пенсії, який позивач додав до звернення, за відсутності документального підтвердження періоду роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1). Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу при цьому становить 0,41500 (498 місяців : 12 місяців : 100% х 1%, де 1% - величина оцінки одного року страхового стажу), а не 0,80833, як зазначено у розрахунку розміру пенсії, який позивач додав до звернення. При цьому, враховано заробітну плату за періоди з 01.02.1994 по 31.01.1999 (згідно довідок про заробіток) та з 01.07.2000 по 31.05.2023, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків, індивідуальний коефіцієнт заробітку складає 0,97395. Середньомісячний розмір заробітної плати для обчислення пенсії становить 11917,94 грн. (12236,71 грн. х 0,97395, де 12236,71 грн. - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії). Враховуючи показники страхового стажу та заробітку ОСОБА_1 , розмір пенсійного забезпечення з 04.07.2023 становить 5071,53 грн, із яких: 4945,95 грн - основний розмір пенсії за ст.27 Закону, обчислений виходячи із тривалості страхового стажу та розміру заробітку (11917,94 грн. х 0,41500); 125,58 грн - доплата за 6 років страхового стажу понад необхідних для чоловіків 35 років, встановлена згідно ч. 1 ст.28 Закону та ч. 3 ст.42 Закону (2093,00 грн х 6%, де 2093,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність для працюючих осіб, у випадку позивача, встановлений на дату призначення).
Тобто, заробітна плата, відображена у довідках позивача за періоди роботи з 01.02.1994 по 31.01.1999 (згідно довідок про заробіток) та з 01.07.2000 по 31.05.2023, врахована та збігається з даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Таким чином, доводи позивача щодо не врахування наданих ним довідок не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо інших довідок про заробітну плату, то суд звертає увагу на те, що відповідачем роз'яснено позивачу те, що застосовувати для обчислення пенсії заробітну плату з 01.07.1985 по 30.06.1990 (при цьому з 01.08.1987 по 31.10.1987 без сум заробітку), згідно довідки про заробітну плату №47/04 від 26.04.2023, доданої позивачем до звернення та з 01.07.2000 по 31.05.2023, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до сплачених страхових внесків недоцільно, оскільки індивідуальний середньомісячний коефіцієнт заробітку в такому випадку зменшується до показника 0,83632, що призводить до зменшення розміру пенсійного забезпечення.
Щодо врахування при розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки (12236,71 грн.), то суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К).
За змістом частини 2 статті 40 Закону №1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск : К)) показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при подальших перерахунках. Під час здійснення перерахунків у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).
Середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку призначення пенсії за віком вперше або під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах Закону №1058-IV (абзац 3 частини 3 статті 45).
Саме з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, а саме 12236,71грн. позивач здійснив розрахунок своєї пенсії, який долучив до заяви про перерахунок пенсії.
Натоміть, ні у відповідь на заву позивача, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, відповідачем не спростованого того, що при призначенні позивачу пенсії та при врахуванні довідок про заробітну плату при визначенні розміру пенсії були враховані показники середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки.
Колегія суддів наголошує, що з огляду на те, що позивачу пенсію за віком згідно Закону №1058-IV призначено вперше, то він мав право на врахування при розрахунку заробітної плати (дохід) для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки (12236,71 грн.)
Верховний Суд (у постановах від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17, від 22 січня 2019 року у справі №577/2457/17, від 01 липня 2019 року у справі №720/208/17, від 27 лютого 2020 року у справі №513/298/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17, а також з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17) неодноразово наголошував на тому, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за тієї умови, якщо має місце призначення нового виду пенсії, на підставах та умовах іншого законодавчого акту (наприклад, при переведенні з пенсії, призначеної згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення», на пенсію згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов вірного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.
На переконання суду, приймаючи рішення або вчиняючи дії чи бездіяльність, які можуть негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, ГУ ПФУ у Чернівецькій області, як суб'єкт владних повноважень, повинно зазначити мотивувальне підґрунтя, яке дасть можливість особі зрозуміти зміст таких рішення, дій чи бездіяльності.
Як було встановлено вище, відповідач, надаючи позивачу відмову у перерахунку пенсії не обґрунтував того, з яких підстав не враховано при розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Такий формалізований підхід щодо розгляду заяви позивача суперечить принципу належного урядування та в цілому верховенства права, однієї з чеснот якого є послідовність та прогнозованість.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Проте, в даному випадку відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії за віком, діяв не на підставі Конституції та законів України.
Відповідачами не доведено правомірність своїх дій щодо не врахування при розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2023 року щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення щодо врахування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.