Справа 729/168/25
3/729/147/25 р.
28 січня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі
головуючої судді Булиги Н.О., за участі секретаря судового засідання Романченко С. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бобровиця справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , непрацюючого, за ч.2 ст. 173-2 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №264726 від 08.01.2025, ОСОБА_1 08.01.2025 року близько 18 години, за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 , висловлював образи в в бік сина своєї співмешканки ОСОБА_2 , 2008 року народженя, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному здоров'ю неповнолітнього ОСОБА_2 .
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство (п.14 ч.1 ст.1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, виходячи із зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, самі по собі, зокрема, висловлювання образ не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд зазначає, що для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №264726 від 08.01.2025, ОСОБА_1 08.01.2025 року близько 18 години, за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 , висловлював образи в бік сина своєї співмешканки ОСОБА_2 , 2008 року народженя, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному здоров'ю неповнолітнього ОСОБА_2 .
З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що 08.01.2025 року близько 18 години, вона перебувала за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 , разом із сином ОСОБА_2 , 2008 р.н., та співмешканцем ОСОБА_1 . В ході розмови у них виникла сварка, під час якої ОСОБА_1 висловлювався у бік її сина нецензурними словами, після чого син вибіг з будинку та викликав поліцію.
З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 08.01.2025 року близько 18 години, він перебував у АДРЕСА_2 , разом із співмешканкою та її сином ОСОБА_2 , 2008 р.н. В ході розмови у них виникла сварка, під час якої ОСОБА_1 висловлювався у бік її сина нецензурними словами.
Зважаючи на викладене, стверджувати, що внаслідок сварки потерпілий постраждав чи зазнав шкоди, підстав немає, оскільки не надано доказів того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на свідоме спричинення ним шкоди психічному здоров"ю чи порушення прав і свобод потерпілого ОСОБА_2 , доказів переваги сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) ОСОБА_1 .
Таким чином, образливі висловлювання в межах конфлікту, зазначеного у протоколі, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю неповнолітнього ОСОБА_2 не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення.
У відповідності до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Н.О.Булига