27.01.2025
Справа № 401/2299/24 Провадження № 2/401/168/25
27 січня 2025 року місто Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючий суддя - Андріянова С.М.
за участю секретаря - Філоненко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація про стягнення моральної шкоди,
12 серпня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до держави російська федерація про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп.
В обґрунтуванні позову посилається на те, що він є учасником бойових дій. В період з 16 листопада 2022 року по даний час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. 05 червня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок детонування ворожого БпЛА, отримав поранення та акубаротравму. 28 червня 2024 року військово-лікарська комісія ВМКЦ Південного регіону провела медичний огляд позивача. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Т70.ОY36.2, стан після ВП, акубаротравматичного ураження обох вух, з пошкодженням лівої барабанної перетинки, середнє, змішане пониження слуху на ліве вухо, легке сенсоневральне порушення слуху на праве вухо, вогнепальні сліпі осколкові поранення м'яких тканин лівого плеча, верхньої повіки ліворуч, передньої стінки грудної клітини ліворуч. Стан після ПХО ран, з тимчасовим порушенням функції. Травма пов'язана із захистом Батьківщини. Участь позивача у бойових діях має істотний вплив на психічний, фізичний та моральний стан, оскільки за час перебування у зоні бойових дій позивач неодноразово був свідком загибелі та поранення товаришів, інших учасників бойових дій та мирних громадян, особисто постійно піддавався ризику поранення та загибелі, отримав поранення, був змушений використовувати зброю. Що в свою чергу завдало позивачу моральної шкоди. Від початку збройної агресії рф проти України, позивач, як громадянин України та учасник бойових дій, постійно перебуває у пригніченому стані, знизився життєвий тонус і погіршилося самопочуття, що негативно позначилося на стосунках з оточуючими та призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, чим особисто завдано позивачу моральної шкоди, яка підлягає стягненню з російської федерації. Позивач вказує, що справедливою компенсацією за нанесену йому нематеріальну шкоду є сума в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп.
Ухвалою від 14 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву.
Відповідач, правом на подання відзиву, в порядку ст.178 ЦПК України, не скористався.
Ухвалою від 18 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився. 27 серпня 2024 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином шляхом публікації оголошення про виклик на сайті суду.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Проаналізувавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 27 травня 2023 року.(а.с.8)
15 червня 2024 року,солдат ОСОБА_1 , сапер 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 , під час виконання бойового завдання на правому березі річки Дніпро внаслідок детонування ворожого БпЛА отримав поранення та акубаротравму. Поранення та контузія солдата ОСОБА_1 пов'язана з захистом Батьківщини.(а.с10)
З копії довідки військово-лікарської комісії № 1590 від 28 червня 2024 року встановлено, що в процесі лікування ОСОБА_1 поставлений наступний кінцевий діагноз: Т70.ОY36.2, стан після ВП, акубаротравматичного ураження обох вух, з пошкодженням лівої барабанної перетинки, середнє, змішане пониження слуху на ліве вухо, легке сенсоневральне порушення слуху на праве вухо, вогнепальні сліпі осколкові поранення м'яких тканин лівого плеча, верхньої повіки ліворуч, передньої стінки грудної клітини ліворуч. Стан після ПХО ран, з тимчасовим порушенням функції. Травма пов'язана із захистом Батьківщини.(а.с.11)
Як стверджує позивач, війна призвела не тільки до фізичного, але й до психологічного травмування. З першого дня на війні психіка позивача перебувала в умовах постійного перенавантаження, оскільки за час перебування у зоні бойових дій позивач неодноразово був свідком загибелі та поранення товаришів, інших учасників бойових дій та мирних громадян, особисто постійно піддавався ризику поранення та загибелі, отримав поранення, був змушений використовувати зброю.
Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Як передбачено частиною четвертою статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету ("явно виражена відмова від імунітету" на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або "відмова від імунітету, яка передбачається", коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.
Держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.
Особливістю правового статусу держави як суб'єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права "рівний над рівним не має влади і юрисдикції". Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли рф заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.
Починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що рф чинить збройну агресію проти України.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2188-IX від 14 квітня 2022 року "Про Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Наведені дії рф вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цього рішення. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Російська федерація припинила бути членом Ради Європи у контексті процедури, розпочатої відповідно до статті 8 Статуту Ради Європи. Відповідна Резолюція Ради Європи CM/Res (2022)2 про припинення членства рф у Раді Європи, прийнята Комітетом Міністрів 16 березня 2022 року. Комітет Міністрів Ради Європи констатував, що агресія рф проти України є серйозним порушенням рф своїх зобов'язань за статтею 3 Статуту Ради Європи.
Позивач звернувся до суду з позовом до рф про відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок збройної агресії рф на території України.
У цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії рф) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.
У таких висновках суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
Визначаючи чи поширюється на рф судовий імунітет у справі, суд врахував таке: - предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України; - місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; - передбачається, що шкода завдана агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; - вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; - національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідальною за спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду є безпосередньо держава російська федерація, збройні формування якої умисно вчинили збройну агресію проти України, що змусило позивача по справі йти на війну, в процесі якої він отримав поранення .
Матеріалами справи підтверджено участь позивача у бойових діях внаслідок збройної агресії російської федерації на території України, чим йому дійсно спричинено моральні страждання.
Враховуючи безпосередню участь позивача у бойових діях, яка мала істотний вплив на його психічний, фізичний та моральний стан, він неодноразово був свідком загибелі та поранення його товаришів, інших учасників бойових дій та мирних громадян, особисто постійно піддавався ризику поранення та загибелі, сам отримав поранення, зазнавав інших множинних грубих порушень його конституційних прав, зокрема, гарантованого Конституцією України права на життя, адже, він постійно реально сприймав загрозу бути вбитим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 1 000 000,00 грн.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає обґрунтованими твердження позивача щодо обставин та підстав завдання йому, як громадянину України, моральних страждань при викладених ним у позові обставинах, та приходить до висновку про задоволення його вимог у пред'явленому розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно з п. 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, збір стягується з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави російська федерація про стягнення моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп.
Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір в сумі 15 000 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації, вул. Житня, буд. 14, буд. 1, м. Москва.
Суддя Світловодського міськрайонного
суду Кіровоградської області С.М. Андріянова