Справа № 620/1146/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
28 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Заїки М.М.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року (головуючий суддя Голяшкін О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 року у справі №620/1146/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду матеріали справи №620/1146/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
04 липня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №620/1146/21.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.10.2024 року №3148/0/15-24 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Голяшкіна О.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року, справа №620/1146/21 передана головуючому судді - Коротких А.Ю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року (головуючий суддя Коротких А.Ю.) прийнято справу №620/1146/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії до свого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на на п'ятнадцять днів.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював з 12.09.2005 року по 25.07.2007 року в ВАТ «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6», з 17.11.2008 року по 17.11.2010 року в ТОВ «Ютем-інжирінг», з 17.02.2011 року по 31.08.2019 року в компанія «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанія Буйг Траво Пюблік», що підтверджується довідками та копією трудової книжки.
07.07.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування стажу роботи у зоні відчуження у полуторному розмірі згідно зі ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та проведення відповідного перерахунку пенсії (а.с.8).
Листом від 13.08.2020 року №2714-2793/Я-02/8-2500/20 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії, зазначивши, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено зарахування до страхового стажу, з якого розраховується розмір пенсії, у полуторному розмірі за періоди роботи у зоні відчуження (а.с.9-10).
Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, вважаючи її протиправною, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, починаючи з жовтня 2017 року призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 здійснювалось на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XIІ (далі - Закон №1788-XIІ) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), які містили ідентичні вимоги та положення.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (справа №1-5/2018(746/15)), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
Конституційний Суд України вирішив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Відтак, з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020, призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №1 також здійснюється на підставі обох вищезгаданих Законів №1788-XIІ та №1058-IV, проте які, з урахуванням зазначеного рішення, містять різні вимоги щодо вікового цензу, а саме: Закон №1788-XIІ встановлює, зокрема, за списком №1, для жінок досягнення 45 років, у той час, як Закон №1058-IV - досягнення 50-річного віку.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 21.04.2021 року у справі №360/3611/20 дійшов висновку, що ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Законів №1788-XIІ та №1058-IV в частині визначення віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Отже у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV.
Таким чином, з предметом спору в даній справі підлягають застосуванню норми Закону №1788-XIІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV. Відповідач по справі не навів законодавчих підстав для застосування положень п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV за вимогою ч. 2 ст. 77 КАС України.
Так, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, згідно положень п. «а» ст. 13 Закону №1788-XIІ, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII), потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею.
Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону №796-XII час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року №250, від 30.06.1998 року №982, від 07.02.2000 року №223, від 29.01.2003 року №137, від 27.04.2006 року №571, від 10.09.2008 року №831 (з наступними змінами) встановлено, зокрема, що особам, які і постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи та вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36).
Відтак, дія наведених норм поширюється на осіб, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, в тому числі, а не виключно, на осіб, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №1, та як наслідок, стаж роботи в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1, і за результатами атестації робочих місць враховується при визначенні права на пенсію на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , останні містять записи про період його роботи з 12.09.2005 року по 25.07.2007 року в ВАТ «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6», з 17.11.2008 року по 17.11.2010 року в ТОВ «Ютем-інжирінг», з 17.02.2011 року по 31.08.2019 року в компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанія Буйг Траво Пюблік», що також підтверджується довідкою від 24.09.2019 року №314 (а.с.11 за період з 17.02.2011 року по 31.08.2019 року).
Також, відповідно до довідки від 28.11.2011 року №158 (а.с.13) позивач в період з 17.02.2011 року по 31.10.2011 року був зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 року №1497-378 і постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі Списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173. Також відповідно до довідки від 19.09.2011 року (а.с.15) позивач, під час роботи у ТОВ «Ютем-інжирінг» був зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 року №1497-378 і постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.
Варто звернути увагу, що згідно листа-відповіді Державного агентства України з управління зоною відчуження від 15.03.2019 року на запит Національної асоціації адвокатів України, Компанія «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Буйг Траво Пюблік» (СП «Hоварка») має право на проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 року сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на вищезазначене, враховуючи висновки рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зарахування у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу спірного періоду, оскільки право на такі пільги підтверджено на законодавчому рівні, а також письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, та тими документами, що були надані позивачем до заяви поданої до пенсійного органу, відтак дії відповідача щодо відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до страхового стажу на пільгових умовах та перерахунку пенсії суд апеляційної інстанції вважає протиправними та такими, що порушують конституційне право позивача на призначення спірної пенсії.
У висновках, викладених в рішеннях від 28.11.1999 року по справі «Brumarescu v. Romania» («Брумареску проти Румунії») та від 24.07.2003 року по справі «Ryabykh v. Russia» («Рябих проти Росії»), Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Апеляційний суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу при обчисленні пенсії періодів роботи з особливо шкідливими умовами праці у зоні відчуження ЧАЕС у пільговому обчисленні у полуторному розмірі з 12.09.2005 року по 25.07.2007 року (ВАТ «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6»); з 23.08.2018 року по 13.11.2018 року (ДП «Чорнобильське монтажне управління» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»); з 17.11.2008 року по 17.11.2010 року (ТОВ «Ютем-інжирінг»); з 17.02.2011 року по 31.08.2019 року (компанія «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанія Буйг Траво Пюблік»); зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу у пільговому обчисленні у полуторному розмірі періоди роботи з особливо шкідливими умовами праці у зоні відчуження ЧАЕС розмірі з 12.09.2005 року по 25.07.2007 року (ВАТ «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6»); з 23.08.2018 року по 13.11.2018 року (ДП «Чорнобильське монтажне управління» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»); з 17.11.2008 року по 17.11.2010 року (ТОВ «Ютем-інжирінг»); з 17.02.2011 року по 31.08.2019 року (компанія «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанія Буйг Траво Пюблік»).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено матеріали справи та встановлено фактичні обставини справи та при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим місцевий суд помилково вирішив спір по суті, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу при обчисленні пенсії періодів роботи з особливо шкідливими умовами праці у зоні відчуження ЧАЕС у пільговому обчисленні у полуторному розмірі з 12.09.2005 року по 25.07.2007 року (ВАТ «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6»); з 23.08.2018 року по 13.11.2018 року (ДП «Чорнобильське монтажне управління» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»); з 17.11.2008 року по 17.11.2010 року (ТОВ «Ютем-інжирінг»); з 17.02.2011 року по 31.08.2019 року (компанія «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанія Буйг Траво Пюблік»).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу у пільговому обчисленні у полуторному розмірі періоди роботи з особливо шкідливими умовами праці у зоні відчуження ЧАЕС розмірі з 12.09.2005 року по 25.07.2007 року (ВАТ «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6»); з 23.08.2018 року по 13.11.2018 року (ДП «Чорнобильське монтажне управління» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»); з 17.11.2008 року по 17.11.2010 року (ТОВ «Ютем-інжирінг»); з 17.02.2011 року по 31.08.2019 року (компанія «Вінсі Констрюксьон Гран Проже/Компанія Буйг Траво Пюблік»).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Заїка М.М.
Сорочко Є.О.