Справа № 716/2564/24
23.01.2025 місто Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області
в складі: головуючої судді Шевчук Р.М.,
секретаря судового засідання Шпаковської К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заставна Чернівецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Павчук Святослав Іванович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовом, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_2 , відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення №6/461 на підставі якого ухвалено оскаржувану постанову №4806 від 03.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності вказано неприбуття за повісткою від 04.10.2024 року на 14.10.2024 року до ТЦК.
Згідно протоколу: "громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобовязаним та перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин і всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 по повістці N? 276253 від 04.10.2024 року на 14.10.2024 року згенерованій Міністерством Оборони України та надісланій ОСОБА_1 у вигляді поштового повідомлення.
Своїми протиправним и винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 7 ч. 3 ст. 1, абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" від 25.03.1992 N? 2232-XII, ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вимоги абзацу 2 п. 1 (Додаток 2) Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 N? 1487, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст.210-1 КУпАП".
Враховуючи те, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, вважає постанову такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 23.12.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та призначено справу до розгляду за правила спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не прибув, в його інтересах представником адвокатом Павчуком С.І., надав клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився,про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повілдомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу. Своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Згідно положень ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов'язаним, має інвалідність III групи, що підтверджено пенсійним посвідченням від 06.11.2024 року серії НОМЕР_1 .
04.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) сформовано повістку № 276253 на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , якою він викликався для уточнення даних на 14.10.2024 року о 11:00 год.
Відповідно до копії поштового конверта повістка позивачу не вручена з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою», трек номер відправлення 06 002 9239 9739.
З протоколу про адміністративне правопорушення №6/461 вбачається, що військовозобов'язаному надіслано повістку, від 04.10.2024 року про прибуття до ТЦК та СП. За викликом у строк, зазначений у повістці, ОСОБА_1 без поважних причин не з'явився, про причини неявки не повідомив, чим вчинив правопорушення передбачене ст.. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 , роз'яснені права та обов'язки передбачені ст.ст. 256, 268 КУпАП, повідомлено про дату розгляду справи - 03.12.2024 року о 14:30 год.
За результатами розгляду протоколу №6/461 від 19.11.2024 року тво. начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_3 , 03.12.2024 року прийнято постанову № 4806, якою на військовозобов'язаного ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Вирішуючи питання правомірності прийняття оскаржуваного рішення суд виходить з такого.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.
Підставою притягнення позивача до відповідальності вказано факт неприбуття до ТЦК та СП за повісткою без поважних причин 14.10.2024 року для уточнення даних.
Відповідно до примітки ст. 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процедуру складання ТЦК протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за №36/41381 (далі-Інструкція).
Розділом ІІ п. 1, 3, 4 Інструкції передбачено, що протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз'яснюються права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Пунктом 27 Порядку №560 передбачено, що підчас мобілізації громадяни викликаються з до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних,даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Пунктом 41 Порядку № 560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Постановою КМУ№ 270 від 05.03.2009року затверджено «Правила надання послуг поштового зв'язку» (далі Правила № 270). Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Пунктом 82 вказаних Правил № 270 передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
З долученого до матеріалів справи трекеру відстеження поштового відправлення 0600292399739 вбачається, що 07.10.2024 року поштове відправлення прибуло до відділення по місцю проживання позивача та 16.10.2024 року повернуто відправнику з відміткою: «відсутність адресата за вказаною адресою.
Доказів сповіщення позивача за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа суду не надано, вказане свідчить про те, що позивач дійсно міг не знати про направлення йому повістки з вимогою прибути 14.10.2024 року до ТЦК.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Як вже було встановлено вище, позивач викликався до органну ТЦК та СП з метою уточнення даних, водночас матеріали справи не містять відомостей про те які саме дані необхідно було уточнити саме в ТЦК, неможливість отримання таких даних з реєстрів.
З долучених до позовної заяви додатків справи вбачається що з моменту постановлення на облік, відповідач володів військово-обліковими даними ОСОБА_1 . Крім того, органами ТЦК та СП неодноразово позивач викликався, а саме на: 15.02.2024 р, 22.05.2024 р., 22.06.2024 р., 22.07.2024 р., 22.08.2024 р., 23.09.2024. р., що стверджено копіями вищевказаних повісток. В разі ухилення від явки на вказані дати, уповноважений орган мав право та можливість неодноразово скласти протокол та притягнути до адміністративної відповідальності, однак у суду відсутні дані про наявність таких постанов, а накладений мінімальний розмір стягнення свідчить про складення такої постанови вперше, що вказує на належну, доброчесну поведінку та сумлінне відношення до законних вимог органів ТЦК та СП.
Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст.. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо накладення стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки ним не враховано об'єктивну обставину по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки. При цьому враховується та обставина, що спроба вручити ОСОБА_1 повістку поштовим відправленням відбулася на два дня пізніше зазначеної дати явки до ТЦК та СП.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог вищевказаної норми закону жодних пояснень чи спростувань обставин вручення повістки ОСОБА_1 , представниками ТЦК та СП суду не надано.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, доказів того, що ОСОБА_1 , отримав повістку №276253 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ) для уточнення даних 14.10.2024 року матеріали справи не містять.
Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 , до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів наявність події та складу правопорушення вказаного правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 03.12.2024 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн., підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стаття 8 КАС вказує, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави..
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку.
По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Круслен проти Франції» від 24.04.1990 року).
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що наявні всі правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с.1). З огляду на те, що за результатом судового розгляду справи позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 58, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 19, 77-82, 90, 139, 241, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд,
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 4806 від 03.12.2024 року, яка винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 , підполковником ОСОБА_3 , про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3, ст.210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3, ст.210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 28.01.2025 року.
Суддя: Шевчук Р.М.