П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 січня 2025 р. Категорія: 112010200м. ОдесаСправа № 420/24098/24
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії виходячи із восьми мінімальних пенсії за віком; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01.07.2021 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум, мотивуючи його тим, що є інвалідом 2-ї групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримую пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Позивачка звернулася до Відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії починаючи з 01.07.2021 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум. На вищезазначену заяву Відповідач відмовив у здійсненні перерахунку посилаючись на відсутність законних підстав. Із вказаною відмовою позивачка не погоджується, з посиланням на приписи частини 4 ст. 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-VIII.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку пенсії виходячи із розміру 8 мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2021 року в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що з урахуванням положень ст. 2 та п. 2 розділу ІІ Закону № 1584, позивачці було проведено перерахунок пенсії, внаслідок якого розмір пенсії з 01.03.2024 склав 7 299, 12 грн., який обчислений з урахуванням основного розміру пенсії у вигляді мінімальної пенсії для ІІ групи інвалідності, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою - 4 800 грн * 1,14 * 1,197 * 1,0796 = 7071, 36 грн. та додаткової пенсії інвалідам ІІ групи у розмірі 227, 76 грн. Таким чином, встановлений Головним управлінням розмір пенсії Позивача у сумі 7 299, 12 грн. повністю відповідає нормам чинного законодавства, а отже в діях Головного управління відсутні ознаки протиправної поведінки.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 2-ї групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, отримую пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Позивачка звернулася до Відповідача із електронним зверненням щодо перерахунку пенсії починаючи з 01.07.2021 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати.
Листом № 17031-15528/Р-02/8-1500/24 від 04.06.2024 року відповідач фактично відмовив позивачці у задоволенні заяви з посиланням на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії та зазначенням що пенсія позивачки у сумі 7299,12 грн повністю відповідає нормам чинного законодавства, а отже в діях Головного управління відсутні ознаки протиправної поведінки.
Позивачка, не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року, згідно якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по відповідній групі інвалідності відповідна кількість мінімальних пенсій за віком.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон № 796-XII).
Метою та завданнями Закону № 796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Частиною 4 ст.54 Закон № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року було закріплено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014, яка набрала чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни до статті 54 Закону №796-XII та у частині 3 статті закріплено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначались Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 зі змінами (далі Порядок).
Згідно з п.11 Порядку мінімальний розмір пенсії становить, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, зокрема, осіб з інвалідністю II групи - 160% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII, у редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014 щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
29.06.2021 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1584-IX “Про внесення змін до Закону № 796-ХІІ щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», ІХ, який набрав чинності 01.07.2021, частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ викладено в наступній редакції: “В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими, зокрема, для II групи інвалідності - 4800 гривень».
Згідно з рішенням Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 ч.3 ст.54 Закону № 796-ХІІ визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Визначено, що ч. 3 ст. 54 втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє і наразі. Таким чином, частина 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ, якою передбачено мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю ІІ групи на рівні 4800 гривень - є діючою.
Позивачка, вважає, що має право на пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (за первинною редакцією закону 1996 року), у зв'язку з не приведенням Верховною Радою України нормативного регулювання спірного питання у відповідність із Конституцією України.
Представник відповідача зазначає, що ГУ ПФУ не вчинено протиправних дій, оскільки пенсію позивача обчислено у відповідності до статті 54 Закону № 796-ХІІ.
Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин діючою редакцією статті 54 Закону № 796-ХІІ мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю ІІ групи визначений на рівні 4800 гривень.
Разом з тим, Верховний Суд в постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 та від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21 дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року, згідно якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по відповідній групі інвалідності відповідна кількість мінімальних пенсій за віком.
Вказаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 03.07.2024 у справі № 460/13832/23.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує правові висновки Верховного Суду, з метою належного захисту порушених прав позивачки, та вважає, що належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачці у перерахунку пенсії виходячи із восьми мінімальних пенсії за віком та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.07.2021 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії, та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа “РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, № 303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року по справі № 420/24098/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький