П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20182/24
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання довідки №ЮО112132 від 23.02.2024 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року, виходячи із занижених розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавки за науковий ступінь та вчене звання, та премії, протиправними;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни у довідку №ЮО112132 від 23.02.2024 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року, виходячи з відсоткових надбавок за особливості проходження служби (65%) від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; за таємність (15%) від посадового окладу; за науковий ступінь (15%) від посадового окладу; за вчене звання (25%) від посадового окладу; та премії (140%) від посадового окладу, та направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, для перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру пенсії позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що на виконання рішення суду по справі №420/26372/23 від 19.01.2024 року, виготовлено довідку №ЮО112132 від 23.02.2024 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 рік та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Однак, в даних довідках суми надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавка за науковий ступінь, надбавка за вчене звання та премії у грошовому виразі відповідач вказав у розмірах, які не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Позивач має право на встановлення відсоткової надбавки за науковий ступінь у розмірі 15% від посадового окладу та надбавки за вчене звання у розмірі 25% від посадового окладу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у зменшенні у грошовому виразі, вказаних в Довідці №ЮО112132 від 23.02.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року розмірів надбавки за особливості проходження служби, доплати за вчене звання, доплати за науковий ступінь, надбавки за таємність та премії.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2023 року відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», “Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414 та “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, доплати за вчене звання, доплати за науковий ступінь, надбавки за таємність та премії у грошовому виразі, обчислені виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, які вказані в Довідці №ЮО112132 від 23.02.2024 року про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до винесення рішення, яке не у повній мірі захищає права позивача. Вказує, що у позовних вимогах позивач просив суд зобов'язати відповідача розрахувати його грошове забезпечення, виходячи з надбавок за науковий ступінь (15%) від посадового окладу; за вчене звання (25%) від посадового окладу. Зазначає, що 15% розмір надбавки від посадового окладу регулюється не Постановою №704 та наказом №260 (бо там як раз визначено 5%), а він гарантований статтею 59 Закону України “Про вищу освіту», яка має вищу юридичну силу. Тобто, таке формулювання регулятивної частини Рішення суду не у повній мірі захищає права позивача. Наполягає, що мають застосовуватися приписи Закону України «Про вищу освіту», якими, зокрема частиною другою статті 59, установлено доплати за науковий ступінь (кандидат наук) - не менше 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання (доцент) - не менше 25 відсотків посадового окладу.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/26372/23 від 19.01.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 підготовлено та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Довідку №ЮО112132 від 23.02.2024 року про розмір грошового забезпечення Позивача станом на 01.01.2023 року для здійснення перерахунку його пенсії.
Так, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО112132 виданої станом на 01.01.2023 року, грошове забезпечення позивача становить 47058,00 грн., зокрема:
посадовий оклад 49 тарифний розряд - 13100,00 грн.;
оклад за військовим званням полковник - 2260,00 грн.;
надбавка за вислугу років 50% - 7680,00 грн.;
надбавка за особливості проходження служби 65% - 9828,00 грн.;
надбавка за таємність 15% - 1290,00 грн;
надбавка за науковий ступінь 5% - 430,00 грн;
надбавка за вчене звання 5% - 430,00 грн;
премія 140% - 12040,00 грн.
Позивач, зважаючи на те, що надбавки та премії мають складати відповідний відсоток від посадового окладу та бути більшими, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсотковий розмір надбавки за особливості проходження служби, премії, надбавки за таємність, надбавки за науковий ступінь та вчене звання у довідці №ЮО112132 від 23.02.2024 року зазначені правильно, але вказана сума у грошовому значенні розрахована арифметично невірно, оскільки для додаткових складових грошового забезпечення застосований розмір 1762 гривні (станом на 01.01.2018), а тому дійшов до висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у зменшенні, вказаних в Довідці №ЮО112132 від 23.02.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність, надбавки за науковий ступінь та вчене звання та премії у грошовому виразі, є протиправними.
При цьому окремо вказав, що на час складання довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, відповідачем правомірно, у відповідності до положень постанови КМУ № 704 та Порядку № 260 визначено розмір надбавки за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовця, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині.
Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. ч. 3, 18 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Звертаючись до суду з позовною заявою та посилаючись на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 21.06.2023 по справі №380/24050/21, позивач вказував, що приписами частини другої статті 59 Закону України «Про вищу освіту» установлено доплати за науковий ступінь у розмірі не менше ніж 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання - 25 відсотків.
У свою чергу, з такими твердженнями позивача колегія суддів погодитися не може з урахуванням такого.
Так, у постанові від 20.06.2024 по справі №520/9891/23 Верховний Суд указував про таке:
«Закон України «Про вищу освіту», відповідно до його преамбули, встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
Згідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про вищу освіту» систему вищої освіти становлять, зокрема, заклади вищої освіти всіх форм власності.
Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону в Україні діють заклади вищої освіти таких типів:
університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов'язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність.
Частиною другою статті 59 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Згідно із підпунктом 8 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
З наведеного слідує, що приписи Закону України «Про вищу освіту» визначають правові засади організації, функціонування та розвитку системи вищої освіти в Україні; встановлюють стандарти якості освіти, порядок акредитації навчальних закладів, а також засади фінансування вищої освіти; регулюють виключно відносини у сфері надання освітніх послуг, створення і утримання навчальних закладів; визначають права та обов'язки учасників освітнього процесу і безпосередньо їх стосуються.
При цьому, з метою стимулювання наукової діяльності та збереження кваліфікованих кадрів у сфері вищої освіти, частиною другою статті 59 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що до складу матеріального забезпечення науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників університетів, академій, інститутів та коледжів входять додаткові виплати у вигляді доплат за наукові ступені та вчені звання, у розмірах, встановлених частиною другою статті 59 цього Закону.
У той же час, у справі №520/9891/23 судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач є пенсіонером Збройних Сил України та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому гарантії його соціального і правового захисту встановлюються саме цим Законом №2262-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, у тому числі постановою Кабінету Міністрів України №704 та Порядком №260, які, у свою чергу, містять спеціальні правові норми щодо соціального захисту військовослужбовців.
Приписами підпунктів 2 та 3 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право виплачувати:
доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем;
доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Виплата доплати за науковий ступінь та за вчене звання врегулювано також і розділом ХV Порядку № 260, розмір яких ідентичний розміру, визначеному у постанові Кабінету Міністрів України № 704.
Враховуючи вищезазначене, посилання позивача на приписи Закону України «Про вищу освіту», у тому числі на частину другу статті 59 вказаного Закону, є безпідставними і не свідчать про наявність суперечностей у правовому регулюванні, оскільки вказані нормативно-правові акти регулюють різні за своєю правовою природою (стимулюючі доплати до заробітної плати і складові грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) та за суб'єктним складом (науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники і військовослужбовці) правовідносини.
З огляду на вищевикладене колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 червня 2023 року у справі №380/24050/21, оскільки останній стосується спірних правовідносин щодо видачі довідки для перерахунку пенсії науково-педагогічному працівнику вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання.».
Судом касаційної інстанції також зауважено про те, що на момент складання спірної довідки підпункти 2, 3 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №704 нечинними не визнані.
Крім того, судом касаційної інстанції установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2021 року у справі № 640/28531/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними, нечинними, такими, що не підлягають застосуванню з моменту набрання їх чинності, та такими, що суперечать частині другій статті 59 Закону України «Про вищу освіту», підпунктів 2, 3 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
З урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 20.06.2024 по справі № 520/9891/23, апеляційний суд вказує, що на час складання довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО112132 від 23.02.2024 року, яка враховується для перерахунку пенсії з 01.01.2023, відповідачем правомірно, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України № 704 та Порядку № 260 визначено розмір надбавки за науковий ступінь та вчене звання як військовослужбовця.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 21.06.2023 по справі № 380/24050/21 та 21.12.23 по справі № 380/16427/21, та вважає застосовними у даній справі висновки Верховного Суду від 20.06.2024 по справі № 520/9891/23, позаяк, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 28 січня 2025 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова