Справа № 609/1613/24
2/609/80/2025
29 січня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області в складі:
в складі головуючого судді Ковтуновича О.В.
за участі секретаря судового засідання Сандулович О.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1
до
відповідача: ОСОБА_2
вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно за законом
учасники справи - не з'явилися
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про визнання права власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті матері - ОСОБА_3 .
2. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, що складається із: права на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП «Полісся» Кременецького району Тернопільської області в розмірі 2,19 в умовних кадастрових гектарах на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0185890 виданого Шумською РДА 09.10.1996 р.
Спадщину після смерті померлої позивач прийняв у відповідності до ст.549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), оскільки вступив в управління спадковим майном.
Позивач звертався у нотаріальну контору по питанню успадкування зазначеного майна, однак йому було відмовлено, оскільки втрачено оригінали правовстановлюючих документів по справі, а саме сертифікат на право на земельну частку (пай).
На підставі викладеного, позивач просить позов задоволити та визнати за ним, як спадкоємцем першої черги спадкування, право на спадкове майно, яке залишилося після смерті матері - ОСОБА_3 .
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою суду від 25 грудня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 29 січня 2025 року.
4. У судове засідання сторони не з'явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі, з повним підтриманням та визнанням позовних вимог.
5. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
6. Відповідно до копії повторного свідоцтва про смерть cерії НОМЕР_1 від 10.10.2024 р., що видане Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вказується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла - ОСОБА_3 .
7. Померлій ОСОБА_3 належить майно, що складається із: права на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП «Полісся» Кременецького району Тернопільської області в розмірі 2,19 в умовних кадастрових гектарах на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0185890 виданого Шумською РДА 09.10.1996 р., однак даний сертифікат був утрачений, що стверджується оголошенням в газеті «Новини Шумщини».
8. Відповідно до листа-інформації виданого державним кадастровим реєстратором вказується, що ОСОБА_3 була включена в списки на паювання землі по КСП «Полісся» за № 252 від 09.10.1996 р. та одержала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0185890, який перебуває у колективній власності КСП «Полісся» розміром 2,19 в умовних кадастрових гектарах.
9. Згідно досліджених матеріалів справи судом було встановлено, що померла ОСОБА_3 являється матір'ю позивача, що стверджується: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03.09.1965 р.н.
10. Виходячи із змісту довідки № 308 від 10.10.2024 р. виданої Шумською міською радою Тернопільської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вступив в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом отримання правовстановлюючих документів, що дає підстави вважати позивача такою, що прийняла спадщину, в силу ст.549 ЦК Української РСР (редакції 1963 року).
ІV. Оцінка Суду.
11. За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статями 206, 207 цього Кодексу.
Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, ЦПК України допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.
12. Вимогами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
13. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
14. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
15. Вимогамист.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
16. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
17. Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
18. За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
19. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
20. Суд звертає увагу, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і спадщина відкрилась під час дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року, відповідно до статті 549 якого, передбачалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, що мало місце в даних правовідносинах.
21. За змістом статті 524 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, статей 1216; 1217; 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
22. У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
23. Окрім іншого, згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
24. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
25. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
26. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
27. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
28. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
30. У зв'язку із чим, враховуючи, що позивач прийняла спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на земельну частку (пай) в нотаріальній конторі не може, її право підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню.
31. Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права на земельну частку (пай) не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
32. Позивачем при подачі позову було сплачено 1211 грн. 20 коп. судового збору. Позивач просить не застосовувати до відповідача вимоги статті 141 ЦПК України.
З цих підстав,
Керуючись статтями 15, 16, 328, 1216-1218, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу, ст.549 ЦК Української РСР (редакції 1963 року), суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про визнання права власності на спадкове майно за законом - задоволити повністю.
2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом, після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП «Полісся» Кременецького району Тернопільської області в розмірі 2,19 в умовних кадастрових гектарах на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0185890 виданого Шумською РДА 09.10.1996 р.
3. Не застосовувати до ОСОБА_2 вимоги статті 141 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення складено 29 січня 2025 року.
Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ