Справа № 465/4029/24
Провадження 2/465/1726/25
Іменем України
24.01.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,
за участю секретаря судових засідань Балаболки В.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представниці третьої особи Бешоти Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «ДІЄСА», за участю третьої особи: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності роботодавця протиправною та зобов'язання нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання бездіяльності роботодавця протиправною та зобов'язання нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обгрунтування позовної заяви вказує на те, що вона працювала за трудовим договором на посаді старшого адміністратора служби з монтажу побутової техніки в ТзОВ «ДІЄСА» на підставі наказу про прийом на роботу №00000001073 з 04 травня 2011 року по 15 квітня 2024 року. Трудові відносини з відповідачем вона припинила згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Впродовж 2023-2024 років відповідачем неодноразово допускалися порушення законодавства про працю, часто виникала заборгованість по виплаті заробітної плати за окремі періоди, зокрема її перерахування відтерміновувалося і переносилося на наступні місяці. Такі факти постійно мали місце, особливо в останніх пів року до дати її звільнення (15 квітня 2024 року). Крім того, за січень 2024 року відповідачем знову ж таки не було вчасно виплачено заробітну плату у розмірі 45 475, 00 грн, у зв?язку з чим була змушена звертатися до останнього із заявою від 27 березня 2024 року про видачу заборгованості по заробітній платі у натуральній формі. Водночас дізналася, що їй не лише не нараховується зарплата, а і не проводяться відрахування внесків на загальнообов?язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, у зв?язку із чим вона позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Зважаючи на дані обставини, подала ще одну заяву від 27 березня 2024 року про надання письмових пояснень від відповідача з приводу невиконання обов?язку ТОВ «ДІЄСА» про сплаті ЄСВ, проте жодних пояснень не отримала. 3 метою з?ясування індивідуальних відомостей про застраховану особу за період працевлаштування у ТОВ «ДІЄСА», звернулась в Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області. Згідно з даними виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування від 27 березня 2024 року відповідач не сплачував за неї ЄСВ за період з 01 липня 2023 року по 01 січня 2024 року (на момент отримання даної виписки від 27 березня 2024 року були доступними відомості щодо сплати ЄСВ лише до 01 січня 2024 року). Прагнучи захистити свої законні трудові та соціальні права, 27 березня 2024 року зверталась з усною заявою на «гарячу лінію» до Державної служби України з питань праці, за результатами якої була надіслана відповідь про направлення її звернення за належністю до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Центральне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, розглянувши звернення, надіслало відповідь зі змісту якої випливає, що в ході проведення щодо Відповідача позапланового заходу державного нагляду (контролю), який здійснювався на підставі доручення Прем?єр-міністра України від 12 травня 2023 року №10013/5/1/1-23, встановлено, що ще станом на 01 жовтня 2023 року заборгованість з виплати заробітної плати перед працюючими 1124 працівниками становила 21554,46 тис. грн; заборгованість з виплати 1081 працівникові розрахункових коштів становила 31991,65 тис. гривень. Крім того, Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці Відповідачу надіслано інформаційно-роз'яснювальний лист з роз'ясненням норм чинного законодавства про працю та вимогою щодо усунення можливо допущених відносно неї порушень. Також, для ефективного захисту своїх законних прав 27 березня 2024 року зверталась через засоби електронних комунікацій до державної установи «Урядовий контактний центр», в результаті чого звернення надіслане за належністю листом від 08 квітня 2024р. до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо ухилення від сплати податків ТОВ «ДІЄСА» за період з липня 2023 року по жовтень 2023 року. За фактом розгляду заяви Міжрегіональне управління спрямувало запит відповідачу про надання інформації та її документального підтвердження щодо можливого ухилення від сплати податків ТзОВ «ДІЄСА», надавши строк до 09 травня 2024 року, проте реакція відповідача на даний запит, а також його подальша поведінка щодо надання витребуваної Міжрегіональним управлінням документації їй не відома
Відповідачем, незважаючи на запити Міжрегіонального управління для спростування інформації щодо несплати ЄСВ, а також її неодноразові прохання, так і не вчинено жодних дій на поновлення порушених трудових та соціальних прав позивачки.
Зазначає, що факт невиплати ТзОВ «ДІЄСА» заробітної плати нею не оспорюється та не є предметом доказування в даній справі, оскільки відповідачем заробітня плата все ж таки була виплачена при звільненні.
Просить визнати бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» щодо несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 липня 2023 року по 15 квітня 2024 року протиправною. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 липня 2023 року по 15 квітня 2024 року.
Представник відповідача надіслала до суду пояснення в яких вказує, що 17.07.2023 року за місцем фактичного знаходження ТзОВ «ДІЄСА» проводилась документальна позапланова виїзна перевірка органом ДПС з питань дотримання правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування по трудових взаємовідносинам з громадянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.07.2023 по 31.03.2024 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. На підставі проведеної документальної позапланової виїзної перевірки було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 30.07.2024 N?1892/Ж5/31-00-07-02-0120/36483471 яким було встановлено порушення «Про оплату праці» в частині не своєчасності виплати заробітної плати працівникам ТОВ «ДІЄСА» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в загальній сумі 148 083,21 грн. Пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015р. за №111/26556, в частині подання з порушенням встановлених строків подання та подання не в повному обсязі Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску ТОВ "ДІЄСА". Пунктів 1 та 4 частини другої статті 6 розділу ІІ, частини четвертої статті 7 розділу ІІІ, частини другої статті 9 розділу ІІ Закону України від 08 липня 2010 року N?2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 1,2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015р. за №111/26556 в частині не нарахування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 21 780,97 грн.
Разом з тим, представниця відповідача вказує на те, що в Акті перевірки від 30.07.2024 №1892/ЖK5/31-00-07-02-0120/36483471 зазначено про відсутність заборгованості по єдиному внеску по трудовим правовідносинам з працівниками ТзОВ «ДІЄСА» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Крім цього, представниця відповідача зазначає, що перед працівниками дійсно існує заборгованість по виплаті заробітної плати, компенсації невикористаних днів відпустки та інших виплат, але дана заборгованість виникла у зв?язку із обставинами непереборної сили (воєнний стан). Погашення заборгованості перед працівниками здійснюється, отже заборгованість зменшується. Також варто врахувати, що положеннями ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов?язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов?язку виплати заробітної плати. Листом від 28.02.2022 N?2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, тa адресований: «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об?єктивними обставинами для суб?єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов?язанням/обов?язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об об'єктивними обставинами, як для суб?єктів господарювання так і для населення. Внаслідок ракетно-бомбових ударів регулярних військових формувань російської федерації. Торгова мережа «Eldorado», до якою належить ТОВ «ДІЄСА» зазнала значних збитків, ракетним ударом знищена частина товарних запасів на центральному складі, товарні запаси та інші активи в магазинах, що знаходяться в містах Маріуполь, Херсон, Ірпінь, Буча, Мелітополь, Бердянськ, Нова Каховка; частково знищені товарні заласи в магазинах міст Києва та Харкова; втрачений контроль над активами, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях. За попередніми підрахунками тільки збитки мережі в товарних запасах склали понад 1 мільярд грн. (без врахування основних засобів та вкладених інвестицій в торгові приміщення). Документування завданої шкоди триває. Враховуючи те, що виникнення форс-мажорних обставин, а саме фактичне знищення товару, який був поставлений постачальниками на склад товариства за адресою АДРЕСА_1 а внаслідок потрапляння бойового снаряду/ракети в дах будівлі складу, внаслідок чого виникло займання, а будівлю складу було повністю знищено, а також знищення пошкодження/втрата контролю над магазинами підприємства, фактичне припинення роботи інших магазинів підприємства у зв?язку з неможливістю господарської діяльності під час ведення активних бойових дій на території України що призвело до збитків в особливо великому розмірі (точна сума борі встановлюється), враховуючи одночасне звернення великої кількості кредиторів з вимогою оплати поставленого товару (в т.ч. такого, який був знищений або пошкоджений, або втрачений) поставило компанію у скрутне становище, що спричинило не можливість виконання усіх зобов?язань в томі числі по оплаті заробітної плати з незалежних від підприємства обставин. Просить врахувати позицію Верховного Суду щодо застосування форс-мажору у трудових відносинах яка наголошує на тому, що якщо у трудових відносинах між працівником та роботодавцем існують обставини, які роботодавець не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких роботодавець об?єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов?язання передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), у тому числі щодо своїх працівників, то вимоги працівника про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають. Подібного за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 28 березня 2019 року у справі №243/9539/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №243/9532/17, від 21 грудня 2019 року у справі №243/10489/17-ц та Верховний Суд України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі №6-215915, від 23 березня 2016 року у справі №6-364с16, від 11 травня 2016 року, у справі №6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі №6-948с16. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката. На підтвердження вказаного товариство звернулося до Київської торгово-промислової палати та отримало Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024 року.Враховуючи викладене вище Товариство знаходиться в під дією форс-мажорних обставин, а отже невчасне нарахування та утримання єдиного внеску сталося внаслідок об?єктивних обставин, непереборної сили. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представниця третьої особи подала до суду пояснення в якому вказала, що відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об?єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Головні управління Фонду у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду. Основними завданнями головних управлінь Фонду с: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов?язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.
Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи і засади і механізми функціонування системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особамчленам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов?язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
За приписами пункту 1) частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного • фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058). Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі - Постанова 794), від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов?язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 Постанови 794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов?язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До набрання чинності Законом №1058 (до 01.01.2004) стаж обчислювався відповідно до положень Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення». 3 01.10.2013 Міністерством доходів і зборів України було розпочато адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування у зв?язку із набранням чинності Закону України від 04.07.2013 №404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв?язку із проведенням адміністративної реформи» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв?язку із проведенням адміністративної реформи». Стаття 41.1 Податкового кодексу України викладена у наступній редакції: «Контролюючими органами є центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну податкову, державну митну політику, державну політику 3 адміністрування єдиного соціального внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового чи митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного соціального внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган».
Станом на сьогодні Міністерство доходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики з адміністування єдиного соціального внеску на загальнобов'язкове державне сошальне страхування. Також, Указом Президента України від 18.03.2013 №141-2013 затверджено положення про Міністерство доходів і зборів України, яким передбачено, що Міністерство доходів України є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування. Водночас, вище вказаним Указом внесено зміни у положення про Пенсійний фонд України, затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 №384 (зі змінами внесеними Указом Президента України від 30.08.2012 №525), яким адміністрування єдиного внеску пенсійним фондом виключено.
Згідно з ст. ст. 19-1.1.8, 19-1.1.22, 19-1.1.24, 19-1.1.31, 20.1.19 Податкового кодексу України, контролюючі органи (органи доходів і зборів) виконують такі функції, щодо забезпечення достовірності та обліку платників податків і платників єдиного внеску; здійснюють стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску; здійснюють розстрочення недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу; стягують суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила такий задоволити у повному обязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представниця відповідача в судове засідання не з'явилась про причини неявки не повідомила, хоча повідомлялась про час та місце розгляду справи.
Представниця третьої особи в судовому засіданні просила врахувати подані пояснення, у вирішенні спору поклалась на розсуд суду.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного із доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається зі змісту ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивачка в період з 04.05.2011 року по 15.04.2024 року працювала в ТзОВ «ДІЄСА». Сертифікатом Київської торгово-промислової палати №3000-24-0827 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): збройна агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприемства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, буд. 1-А, с. Квітневе, Броварський р-н, Київська обл., де знаходився основний товарний склад внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл) ТзОВ «ДІЄСА». Також судом встановлено, що позивачці за період з 04.05.2011 року по 15.04.2024 року, заробітня плата була виплачена.
Як вбачається з довідки Пенсійного фонду України ОК-5 (а.с.25) на час звернення до суду з 01.07.2023 року страхові внески за позивачку сплачені не були.
Зі змісту ст.6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу що здійснює його збір та ведення обліку визначні Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 -VІ.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Таким чином, на ТзОВ «ДІЄСА» лежить обов'язок по сплаті єдиного внеску за своїх працівників, зокрема позивачку. Разом з тим, зі змісту підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України вбачається, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Разом з тим, порядок надання відстрочки зі сплати податків врегульовано «Порядком
підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України», затвердженого Наказом МФУ №225 від 29.07.2022р. та зареєстрованого в МЮУ 25 серпня 2022 р.за № 967/38303. Зокрема, якщо платник податків немає можливості виконувати свої податкові обов'язки через форс-мажорні обставини, то він має право подати заяву в податкову. Якщо податкова схвалить таку заяву платника податків, то йому надається відстрочка зі сплати податків та з подачі звітності до того моменту, поки у нього не зміняться обставини й він не отримає можливості платити податки.
Відповідачем не надано суду доказів того, що він звертався в органи ДПС України про відстрочку сплати єдиного внеску при виплаті заробітної плати позивачці.
Суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 02.12.2024р. у справі №757/2043/24-ц а також подібних за змістом висновків Верховного Суду викладених постановах від 28 березня 2019 року у справі №243/9539/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №243/9532/17, від 21 грудня 2019 року у справі №243/10489/17-ц та Верховний Суд України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі №6-215915, від 23 березня 2016 року у справі №6-364с16, від 11 травня 2016 року, у справі №6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі №6-948с16, оскільки такі рішення Верховного Суду стосуються виплат заробітної плати а не сплату податків чи інших обов'язкових платежів.
Також суд не приймає до уваги твердження представниці відповідача про те, що в Акті перевірки органами ДПС від 30.07.2024 №1892/ЖK5/31-00-07-02-0120/36483471 зазначено про відсутність заборгованості по єдиному внеску по трудовим правовідносинам, зокрема з працівником ТзОВ «ДІЄСА» ОСОБА_1 , оскільки цей Акт не наданий суду, а також спростовується поданими позивачкою довідками Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7.
Крім цього, під час розгляду справи судом встановлено що відповідно до довідок Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7 (а.с.160-165) заборгованість зі сплати єдиного внеску за період з липня по вересень 2023 року вже відсутня, а тому позов підлягає до задоволення частково, а саме за період з 01 жовтня 2023 року по період звільнення позивачки з роботи 15 квітня 2024 року.
Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «ДІЄСА», за участю третьої особи: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності роботодавця протиправною та зобов'язання нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування- задоволити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (ЄДРПОУ: 36483471, адреса: 03150, м. Київ, вул. В. Васильків, 45) нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) за період з 01 жовтня 2023 року по 15 квітня 2024 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «ДІЄСА», на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА», код ЄДРПОУ 36483471, адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 45.
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, код ЄДРПОУ 13814885, адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10.
Повний текст рішення виготовлено 29.01.2025р.
Суддя Дзеньдзюра С.М.