ЄУНСС: 453/2148/24
НП: 1-кп/453/112/25
про повернення клопотання
29 січня 2025 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
після отримання еквівалентних за змістом заяв заставодавців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про перерахування частини внесеної застави на потреби Збройних Сил України і участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції, з розгляду обвинувального акта, складеного та затвердженого 18.12.2024 року відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140110002242 від 25.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
На офіційну електронну адресу Сколівського районного суду Львівської області 28.01.2025 року о 20:18 год. надійшов електронний лист, у вмісті якого містилося чотири окремі файли у форматі PDF, за змістом котрих цей файл фактично містить ознаки документів - заяв заставодавців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про перерахування частини внесеної застави на потреби Збройних Сил України і їх участь у підготовчому судовому засіданні з розгляду цього питання в режимі відеоконференції, такий електронний листбув зареєстрований в діловодстві суду за вх. № ЕП-179.
Відповідно до акту Сколівського районного суду Львівської області про відсутність кваліфікованого підпису особи від 29.01.2025 року, 28.01.2025 року о 20:18 год. на адресу Сколівського районного суду Львівської області від: ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з файлами у форматі PDF, що не містять ознак накладення на такі ЕЦП та/чи КЕП будь-якої особи.
Дослідивши та проаналізувавши названий електронний лист, в яких містяться вказані заяви, як і зміст цих клопотань, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
В силу ч. 1 ст. 35 КПК України, у суді функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує, зокрема, й реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху.
При цьому адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади, органи місцевого самоврядування реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та/або її окремих підсистемах (модулях) в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та/або її окремих підсистемах (модулях) в добровільному порядку.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та/або її окремих підсистемах (модулях) не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.
В силу положень абц. 10 ч. 2 ст. 35 КПК України, процесуальні документи в електронній формі можуть подаватися учасниками кримінального провадження до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремих підсистем (модулів) у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Отож, чинним законодавством передбачено можливість подання процесуальних документів до суду, якими є і заяви, клопотання, скарги, в електронному вигляді, проте подання таких документів має здійснюватися через систему «Електронний суд».
Аналогічна позиція стосовно того, що «Електронний суд» - єдиний засіб направлення процесуальних документів в електронному вигляді до судів, наведена й у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі за єдиним унікальним номером 9901/335/20 від 10.02.2021 року.
Суд звертає увагу, що дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» та модулю «Електронний кабінет» розпочато 01.06.2020 року відповідно до наказу ДСА України № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» від 01.06.2020 року. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року за № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до пункту 66 Положення про ЄСІТС, підсистеми (модулі) ЄСІТС, вказані в розділі III цього Положення (тобто модулі «Електронний кабінет», «Електронний суд» та «підсистема відео-конференцзв'язку»), починають функціонувати через 30 днів і з дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля). У газеті «Голос України» від 04.09.2021 року № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; - «Електронний суд»; підсистема відео-конференцзв'язку. В свою чергу, відповідно до вимог пункту 25 вищевказаного Положення про ЄСІТС, процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом справ у суді можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд».
З урахуванням вищевикладеного, вищевказані три підсистеми (модулі) офіційно розпочали своє функціонування з 05.10.2021 року.
Згідно вимог пунктів 26 та 27 Положення про ЄСІТС, електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відео-файли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у виді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. При цьому, відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 6 цього Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з приписами ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Згідно пунктів 12 та 23 ч. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Відповідно до ч. 4 ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Положення КПК України не містять норм про можливість подачі до суду процесуальних документів в електронній формі, зокрема, у форматі WORD, JPG або PDF, шляхом їх надіслання на електронну пошту та/чи просто заповнивши форму для надсилання електронного листа. Проте не виключається подання процесуального документа за правилами КПК України, сформованої в системі «Електронний суд» та скріпленої електронним цифровим підписом (ЕЦП/КЕП), з урахуванням положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Таким чином, надсилання процесуальних документів до Сколівського районного суду Львівської області в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету), та з обов'язковим використанням власного електронного підпису - КЕП/ЕЦП.
Отож, альтернативою звернення учасників справи до суду із скаргами та/чи іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником провадження та/або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через електронний кабінет «Електронний суд», а для адвокатів обов'язковість цього висвітлена через призму приписів ст. 35 КПК України, й в тому числі задля процесуальної визначеності, уникнення розгляду провадження, клопотання, заяви чи скарги у безладний спосіб, на що неоднократно звертав увагу Верховний Суд, зокрема, щодо методу першочергового звернення до суду (електронний чи паперовий), який передбачає подальший спосіб надсилання/отримання документів у справі, як між учасниками процесу так й між судом і учасниками.
Резюмуючи належить вказати, що ймовірно обвинуваченим ОСОБА_7 через свою електронну скриньку було надіслано заяви заставодавців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на офіційну електронну адресу суду електронний лист, за змістом котрого фактично містить чотири файли у форматі PDF з ознаками заяв заставодавців про перерахування частини внесеної застави на потреби Збройних Сил України і участь у судовому засіданні з розгляду цього питання в режимі відеоконференції, цей електронний документ було сформовано та було надіслано не за допомогою системи «Електронний суд», що дає підстави стверджувати, що названий обвинувачений та/чи заставодавці використали спосіб подання до Сколівського районного суду Львівської області, що не передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Поза тим, варто наголосити, що заставодавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , окрім як неналежного способу подання заяв, не додержано положень ч. 4 ст. 336 КПК України, так, ними дані заяви було подано не за п'ять днів до судового засідання, як того вимагає процесуальний закон, а за календарний день до призначеного судового засідання, та без доказів надсилання іншим учасникам кримінального провадження копії заяви.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірні держави користуються певною свободою розсуду. Хоча остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року залишається за Судом (мається на увазі Європейський Суд з прав людини), до його завдань не входить заміна оцінки національних органів влади будь-якою іншою оцінкою того, що може бути кращою стратегією у цій сфері. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана… Обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, якщо воно не переслідує законну мету та якщо немає розумної пропорційності між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (пункт 41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші).
Водночас, положеннями КПК України не регламентовано процедуру повернення клопотання із цих підстав.
За приписами ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені у ч. 1 ст. 7 вказаного Кодексу. Таким чином, належить постановити ухвалу про повернення скарги, оскільки це буде здійснено у межах механізму, передбаченого ч. 6 ст. 9 КПК України, та не виходитиме за межі процесуальних повноважень, передбачених нормами цього Кодексу.
Керуючись статтями 3, 9, 35, 336, 369-372, 376, 392 КПК України, суд, -
Повернути еквівалентні за змістом заяви заставодавців ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про перерахування частини внесеної застави на потреби Збройних Сил України і їх участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Роз'яснити, що повернення заяви не позбавляє заявника/представника заявника, права повторно звернутися із такою заявою до суду у передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством спосіб.
Ухвала суду, в силу ч. 2 ст. 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене у ч. 1 цієї статті.
Суддя ОСОБА_9