Справа № 462/6483/24
17 січня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова
у складі:
судді Ліуша А.І.,
секретаря: Поляниці А.М.
представника позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Драпатого Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації м. Львова, про визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав,-
позивач звернувся до суду з вказаним позовом. З урахуванням змінених позовних вимог просив суд: визначити місце проживання дитини, позбавити відповідачку батьківських прав. Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перебування сторін у шлюбі в них народилась донька. Станом на дату подання позовної заяви, сімейні відносини між ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , вже давно припинені, позивач проживає разом з дитиною ОСОБА_4 , окремо, для додаткового догляду за дитиною змушений винайняти няню. Фактичне місце проживання та перебування ОСОБА_3 , невідоме, відносин з позивачем вона не підтримає, участі у вихованні та утриманні дитини не бере. Відтак, є всі підстави для задоволення позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила такий задовільнити.
Відповідача належним чином, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Лазаренко та інші проти України", повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією за зареєстрованим місцем проживання відповідача, однак конверт було повернуто до суду з зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою». В подальшому, відповідачкою було отримано судові повістки на виклик в судові засідання на 12 листопада 2024 року, 10 грудня 2024 року та 17 січня 2025 року, однак відповідачка до суду не з'явилася, відзив до суду направлено не було.
Представник третьої особи в судовому засіданні в частині визначення місця проживання дитини і встановлення факту постійного догляду позивачем за дитиною не заперечив однак вважає, що спір між батьками відсутній, оскільки доказів заперечення відповідачкою місця проживання дитини суду не надано. В частині позбавлення відповідачки батьківських прав просив відмовити за безпідставністю.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року, в задоволенні клопотання позивача про зміну предмету позову, - відмовлено за безпідставністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 08 вересня 2022 року Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) було зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_2 , та відповідачем, ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №287.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками якого значаться ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження від 18 лютого 2023 року.
Згідно акту обстеження умов проживання, було проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , та виявлено належні умови проживання, в квартирі зроблено ремонт, містить технічне оснащення, в квартирі є центральне опалення. Для виховання та розвитку дитини створено належні такі умови як: відведення окремої кімнати з дитячим ліжечком, одягом, взуттям, харчування забезпечено. На момент обстеження з дитиною перебувала няня, місце перебування дружини йому невідоме.
Згідно довідки №893 про отримання допомоги, ОСОБА_2 , призначено допомогу - Державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_2 / з 04 вересня 2024 року по 27 вересня 2029 року.
Згідно ультразвукового дослідження ОСОБА_4 , за результатом огляду встановлено дифузійні зміни паренхіми нирок по типу нефриту. Вказане захворювання відповідає розділу 5 пункту 2 підпункту 2.1. переліку медичних показань, що дають право на відкриття терміном на 5 років державної (соціальної) допомоги на дітей з інвалідністю до 18 років.
Згідно медичного висновку №55/64 про дитину з інвалідністю віком до 18 років, ОСОБА_4 , має гострий гломерулонефрит, нефротичний синдром, гормоночутливий варіант порушення функцій нирок.
Матеріали справи також містять договір про надання послуг дошкільної освіти від 13 вересня 2024 року, що укладений між приватним закладом «Англоленд Вікінг» та ОСОБА_2 , про надання послуг по догляду, розвитку, вихованню та навчанню дитини ОСОБА_2 , а другий зобов'язується сплачувати грошові кошти. Дитиною за вказаним договором є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради по справі №462/6483/24, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно ОСОБА_4 .
Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованні дитини.
Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Більше того, суд вважає звернути увагу позивача на положення частин 2,3 СК України, згідно яких, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Надані позивачем договір про надання послуг дошкільної освіти від 13 вересня 2024 року, акт обстеження умов проживання, довідка №893 про отримання допомоги,- жодним чином не свідчать про невиконання відповідачкою батьківських обов'язків, а лише стверджують виконання їх позивачем, як батьком дитини.
Згідно позиції, що викладена Верховним судом, в постанові від 26 квітня 2022 року, по справі № 520/8264/19, - ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині позбавлення відповідачки слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів про наявність обставин, які б свідчили про невиконання ОСОБА_3 , своїх батьківських обов'язків відносно ОСОБА_4 .
Однак, суд вважає за необхідне наголосити відповідачу, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а тому відповідачу необхідно у повному обсязі виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки у випадку ухилення нею від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей в майбутньому вона все ще може бути позбавлена батьківських прав.
В той же час, щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини у випадку, коли батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний та гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний, соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визначення місця проживання дитини разом із батьком ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки надані позивачем докази свідчать про те, що саме батько забезпечує належний догляд, створює умови для проживання, розвитку та виховання дитини, що відповідає її найкращим інтересам.
Так, згідно з актом обстеження умов проживання, встановлено, що житлові умови за адресою батька є належними для забезпечення потреб дитини, а облаштування дитині окремої кімнати, свідчить про персональний підхід до забезпечення її потреб. Крім того, згідно вказаного акту батьком було залучено до дитини няню, що на переконання суду підтверджує те, що позивач має усвідомлення відповідальності за забезпечення належного догляду та розвитку дитини, навіть за умов власної зайнятості чи неможливості особисто забезпечити постійний нагляд. Такий підхід, на переконання суду демонструє відповідальність батька та його готовність забезпечувати найкращі умови для проживання своєї доньки.
Крім того, договір з приватним закладом «Англоленд Вікінг» про надання послуг дошкільної освіти свідчить про те, що батько приділяє увагу не лише фізичним потребам дитини, а й її інтелектуальному та соціальному розвитку. Залучення дитини до освітнього процесу у віці, коли це є найбільш критичним для формування її особистості, демонструє його бажання створити для доньки сприятливе середовище для навчання та розвитку.
Так, як вбачається з аналізу практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, насамперед, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
З урахуванням усіх зазначених обставин, суд вважає, що батько ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов'язки, забезпечуючи дитині стабільні умови для проживання, виховання та розвитку, а тому, слід визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_2 . Вказана позиція суду повністю узгоджується з позицією, що викладена в постанові Верховного Суду 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 215-218 ЦПК України, суд , -
позов задовільнити частково.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_3 / з батьком ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_1 /.
Встановити факт самостійного виховання та утримання дитини - ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_3 / батьком ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_1 /.
В задоволенні позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, - відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Суддя: А.І. Ліуш