Єдиний унікальний номер №943/2570/24
Провадження №3/943/56/2025
28 січня 2025 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши матеріали справ, які надійшли від заступника начальника відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово непрацюючого, який проживає по АДРЕСА_1 ,
за ч. 3, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
09 листопада 2024 року о 09 год. 49 хв. на вулиці Головна, 12 у селі Ожидів Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами терміном на три роки Пустомитівським районним судом Львівської області від 04.08.2024 року, чим порушив вимоги пункту 2.1 «а» ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім того, як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №169555 від 09.11.2024, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП за те, що він 09 листопада 2024 року о 09 год. 49 хв. на вулиці Головна, 12 у селі Ожидів Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи обмежений права керування транспортними засобами державною виконавчою службою (ВП №45231707 від 24.01.2019), чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».
Крім того, як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №169545 від 09.11.2024, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за те, що він 09 листопада 2024 року о 09 год. 49 хв. на вулиці Головна, 12 у селі Ожидів Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із явними ознаками наркотичного сп'яніння (завужені зіниці очей; тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці), а від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Постановою судді від 14.11.2024 року вищевказані справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, об'єднані в одне провадження.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, незважаючи на повідомлення його судом про час і місце розгляду справи, а клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Відтак, на підставі ст. 268 КУпАП, дану справу розглянуто у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приписами частини п'ятої статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, у разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що діяння ОСОБА_1 містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №169552 від 09.11.2024, яким підтверджено факт повторного протягом року керування ОСОБА_1 транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами терміном на три роки Пустомитівським районним судом Львівської області від 04.08.2023 року, що є порушенням вимог пункту 2.1 «а» ПДР України. Також вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного адміністративного правопорушення (ч. 5 ст. 126 КУпАП) доводиться постановами Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.08.2023 року в справі №450/3230/234, а також від 12.09.2024 року в справі №450/2592/24, якими ОСОБА_1 на даний час позбавлено права керування транспортними засобами строком на десять років. Зокрема, інкримінованою ОСОБА_1 постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.08.2024 року в справі №450/3230/234 останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Крім того, ОСОБА_1 також притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних доходів громадян, що становить 51000 грн. в дохід держави та з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, про що вбачається із постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.09.2024 року в справі №450/2592/24. Окрім вищенаведених доказів, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП доводиться також долученими до протоколу матеріалами відеофіксації правопорушення (диск CD-R), які правопорушником не оспорені.
Відтак, із представлених вище доказів, які у своїй сукупності є логічними та послідовними, об'єктивно убачається те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами.
Обставини, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, у відповідності до вимог ст. 34 КУпАП, судом не встановлено, а в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 35 КУпАП обставиною, яка обтяжує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, є вчинення останнім однорідного правопорушення, за яке його вже було піддано адміністративному стягненню (постановами Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.08.2023, від 12.09.2024).
Натомість, санкцією частини п'ятої статті 126 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
В силу приписів частини першої статті 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Також частиною першою статті 29 КУпАП передбачено, що конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Однак, як убачається із матеріалів справи, зокрема із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №169552 від 09.11.2024, що транспортний засіб марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , належить іншій особі - ОСОБА_2 , тобто автомобіль не перебуває у приватній власності правопорушника ОСОБА_1 . Також із довідки старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП капітана поліції Наталії Дяків від 30.05.2024, вбачається, що згідно інформаційного порталу Національної поліції України, станом на 30.05.2024 року за ОСОБА_1 транспортні засоби на території України не зареєстровані, про що слідує із постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.09.2024 року в справі №450/2592/24.
Відтак, суд вважає, що оплатне вилучення транспортного засобу, як вид адміністративного стягнення, у даному випадку не може бути застосоване щодо правопорушника ОСОБА_1 .
Таким чином, ураховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника та наявність однієї обтяжуючої обставини, суд вважає, що з метою виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень, ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП, однак без оплатного вилучення транспортного засобу марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить іншій особі - ОСОБА_2 ).
Крім того, оскільки відносно правопорушника винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відтак у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави, що відповідає положенню ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Разом із тим, на думку суду, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, виходячи із таких мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а саме - керування ним транспортним засобом марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи обмежений права керування транспортними засобами державною виконавчою службою (ВП №45231707 від 24.01.2019), чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».
Диспозицією частини третьої статті 126 КУпАП визначено, що об'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною десятою статті 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить, серед іншого, вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, яка надсилається сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (п. 2 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»). Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом (абзаци другий, третій і четвертий частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У постанові Львівського апеляційного суду від 20 березня 2024 року в справі №454/4445/23 суд апеляційної інстанції виснував, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Всупереч наведеному, матеріали справи не містять відомостей про те, чи була скерована на адресу проживання особи постанова про встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, та відомостей про те, що він ознайомлений зі змістом цієї постанови. Долучена до матеріалів справи про адміністративне правопорушення копія постанови державного виконавця від 11 липня 2022 року про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами також не містить будь-яких відміток про те, що водій отримав копію вказаної постанови або був ознайомлений з її змістом в інший спосіб.
Проте, з надісланих до суду матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 убачається, що такі містять виключно покликання на постанову державної виконавчої служби ВП №45231707 від 24.01.2019, без конкретизації державного виконавця та якої саме виконавчої служби, а також згадана постанова державного виконавця у матеріалах справи відсутня, як і відсутні докази набрання такою постановою законної сили, її чинності, а також не має доказів її надіслання (вручення) ОСОБА_1 .
Відтак, за наведених обставин, суд вважає, що матеріали справи не містять доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а саме: факту керування ним транспортним засобом, стосовно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, оскільки до суду не надано належним чином засвідченої копії постанови державного виконавця, яка набрала законної сили та надіслана/вручена ОСОБА_1 . Відтак, суд вважає, що належних і допустимих доказів щодо тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами матеріали справи не містять. Тобто у справі відсутні докази, які би підтверджували наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає, що залишився недоведеним факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , який будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №169555 від 09.11.2024, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які би підтверджували наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Крім того, суд вважає, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, виходячи із таких мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ставиться також у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - керування ним транспортним засобом марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із явними ознаками наркотичного сп'яніння (завужені зіниці очей; тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці), а від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (ч. 3 ст. 130 КУпАП).
Тобто, приписами частини третьої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, які двічі протягом року піддавалися адміністративному стягненню за аналогічні діяння.
Однак, як установлено судом, що ОСОБА_1 не вперше притьягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП. Так, постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.08.2024 року в справі №450/3230/234 останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Крім того, на даний час ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, внаслідок чого він позбавлений права керування танспортними засобами строком на 10 (десять) років, про що вбачається із постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 вересня 2024 року в справі №450/2592/24 (набрала законної сили 24.09.2024).
Тобто вчинення ним аналогічного правопорушення 09 листопада 2024 року мало місце не вперше, про що було встановлено працівниками поліції під час оформлення адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Це, зокрема, підтверджується рапортом поліцейської Равської С.Є. від 09.11.2024, де зазначено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами строком на три роки Пустомитівським районним судом від 04.08.2023, а також у складеному поліцейською протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №169545 від 09.11.2024 року із таким формулюванням обвинувачення: «09 листопада 2024 року о 09 год. 49 хв. на вулиці Головна, 12 у селі Ожидів Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами терміном на три роки Пустомитівським районним судом Львівської області від 04.08.2024 року, чим порушив вимоги пункту 2.1 «а» ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП».
Відтак, із наведеного безспірно слідує, що вказане адміністративне правопорушення було вчинене ОСОБА_1 не вперше, а як особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення, що підпадає під правову кваліфікацію частини 3 статті 130 КУпАП (дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті), про що вбачається із постанов Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.08.2024 року в справі №450/3230/234 та від 12.09.2024 року в справі №450/2592/24.
Проте, як слідує із складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №169545 від 09.11.2024, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, хоча із матеріалів справи вбачається наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Тобто, дії ОСОБА_1 працівником поліції невірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, хоча слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 130 КУпАП, про що необхідно було зазначити у складеному поліцейським протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №169545 від 09.11.2024.
За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, виходячи із наведеного, суд вважає, що зазначена норма не передбачає можливості перекваліфікації діяння судом із ч. 1 ст. 130 КУпАП на ч. 3 ст. 130 КУпАП, оскільки призвело би до погіршення правового становища особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, виходячи також із такого.
Зокрема, статтею 129 Конституції України передбачено, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 61 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить правового визначення меж судового розгляду. Способом ж подолання даної прогалини є можливість застосування правових інструментів, які дозволять в процесі правозастосування вирішити це питання за допомогою аналогії закону.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Надточій проти України», рішення у справі «Гурепка проти України» справи про адміністративні правопорушення в силу суворості санкції можуть бути прирівняні до кримінальних. Крім того, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації» Суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, ЄСПЛ вказав, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Беручи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону щодо визначення меж судового розгляду.
Відповідно до вимог частини першої статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).
Окрім того, у рішенні ЄСПЛ в справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, незважаючи на наявність у діях останнього ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, перекваліфікація якого чи самостійне редагування вищевказаного протоколу судом не допускається, а тому із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 28, 29, 33, 34, 35, 36, 40-1, 126, 130, 245, 247, 266, 268, 279, 280, 283, 284, 288, 300-1, 300-2, 307, 308 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даних адміністративних правопорушень на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі оскарження - після залишення скарги без задоволення.
Суддя І. Б. Кос