Справа № 372/5706/24
Провадження № 2-341/25
заочне
28 січня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судового засідання Куник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
У жовтні позивачка через свого представника звернулась до Обухівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області, яким було присуджено стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей у твердій сумі в розмірі 1138,50 грн. на доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1138,50 грн. на сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує на те, що стягнення аліментів у твердій грошовій сумі було зумовлено тим, що відповідач на той час не мав постійного місця роботи, підробляв, де доведеться і мав нерегулярний та мінливий дохід. Відповідач на сьогоднішній день має сталий дохід у вигляді грошового утримання військовослужбовця і може сплачувати частку від свого заробітку (доходу) на утримання дітей.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24.10.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін), призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відповідно до повідомлення із військової частини, в якій проходив службу ОСОБА_2 , значиться таким, що пропав безвісти.
Суд, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснює фіксування судового процесу в зв'язку із відсутністю учасників справи.
Разом із тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі положень ст. 280 та у відповідності до ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України утримання дітей до досягнення ними повноліття є обов'язком обох батьків.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України та п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що з вересня 2006 року по березень 2016 року позивачка з відповідачем проживала в цивільному шлюбі, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачкою та знаходяться на її утриманні.
07 липня 2017 року Обухівським районним судом Київської області було прийняте рішення, яким було присуджено стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей у твердій сумі в розмірі 1138,50 грн. на доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1138,50 грн. на сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі було зумовлено тим, що відповідач на той час не мав постійного місця роботи, підробляв де доведеться і мав нерегулярний та мінливий дохід.
Як зазначає позивачка, через відсутність сталого доходу у відповідача виявилась заборгованість із сплати аліментів у значному розмірі. У зв'язку з тим що у боржника була наявна заборгованість зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державним виконавцем керуючись частиною дев'ятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження"(далі - Закон), винесено вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та ополощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, та внесено відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників, до погашення заборгованості зі аліментів у повному обсязі. Також, був накладений арешт на майно боржника.
08.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 49439,17 грн., що складає 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки та становить 98878,34 грн.
18.01.2023 державним виконавцем повторно було винесено постанову про арешт майна боржника.
Згідно відомостей Пенсійного фонду України, було встановлено, що відповідач отримує дохід від військової частини НОМЕР_1 .
Після чого, позивачкою було отримано копію рапорту ОСОБА_2 командиру військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 р. про те, що він прийняв справи військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання обов'язків механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 2 штурмового батальйону.
Таким чином, відповідач мав сталий дохід у вигляді грошового утримання військовослужбовця і може сплачувати частку від свого заробітку (доходу) на утримання дітей. В даний час відповідач значиться таким, що пропав без вісти, проти вказаний статус передбачає нарахування йому грошового утримання як військовослужбовцю.
Станом на день звернення до суду із заявою аліменти у вищевказаному розмірі, які стягуються з відповідача, є недостатніми для утримання дітей, є нижчими ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, що станом на 2024 рік становить 3 196 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Ураховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст.ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.
Отже, виходячи з вище викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей в частині зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/3 частини з усіх видів заробітку підлягає задоволенню, оскільки саме одержувач аліментів наділений правом вибору способу стягнення аліментів.
Положеннями ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1,5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Окрім того, при розгляді позовів про зміну розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 181 «Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Отже, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов'язок закріплений в Конституції України (статті 51, 52), а також в Сімейному кодексі України (статті 180-201).
Таким чином, суд вважає, що розмір аліментів, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення старшою дитиною повноліття, щомісячно, буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Враховуючи вищенаведене та з урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання та утримання дітей, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211 грн. 20 коп., від сплати якого позивач була звільнена при зверненні до суду.
З цих підстав, керуючись статтями 181, 182, 183, 184, 192 СК, ст. ст. 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, встановлених рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 липня 2017 року у цивільній справі № 372/924/17, ухваливши стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Київ, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття, а далі в розмірі 1/4 частини до досягнення повноліття молодшою дитиною.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Суддя Г.В.Висоцька