28.01.2025 Єдиний унікальний № 371/181/20
провадження № 2-др/371/3/25
Миронівський районний суд Київської області
ЄУН 371/181/20
Провадження № 2-др/371/3/25
про передачу справи на розгляд іншому суду
28 січня 2025 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Поліщука А.С.,
при секретарі Овчаренко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваль Р.про направлення справи за встановленою юрисдикцією за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна про визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації,-
В провадженні Миронівського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна про визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації.
20 грудня 2024 року на підставі ухвали суду закрито провадження у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна про визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації віднесено до юрисдикції господарського суду.
Провадження в справі закрите з тих підстав, що вказана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
23 січня 2024 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваль Р. звернувся до Миронівського районного суду Київської області із клопотанням про передачу справи до Господарського суду Київської області для здійснення подальшого розгляду справи в порядку господарського судочинства.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що відповідно до ч. 1 статті 256 ЦПК України та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19, у разі закриття провадження у справі судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та відсутності апеляційної скарги на ухвалу суду про закриття провадження у справі, суд першої інстанції не позбавлений права, яким цивільний процесуальний закон наділяє суд апеляційної та касаційної інстанції, за заявою позивача передати справу за встановленою юрисдикцією. Такі дії суду сприятимуть реалізації права позивача на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши заяву та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 1 статті 256 ЦПК України встановлено, що, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Нормами ЦПК України прямо не визначений порядок дій суду першої інстанції у разі подання позивачем заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Разом з тим, у разі закриття провадження судом першої інстанції на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та відсутності апеляційної скарги на ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції не позбавлений права, яким цивільний процесуальний закон наділяє суд апеляційної та касаційної інстанції, за заявою позивача передати справу за встановленою юрисдикцією.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), а саме що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Суд вважає обгрунтованими доводи прокурора, що в даному випадку такі дії суду сприятимуть реалізації права позивача на справедливий суд, а також відповідатимуть підходу, закладеному у ч. 1 ст. 256 ЦПК України, згідно з яким позивач має право на направлення його справи за встановленою юрисдикцією у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Частина 1 ст. 256 ЦПК України свідчить про те, що позивач набуває право подати заяву про направлення справи за встановленою підсудністю у разі якщо провадження у справі закривається на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України судами апеляційної та касаційної інстанції. Про наведене свідчать ужиті законодавцем положення «суд апеляційної або касаційної інстанції повинен роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією», «заява подається до суду, який прийняв постанову».
Якщо ж провадження закривається судом першої інстанції, то позивач, за логікою законодавця, не позбавлений права самостійно звернутися до суду належної юрисдикції.
Однак, у цьому випадку на позивача буде покладений додатковий тягар у сплаті судового збору до належного суду та у вчиненні дій щодо повернення раніше сплаченого судового збору. Крім того, позивач може стикнутися зі труднощами у поновленні строку для звернення до суду, у разі його пропущення з підстав звернення до неналежного суду або зміни судової практики щодо визначення юрисдикції тощо. Як наслідок, це не сприятиме реалізації права позивача на справедливий суд.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року по справі №368/561/19, розглядаючи питання правомірності закриття провадження судом першої інстанції, у пункті 52 роз'яснила, що оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-IX роз'яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Отже, Велика Палата Верховного Суду фактично зробила висновок, що питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією має право вирішувати також суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не тільки суд апеляційної чи касаційної інстанції.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року провадження у вищевказаній справі було закрите в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позивачу роз'яснено, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду через суд першої інстанції подана сторонами не була.
Позивач у десятиденний строк, встановлений статтею 1 статті 256 ЦПК України, звернувся до Миронівського районного суду Київської області як до суду, що постановив ухвалу про закриття провадженні у справі, з клопотанням про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення клопотання позивача та направлення справи за встановленою юрисдикцією, а саме до Господарського суду Київської області.
На підставі наведеного та керуючись ст.255,256,258,260,261,353-355 ЦПК, суд -
1.Після набрання законної сили ухвалою про закриття провадження, передати за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області справу № 371/181/20 за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна про визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації.
2.Копію ухвали направити учасникам справи.
3.Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з її проголошення.
4.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис А.С. Поліщук
Згідно з оригіналом
Суддя А.С. Поліщук