Справа № 346/403/25
Провадження № 1-кп/346/443/25
про призначення справи до судового розгляду
28 січня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора (у режимі відеоконференції) ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2024 року за № 62024140150000326, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України,
На розгляд до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений не заперечив щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до таких висновків.
Кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України підсудне Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає.
Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.
На думку прокурора в перше судове засідання слід викликати учасників кримінального провадження.
З врахуванням думки учасників підготовчого судового провадження судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.
В підготовчому судовому засіданні прокурором також заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, що визначені при застосуванні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а строк такого заходу забезпечення кримінального провадження закінчується. Зокрема, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений в судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу заперечує, стверджує, що хоче йти служити.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою, виходячи із наступного.
Відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2024 року під час досудового розслідування була встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн., та визначено обов'язки, які будуть покладені на підозрюваного (обвинуваченого) у разі внесення застави.
Вимогами статті 331 ч.1 КПК України визначено, що суд зобов'язаний розглянути клопотання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку визначеного законом та ухвалою суду. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 2 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.
Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).
«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).
Згідно правової позиції ЄСПЛ, висловленої судом у п. 79 рішення Суду у справі "Харченко проти України" та у п. 170 рішення Суду у справі "Лабіта проти Італії", таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання тільки у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під обвинуваченого вартою, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює та враховує:
- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років;
- дані, що характеризують його особу, його задовільний стан здоров'я, сімейний стан - обвинувачений розлучений, на утриманні дітей немає, що свідчить про його слабкі соціальні зв'язки;
- обвинуваченому відомі свідки у даному кримінальному провадженні, а тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснювати на них тиск та погрози з метою дачі неправдивих показів, відмови від добровільно наданих показів. Ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом;
- можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, а також підозрюється у вчиненні інших кримінальних правопорушень.
Тому суд виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу законом не передбачено, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд враховує, що згідно абзацу восьмого частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, з метою недопущення погіршення становища обвинуваченого, враховуючи, що визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу є правом суду, суд вважає за можливе визначити заставу в розмірі, встановленому ч.5 ст. 182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків у разі внесення застави та звільнення з-під варти.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 291, 314, 315-317, 331 КПК України, суд, -
призначити судовий розгляд кримінального провадження № 62024140150000326 від 02 грудня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України, на 07 лютого 2025 року о 14 год 30 хв у приміщенні Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Судовий розгляд здійснювати одноособово, у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 на строк 60 днів, а саме по 28 березня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_4 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк до 28 березня 2025 року обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки такого документу уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово Коломийський міськрайонний суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1