Справа № 627/253/23
21 січня 2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої Вовк Л. В.,
з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,
представника позивача Висіцької І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області заяву адвоката Панченко Олени Олександрівни, яка діє в інтересах Фізичної особи - підприємця Мороз Олени Леонідівни , про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу , усправі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди землі та розірвання договору оренди землі,
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 28.12.2023 ухваленому у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди землі та розірвання договору оренди землі, позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.
В листопаді 2024 року до суду надійшла заява представника відповідачки ФО-П Мороз О.Л., адвоката Панченко О.О. , про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій просить вирішити питання про судові витрати , понесені на професійну правничу допомогу , а саме стягнути з позивача на користь відповідачки витрати, пов'язані із правничою допомогою у розмірі 12 000,00 грн.
05.12.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Висіцької І.В., надійшло клопотання про відмову відповідачці у стягненні судових витрат , в якому зазначено, що стороною відповідача до першої заяви по суті - відзиву на позовну заяву ,який позивачем було отримано 15.04.2023 , не було подано попереднього ( орієнтовного ) розрахунку сум судових витрат , які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи . Крім того , стороною відповідача не надано детального опису робіт (наданих послуг ) , виконаних адвокатом та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги.
У судове засідання представник відповідачки, адвокат Панченко О.О. , не з'явилася , подала клопотання до суду про розгляд справи у її відсутність, просить заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути судові витрати.
Представник позивача, адвокат Висіцька І.В., просила клопотання про стягнення судових витрат залишити без задоволення.
Розглянувши заяву, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: уразі задоволенняпозову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.
Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Із матеріалів справи слідує, що за договором про надання правової допомоги№01-02/06/23 від 02.06.2023, укладеним між ФО-П ОСОБА_2 та Адвокатським бюро « Олени Панченко» , в особі керуючої Панченко О.О., остання надавала ФО-П ОСОБА_2 професійну правничу допомогу в справі. За умовами цього договору (пункт 2.1) , сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 12 000, 00 грн. (а.с. 236 т.1).
Згідно виписки по рахунку АБ « Олени Панченко» за 09.06.2023, ФО-П ОСОБА_2 здійснена оплата за надання правничої допомоги , на підставі рахунку №32/23 від 02.06.2023 , на суму 12 000,00 грн ( а.с. 233,234 т.1)
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для відшкодування всієї суми гонорару та фактичних витрат має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір - розумним, виправданим, що передбачено ст. 137 ЦПК України та ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до переліку виконаних робіт по наданню юридичної допомоги ФОП--Мороз О.Л. від 02.06.2023 , Адвокатаське бюро приймає на себе обов'язки щодо підготовки правової позиції у справі ; підготовки та подання відзиву на позовну заяву; вивчення матріалів справи; пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів , якими врегульовані спірні правовідносини ; складання запитів, заяв, пояснень ; представництва інтерсів клієнта в суді .
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатурута адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України , інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача .
Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, представник позивача серед іншого посилалася на те, що заявлені витрати на правничу допомогу не є співмірними складності справи, витраченому адвокатом часу та обсягу наданих послуг, а також критерію розумності та обґрунтованості таких витрат.
Аналіз вищезазначених документів дає суду можливість дійти висновку, що подані документи підтверджують понесення відповідачкою таких витрат, проте враховуючи предмет спору, його складність, значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника позивача щодо обґрунтованості та співмірності, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн будуть співмірними та пропорційними за вищевикладених обставин.
Посилання представника позивача щодо неподання стороною відповідача детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом , суд не приймає до уваги з наступних підстав.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила , що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Судом установлено , що детальним описом робіт (наданих послуг) від 03.08.2023 , актом приймання - передачі наданої правової допомоги від 03.08.2023 згідно зазначеного договору про надання правничої допомоги № 02-02/06/23 від 02.06.2023 , укладеним між АБ « Олени Панченко» та ФО-П ОСОБА_2 , адвокатом визначено час витрачений на виконання умов договору . Сума гонорару адвоката Панченко О.О. встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі ,який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником відповідача часу , отже розмір витрат є визначеним. ( а.с.65,66 т.2)
Як зазначив ВС у правовому висновку ,викладеному у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 : При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу ,витраченого адвокатом при наданні послуг клієнтом .
Доводи представника позивача стосовно того, що стороною відповідача не дотримані вимоги частини першої статті 134 ЦПК України, оскільки попереднього (орієнтовного ) розрахунку суми судових витрат ,які вона понесла і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи не було додано разом з відзивом на позовну заяву, є безпідставними.
Згідно частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Водночас диспозиція частини другої статті 134 ЦПК України не є імперативною, тобто передбачає право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі не подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.
Наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.
Частина друга статті 134 ЦПК України вказує лише на право, а не на обов'язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.
Відповідного аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 08.12.2021 у справі №201/3040/20.
Таким чином , підстав для відмови відповідачці у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу не має.
За викладених вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задовлення заяви адвоката Панченко О.О., яка діє в інтересах ФО-П ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на направничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 270, 354 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Панченко Олени Олександрівни, яка діє в інтересах Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо стягнення судових витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_2 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення викладено 27.01.2025.
Суддя Л. В. Вовк