Справа № 345/4015/22
Провадження № 2-о/345/17/2023
про залишення позовної заяви без руху
28.01.2025 м. Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Юрчак Л.Б., розглянувши клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Калуської міської ради (як орган опіки та піклування), про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним клопотанням, в якій просить продовжити строк дії рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.03.2023, справа № 345/4015/22 та призначити судово-психіатричну експертизу ОСОБА_2 .
Свою заяву мотивує тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.03.2023, справа № 345/4015/22, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний недієздатним над останнім встановлено опіку та призначено йому опікуна, визначено строк дії рішення 2 (два) роки. ОСОБА_2 і надалі страждає стійким психічним розладом - у формі помірної розумової відсталості. Вказане захворювання позбавляє його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На даний час нічого не змінилося, тому існує необхідність в продовженні строку дії рішення про визнання громадянина ОСОБА_2 недієздатним, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з даним клопотанням.
Ознайомившись з матеріалами заяви суддя приходить до висновку, що заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, передбачених нормами ЦПК України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
З огляду на те, що нормами ЦПК не врегульовано питання залишення без руху заяв в порядку окремого провадження, у даному випадку застосуванню підлягають загальні норми цивільного процесуального законодавства.
Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України вбачається, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 27 березня 2008 року у справі «Штукатуров проти росії» (заява № 44009/05) зазначив, що, вирішуючи справу про визнання особи недієздатною виключно на підставі письмових доказів, не побачивши і не почувши особу, суд порушив її право на справедливий судовий розгляд, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Про необхідність надання доступу до суду навіть особам, які вже визнані недієздатними, відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції, наголошується у рішенні ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11).
Конституційний Суд України у рішенні від 1 червня 2016 року у справі № 2-рп/2016 зазначив, що недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод; хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про психіатричну допомогу" особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на особисту участь у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні при вирішенні питань, пов'язаних із наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв'язку з цим їх прав.
Натомість, заявник у своїй заяві не зазначив як заінтересовану особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - особу, щодо якої просить продовжити строк дії рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.03.2023, справа № 345/4015/22 та та призначити судово-психіатричну експертизу, хоча, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на особисту участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи.
Також у матеріалах заяви відсутні відомості про наявність у ОСОБА_1 адвоката, хоча його участь є обов'язковою відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦПК України.
За правилами частини четвертої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежене за змістом. Заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки.
Заінтересовані особи мають матеріально-правову заінтересованість у справах окремого провадження у випадку, коли рішення суду створює, змінює або припиняє певні права чи обов'язки цих осіб.
Для забезпечення правильного і швидкого вирішення справи суд з урахуванням конкретних її обставин повинен вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі.
Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.
За загальним правилом цивільного процесуального законодавства України та положень статті 294 ЦПК Українина заявника покладено обов'язок визначати заінтересованих осіб у справі.
Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі заявником.
Суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди заявника залучати інших заінтересованих осіб до участі у справі та зобов'язується вирішити справу за тією заявою, що пред'явлена, і стосовно тих осіб, які зазначені у ній.
Якщо заявник не заявляє клопотання про заміну/залучення заінтересованих осіб, суд повинен відмовляти у задоволенні поданої заяви про встановлення юридичного факту.
Таким чином, визначення заінтересованих осіб у справі окремого провадження є правом заявника, а встановлення належності сторін у справі є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Така правова позиція міститься у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 449/1352/15-ц).
Органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
Перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначений ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Так, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані - опікун особи, визнаної судом недієздатною (п. 10 ч. 1 ст. ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку»).
Виходячи з віку заявника, правовідносини у цій справі можуть бути пов'язаними з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому матеріали справи не містять інформацію про те, чи перебуває заявник на військовому обліку, і якщо так, то чи не призивався він на військову службу.
Також до участі у справі не залучено відповідний ІНФОРМАЦІЯ_2 як заінтересовану особу, при цьому взаємовідносини заявника з таким органом залежать від заявлених вимог щодо призначення ОСОБА_1 опікуном, що може вплинути на його права та обов'язки стосовно органів військового управління.
Також варто звернути увагу, що згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Однак, у позовній заяві не вказано про наявність інших близьких родичів ОСОБА_2 (зокрема, жінки, дітей, онуків), та не залучено їх (за наявності) у якості заінтересованих осіб.
Більше того, з матеріалів заяви вбачається, що у ОСОБА_2 є рідна сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Така особа є близьким родичем ОСОБА_2 . В той же час відсутні дані про неможливість цієї особи бути опікунами останнього.
Також варто звернути увагу, що згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до положень статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частиною першою статті 71 ЦПК України визначено осіб, які належать до членів сім'ї чи близьких родичів, а саме - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування.
Отже, чинним законодавством визначено, що член сім'ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв'язок із сім'єю, що грунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов'язків, передбачених сімейним законодавством.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
В той же час до заяви не долучено належних доказів, які можуть бути підставою для віднесення заявника до членів сім'ї особи, яку він просить визнати недієздатною, оскільки факт спільного проживання та реєстрації за однією адресою не є достатнім для встановлення статусу члена сім'ї.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров'я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).
Проте зміст заяви та додані документи не містять даних, що заявник звертався до відповідного органу опіки та піклування зі заявою про призначення його опікуном, органом опіки та піклування затверджено відповідний висновок з цього питання та винесене відповідне подання органу опіки та піклування про можливість призначення заявника опікуном над недієздатною фізичною особою, при тому, що наявність такого подання є обов'язковим для ухвалення судом рішення за результатами розгляду заяви про визнання фізичної особи недієздатною.
Таким чином, до заяви всупереч вимогам ст. 177 ЦПК України заявник не долучив доказів того, що він звертався з приводу встановлення опіки над ОСОБА_2 до органу опіки та піклування.
З огляду на вищевикладене заяву слід залишити без руху та надати заявнику можливість усунути вищевказані недоліки поданої заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 43, 175-177, 185, 294, 299 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», ст.1 Закону України «Про оборону України», суддя
заяву клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Калуської міської ради (як орган опіки та піклування), про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії даної ухвали.
Якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, вона буде вважатися неподаною і повернута заявнику.
Копію ухвали суду надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: