23 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 687/975/24
Провадження № 22-ц/820/152/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю апелянтки та її представника,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чемеровецької селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області в складі судді Борсука В.О. від 30 вересня 2024 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У вересні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Вона є спадкоємицею його спадкового майна за законом, заповіту він не складав, заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини до нотаріуса не надходило. Мати чоловіка ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На початку червня 2024 року вона дізналася про сертифікат на право на земельну ділянку (пай), який її покійний чоловік оформив як спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 .
Нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв'язку з пропуском нею строку на прийняття спадщини. В строк вона не звернулася до нотаріуса, оскільки перебувала на заробітках за кордоном і лише в 2024 році дізналася про вказаний сертифікат на земельну ділянку. Інших спадкоємців за законом і заповітом немає. Зі спадкоємцем вони проживали спільно у селищі Гусятин Тернопільської області до дня його смерті, але він був зареєстрований у с. Криків Чемеровецького району Хмельницької області, по місцю проживання своєї матері. Довідкою КП «Благоустрій» підтверджено, що він похоронений на кладовищі селища Гусятин Тернопільської області.
Враховуючи наведене, просила надати їй додатковий строк три місяці для прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Чемеровецької селищної територіальної громади про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та задовольнити позов. На думку апелянтки, суд першої інстанції не врахував, що їй не було відомо, що її чоловік ОСОБА_2 оформив у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 право на земельну частку (пай). У червні 2024 року коли вона про це дізналася після телефонного дзвінка представників орендаря земельної ділянки чи сільської ради й одразу звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадщини. Свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 вдома не було і ОСОБА_2 їй про це не повідомив. Необізнаність про існування спадкового майна, як і про існування заповіту, є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.
На думку апелянтки, суд мав би врахувати рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
Судом не враховано, що вона є єдиним спадкоємцем за законом спадкодавця ОСОБА_2 , інших спадкоємців, які б прийняли спадщин, немає. Тобто, надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини не порушить права та свободи інших осіб.
В засіданні апеляційного суду апелянтка та її представник підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.
Представник відповідача надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 02.02.2004 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_3 , матір ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 06.09.1981 року ОСОБА_2 та позивачка перебували в шлюбі, прізвище дружини після реєстрації шлюбу присвоєно « ОСОБА_5 ».
Згідно архівної довідки Хмельницького обласного Державного нотаріального архіву №1509/01-15 від 26.06.2024 року Чемеровецькою державною нотаріальною конторою спадкова справа до майна ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не заводилася.
Згідно довідки старости сіл Шидлівці, Криків, Вікторівка, Велика Зелена, Мала Зелена Чемеровецької селищної ради №110 від 20.08.2024 року на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 від був зареєстрований (постійно) за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Косінської Н.А. від 30.07.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) після смерті чоловіка ОСОБА_2 у зв'язку зі спливом строку, встановленого чинним законодавством для прийняття спадщини.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що необізнаність особи про наявність спадкового майна, не може бути належною підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, тому відсутні підстави для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини. Крім того, Чемеровецька селищна територіальна громада не є юридичною особою, а тому не може бути належним відповідачем у справі.
Доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку причин пропуску строку на прийняття спадщини як неповажних є безпідставними.
Так, відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст.ст. 1217-1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ст. 1223 ЦК України).
Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша, друга статті 1269 ЦК України).
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК).
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції правильно констатував, що необізнаність особи про наявність спадкового майна не може бути достатньою підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки не пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Водночас посилання апелянтки в суді апеляційної інстанції на її перебування на заробітках закордоном з 2003 року по 2011 рік, та неможливість у зв'язку з цим прийняти спадщину у визначені законом строки, не підтверджено жодними доказами.
Так, незалежно від здачі паспорта для виїзду за кордон, позивачка мала змогу надати відомості Держприкордонслужби України про перетин нею кордону, інші дані про її перебування поза межами України на час смерті спадкодавця і впродовж наступних 6 місяців, визначених законом для прийняття спадщини. Позивачка також не скористалася правом клопотати про витребування відповідної інформації судом першої інстанції.
Відтак суд правильно констатував відсутність достатніх підстав для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини.
Чемеровецька селищна територіальна громада, яку як відповідача визначила позивачка в позовній заяві, дійсно не є юридичною особою і не може виступати стороною в справі.
Разом з тим, ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 14.07.2024 року обґрунтовано відкрито провадження в цій справі за позовом ОСОБА_1 до Чемеровецької селищної ради як повноважного представника цієї територіальної громади. Чемеровецька селищна рада в ході розгляду справи користувалася всіма правами та обов'язками сторони, відтак за цих обставин посилання суду на неналежність Чемеровецької селищної територіальної громади як відповідача є безпідставним.
Водночас, ця помилка не впливає на правильність висновку суду про недоведеність заявлених позивачкою вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 28 січня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк