cправа № 752/25988/21
провадження №: 2-а/752/7/25
23.01.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта Шковири Володимира Федоровича, Управління патрульної поліції в м. Києві, про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта Шковири Володимира Федоровича та Управління партульної поліції в м. Києві про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4907801 від 15 жовтня 2021 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що 15 жовтня 2021 року поліцейським інспектором лейтенантом поліції 1 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві Шковирою Володимиром Федоровичем було винесено постанову серії ЕАО № 4907801 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляду штрафу 680 грн. Відповідно до постанови, позивач рухаючись за кермом автомобіля з номерним порушив вимогу дорожнього знаку 5.11 та здійснив рух в зоні дії знаку, чим порушив п. 17.1 ПДР. Однак, позивач зазначає, що відповідно до ПДР, мав право рухатись в зоні дії знаку, тому що здійснює перевезення пасажирів як таксі.
З урахуванням вказаних обставин, позивач вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.11.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта Шковири Володимира Федоровича, Управління патрульної поліції в м. Києві, про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення; розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Відзив на адміністративний позов в порядку ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Відповідачем не було подано.
Суд, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, допустимості, достовірності у їх сукупності, вважає необхідним позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.10.2021 Інспектором 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Шковирою Володимиром Федоровичем було винесено постанову серії ЕАО № 4907801 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Як вбачається із вказаної постанови, 15.10.2021 о 16 год. 51 хв. за адресою м. Київ, Харківське шосе, 69 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1. ПДР.
Відповідно до Витягу Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.07.2021, Моканському Івану Івановичу надано ліцензію, якою дозволені внутрішні перевезення пасажирів на таксі та внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 3 Розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
Частина 3 статті 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно з положеннями пункту 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Згідно з п.1.10 ПДР України маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.
Відповідно до п.2.15. водій таксі має право: а) рухатися на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8 або 5.11; б) здійснювати посадку та висадку пасажирів у межах смуги для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.8 або 5.11, з урахуванням положень пунктів 15.1 та 15.2 цих Правил.
Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 мав право рухатися на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8 або 5.11, а також здійснювати посадку та висадку пасажирів у межах смуги для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.8 або 5.11, оскільки він на момент винесення оскаржуваних постанов мав оформлену у встановленому законом порядку ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів на таксі.
Таким чином, суду не вдається встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 3 ст. 122 КУпАП є склад правопорушення.
Відповідачем до суду не надіслано будь-яких належних та допустимих доказів, які могли б спростовувати твердження позивача, що наведені у заяві про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
В порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином. За таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Так, відповідачем не спростовані письмові твердження позивача, про те що позивач мав право рухатися по смузі для маршрутних транспортних засобів, оскільки здійснює перевезення пасажирів.
Враховуючи викладене, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено того, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем, допустив порушення Правил дорожнього руху.
Зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.
Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 454,40 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату від 23.10.2021 року.
Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 454,00 грн. на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 241-244, 246 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта Шковири Володимира Федоровича, Управління патрульної поліції в м. Києві, про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі серії ЕАО № 4907801 від 15.10.2021 року винесену Інспектором 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Шковирою В.Ф. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 122 КпАП України - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи - 40108646) сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.Ю. Мазур