27 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10088/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., оцінивши заяву ОСОБА_1 від 21.01.2025 про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент контррозвідки Служби безпеки України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.09.2024, просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 25.07.2024 року №23 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15.05.2017 та скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13.06.2017 ;
2) зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13.06.2017 та повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення № 23 від 25.07.2024 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року залучено до участі в адміністративній справі №440/10088/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент контррозвідки Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601).
21 січня 2025 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді від 21.01.2025, в якій позивач просить відвести суддю Довгопол М.В. від розгляду справи № 440/10088/24, вказуючи, що суддя Довгопол М.В. не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, оскільки заінтересована у результаті розгляду справи, крім того є інші обставини, які викликають сумнів у її неупередженості. Позивачем зауважено, що 21.01.2025 ним отримано інформацію про те, що зацікавлені особи заздалегідь домовились із головуючим суддею про те, що суддя Довгопол М.В. ухвалить поточне судове рішення, аналогічне тому судовому рішенню, яке 26.02.2024 ухвалив суддя Шевяков І.С. у справі №440/4122/23. У зв'язку з тим, що головуюча суддя втретє не витребувала від Департаменту контррозвідки Служби безпеки України належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для направлення Департаментом контррозвідки Служби безпеки України до Державної міграційної служби України подання від 24.02.2023 №2/3/3- 3501нт, позивач вважає, що із суддею Довгопол М.В. ще до отримання справи №440/100088/24 до провадження домовились про результати справи, і очевидно суддя 16.09.2024 р і 07.11.2024 р формально витребувала від ДКР СБУ документи.
У період з 20 січня 2025 року по 24 січня 2025 року суддя Довгопол М.В. перебувала у відпустці. 27 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід від 21.01.2025 передано судді Довгопол М.В.
За приписами частини 3 статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
В силу положень частини 4 статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Надаючи власну оцінку мотивам, з яких заявлено відвід, суддя виходить з такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
За змістом частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 36 КАС України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі "Білуха проти України", (заява №33949/02, пункти 49 - 50), в якому зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Заяву про відвід позивачем обґрунтовано тим, що 21.01.2025 ним отримано інформацію про те, що зацікавлені особи заздалегідь домовились із головуючим суддею про те, що суддя Довгопол М.В. ухвалить поточне судове рішення, аналогічне тому судовому рішенню, яке 26.02.2024 ухвалив суддя Шевяков І.С. у справі №440/4122/23, а також тим, що головуюча суддя втретє не витребувала від Департаменту контррозвідки Служби безпеки України належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для направлення Департаментом контррозвідки Служби безпеки України до Державної міграційної служби України подання від 24.02.2023 №2/3/3- 3501нт.
Необхідно зазначити, що позивач не вказує ані конкретних осіб, які домовились із суддею Довгопол М.В. про результати розгляду справи, ані обставин і умов, за яких досягнуті якісь домовленості.
Слід зауважити, що особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи; відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Доводи позивача про те, що зацікавлені особи домовились із суддею Довгопол М.В. про ухвалення рішення не ґрунтуються на будь-яких мінімально допустимих фактичних даних.
Посилання позивача на те, що головуюча суддя втретє не витребувала від Департаменту контррозвідки Служби безпеки України належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для направлення Департаментом контррозвідки Служби безпеки України до Державної міграційної служби України подання від 24.02.2023 №2/3/3- 3501нт, свідчать про незгоду позивача із ухвалою суду від 04.12.2024, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів від Департаменту контррозвідки Служби безпеки України.
У цій ухвалі зазначено, що судом вжито вичерпних заходів стосовно витребування доказів у третьої особи, а саме, постановлено ухвалу від 16.09.2024, якою витребувано докази, а також ухвалу від 07.11.2024, якою повторно витребувано ті ж самі докази. Виходячи з наведеного та положень частини 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачав підстав для витребування доказів втретє.
В силу імперативних вимог частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Таким чином незгода позивача із ухвалою суду від 04.12.2024 не є належною підставою для відводу судді.
Доводи позивача про те, що суддя Довгопол М.В 16.09.2024 і 07.11.2024 формально витребувала від ДКР СБУ документи, є безпідставними припущеннями
Отже, зазначені заявником підстави для відводу судді Довгопол М.В. не підтверджені документально та ґрунтуються на припущеннях й суб'єктивній оцінці позивачем обставин справи.
Суд наголошує, що у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді («Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).
Таким чином суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Заява ОСОБА_1 про відвід судді не містить доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Довгопол М.В., як з погляду "суб'єктивного критерію", так і "об'єктивного критерію".
З огляду на викладене суддя приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно частини 4 статті 40 КАС України задля вирішення по суті заяви від 21.01.2025 про відвід наявні підстави для передачі справи №440/10088/24 до відповідного підрозділу суду для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Для вирішення по суті заяви ОСОБА_1 про відвід судді від 21.01.2025 про відвід судді Довгопол М.В. передати справу №440/10088/24 до відповідного підрозділу Полтавського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.В. Довгопол