про закриття провадження у справі
27 січня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/14135/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про:
- визнання протиправною бездіяльність Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків щодо не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес»:
розрахунку коригування №475 від 01.06.2024 до податкової накладної №385 від 02.02.2022,
розрахунку коригування №688 від 01.06.2024 до податкової накладної №604 від 23.09.2021,
розрахунку коригування №720/6 від 01.06.2024 до податкової накладної №630/6 від 26.05.2022,
розрахунку коригування №727/6 від 01.06.2024 до податкової накладної №655 від 26.11.2021,
розрахунку коригування №505/6 від 01.06.2024 до податкової накладної №650/6 від 28.10.2022,
розрахунку коригування №686/6 від 01.06.2024 до податкової накладної №651/6 від 28.10.2022 на підставі пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246;
- зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних:
розрахунок коригування №475 від 01.06.2024 до податкової накладної №385 від 02.02.2022, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» датою його її фактичного надходження до контролюючого органу 01.06.2024,
розрахунок коригування №688 від 01.06.2024 до податкової накладної №604 від 23.09.2021, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» датою його її фактичного надходження до контролюючого органу 01.06.2024,
розрахунок коригування №720/6 від 01.06.2024 до податкової накладної №630/6 від 26.05.2022, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» датою його її фактичного надходження до контролюючого органу 01.06.2024,
розрахунок коригування №727/6 від 01.06.2024 до податкової накладної №655 від 26.11.2021, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» атою його її фактичного надходження до контролюючого органу 01.06.2024,
розрахунок коригування №505/6 від 01.06.2024 до податкової накладної №650/6 від 28.10.2022, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» датою його її фактичного надходження до контролюючого органу 01.06.2024,
розрахунок коригування №686/6 від 01.06.2024 до податкової накладної №651/6 від 28.10.2022, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» атою його її фактичного надходження до контролюючого органу 01.06.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/14135/24. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
13.01.2025 надійшла заява представника позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі, стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» 18 168,00 грн. судового збору та витрат з оплати професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків та Державної податкової служби України.
В обгрунтування представник позивача зазначив, що відповідач розглянув пояснення та зареєстрував спірні розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Враховуючи викладене, просив прийняття відмову позивача від позову та закриття провадження у справі. Вказував, що у даному випадку закриття провадження у цій справі за заявою позивача про відмову від позову в зв'язку з задоволенням відповідачем позову після подання позовної заяви, а тому цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати учасників справи, свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Частиною третьою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Положення наведених норм відповідно до принципу диспозитивності визначає право позивача на пред'явлення позову та право розпоряджатись своїми вимогами на власний розсуд.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
За таких обставин, зважаючи на наявність у позивача права на відмову від позову, суд вважає за можливе прийняти відмову від позову.
Отже, провадження у цій справі слід закрити.
За визначенням частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України установлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В контексті викладеного, суд відмічає, що підставою для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень є задоволення судом позову.
Ухвалою суду від 27.01.2025 закрито провадження у справі №440/14135/24.
КАС України передбачено випадки, за яких судові витрати відшкодовуються учасникам справи у разі закриття провадження у справі.
Так, відповідно до частини десятої статті 139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно зі статтею 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Статтею 141 КАС України передбачено, якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 142 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Цій нормі цілком кореспондує положення ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням наведеного, сплачений позивачем при зверненні до суду із розрахунку у розмірі п'ятдесяти відсотків судового збору у розмірі 9084,00 грн належить повернути платнику з Державного бюджету України.
Щодо компенсації витрат на правничу допомогу, суд виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд враховує, що справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження, до розгляду справи по суті представником позивача подано заяву про відмову від позову. Процесуальні документи у справі є однотипними. Отже, їх складання не потребує значної затрати часу.
Тому суд не вважає належним чином обґрунтованою суму 15000,00 грн. компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
З урахуванням зазначеного, та за наслідками оцінки співмірності заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт (складання позовної заяви), суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.
Керуючись статтями 4, 9, 47, 238, 142, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9084,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва