23.01.2025 Справа №607/10230/22 Провадження №3-в/607/6/2025
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Стельмащук П.Я., розглянувши подання в.о. начальника Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області Рубеля Василя Ігоровича про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно-корисних робіт у зв'язку із закінчення строку давності виконання постанови суду стосовно ОСОБА_1 ,
До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло подання в.о. начальника Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області Рубеля В., в якому останній просить вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2022, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Подання обґрунтовано тим, що наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду щодо ОСОБА_1 , оскільки на виклики до Тернопільського РВ він не реагував та не з'являвся. Як стало відомо 07.12.2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації та звільнений у відставку лише 13.04.2024. Оскільки строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і в усякому разі не перевищувати двох років, просить подання задовольнити, у зв'язку із закінчення строку давності виконання постанови суду.
В судове засідання учасники справи не з'явились.
Дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно із ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Згідно із ст. 325-1 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили. Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.325-4 КУпАП у разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. У разі злісного ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2022 у справі № 607/10230/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Вказана постанова набрала законної сили 19.09.2022 та направлена для виконання до Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області, куди надійшла 09.11.2022.
Як вбачається з матеріалів подання, ОСОБА_1 на адресу проживання неодноразово надсилались виклики до Тернопільського РВ, на які він не реагував та не з'являвся.
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_1 №59 від 03.01.2023 ОСОБА_1 на підставі наказу №239 від 07.12.2022 зарахований у команду НОМЕР_1 т а направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно листа військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі наказу №183-РС від 27.12.2022 та наказу №200 від 27.12.2022 вибув до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 до АДРЕСА_1 .
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2024 №104 ОСОБА_1 виключено з списків особового складу частини.
Відповідно до п.13.13 Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Мінюсту №474/5 від 19 березня 2013 року (далі - Порядок), якщо після перевірки за місцем проживання порушника встановлено, що він за цим місцем не проживає, місцеперебування його невідоме або наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови.
Водночас, суд враховує, що КУпАП не містить регулювання певної частини питань, пов'язаних з примусовим виконанням постанов про накладання адміністративного стягнення, зокрема строків давності виконання судового рішення.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України.
Згідно із положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У п.3.4 і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 (справа №10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Як вже зазначалось, законодавцем залишено поза сферою правового регулювання питання щодо строків виконання постанов про накладання адміністративного стягнення, створивши тим самим ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду.
Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації №R(91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Особа, на яку накладено певний вид стягнення, не може перебувати в потенційному очікуванні виконання фактично покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і правопорушником відповідні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання судового рішення про накладення стягнення.
Такі строки встановлені ст. 80 КК України, яка регламентує питання звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Таким чином, порушено інший фундаментальний принцип права - принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням на підставі ст.80 КК України звільняються судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду, в той час коли адміністративне правопорушення, на відміну від кримінального правопорушення, є менш суспільно небезпечним.
Враховуючи наведене, суд дійшов до переконання, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт в адміністративному праві не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі (яким і є арешт згідно п. 8 і 9 ст. 51, 60 КК; п. 7 ч.1 ст. 24, 31-1 КУпАП).
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вказаним законодавством і судовою практикою, дають підстави вважати, що строк давності виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішення законної сили, тобто через 10 днів з дня її винесення, і в усякому разі не перевищувати 2-х років.
При цьому, суд враховує і той факт, що згідно з наявною в справі інформацією ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ухилення від відбування суспільно корисних робіт чи до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від відбування суспільно корисних робіт не притягувався, інших правопорушень не вчинив, тобто факт його ухилення від відбування суспільно корисних робіт судом у визначений законом спосіб (ст.62 Конституції України) не встановлений.
Враховуючи вищевказане, суд вважає необхідним в даній справі застосувати аналогію закону, а саме норми п.1 ч.1 ст.80 КК України, відповідно до якої особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт не виконана протягом більше 2-х років з моменту набрання законної сили з об'єктивних причин, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від відбування цього адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови суду.
Таким чином, суд вважає, що подання органу пробації слід задовольнити.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 7, 183-1, 298, 304 КУпАП, суд
Подання в.о. начальника Тернопільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області Рубеля Василя Ігоровича про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно-корисних робіт, у зв'язку із закінчення строку давності виконання постанови суду стосовно ОСОБА_1 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування адміністративного стягнення у виді 120 (ста двадцяти) годин суспільно корисних робіт, накладеного постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.08.2022, у зв'язку з закінченням строків давності виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя П. Я. Стельмащук