Справа № 183/13372/23
№ 2/183/1283/24
28 січня 2025 року м.Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,-
У грудні 2023 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Білий І.М., звернулася з позовом до ТДВ «СК «Альфа Гарант» (надалі за текстом - відповідач 1) та ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач 2) у якому просила стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування у розмірі 47849 грн.; стягнути з відповідача 2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 14.06.2023 об 11:58 по вул.Гетьманській, 26 у м. Самар (м.Новомосковськ) сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням позивачки та автомобіля «Volkswagen Golf Plus», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 . За фактом ДТП працівником поліції складено протокол відносно позивачки за ст.124 КУпАП. Проте, у подальшому висновком експертного дослідження було встановлено, що дії водія ОСОБА_1 не перебувають у причинному зв'язку з настанням ДТП, натомість причиною ДТП є порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 . Постановою суду від 06.09.2023 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», з останнього підлягають стягненню витрати, понесені позивачкою на ремонт транспортного засобу. Крім того, внаслідок ДТП позивачці спричинено моральну шкоду, яка полягала у негативних переживаннях, необхідності доводити свою невинуватість, в автомобілі перебувала дитина, яка зазнала стресу; позивачка перенесла сильне нервове потрясіння, а також не могла користуватися автомобілем. Розмір спричиненої моральної шкоди оцінює у 20000 грн.
Ухвалою суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Відповідач 1 правом на подання відзиву не скористався, проте 02.05.2024 подав письмові пояснення у яких просить у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що дійсно цивільно-правову відповідальністю водія ОСОБА_2 застраховано у ТДВ СК «Альфа-Гарант», проте ДТП не є страховим випадком, оскільки судом не установлено вину водія ОСОБА_2 . Потерпілою особою пошкоджений транспортний засіб не було надано на огляд для визначення розміру нанесеної шкоди внаслідок ДТП, позивач не зберіг транспортний засіб у стані після ДТП та відремонтував пошкоджений транспортний засіб до звернення з повідомленням про настання ДТП до Страховика. Отже, своїми діями позивач позбавив можливості Страховика в порядку, визначеному ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначити розмір шкоди, внаслідок чого у задоволенні заяви про виплату страхового відшкодування позивачу було відмовлено. Крім того, страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом з урахуванням коефіцієнту зносу, проте наданий позивачкою замовлення-наряд про оплату ремонтних робіт не містить відомостей про коефіцієнт фізичного зносу, тому не може бути доказом розміру страхового відшкодування.
Ухвалою суду від 06.08.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Білий І.М. підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні просив у позові в частині вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» просив відмовити, посилаючись на обставини, зазначені у раніше поданих письмових поясненнях.
Відповідач 2 у судове у судове засідання повторно не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Як вбачається з наданих суду копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 183/7624/23 (провадження № 3/183/5317/23), 14.06.2023 об 11:58 по вул.Гетьманській, 26 у м. Самар (м.Новомосковськ) сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням позивачки та автомобіля «Volkswagen Golf Plus», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 .
За фактом ДТП працівником поліції складено протокол відносно водія ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, у якому зазначено, що 14.06.2023 року об 11.58 годині в Дніпропетровській області м. Новомосковськ по вул. Гетьманська, водій ОСОБА_1 , керувала автомобілем «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед поворотом праворуч на паркувальне місце не врахувала дорожньої обстановки, не прийняла відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїла зіткнення з автомобілем «Volkswagen Golf Plus», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Чим порушила п. 10.4 Правил дорожнього руху.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 (справа № 183/7624/23, провадження № 3/183/5317/23), провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, постановою суду, яка набрала законної сили та не оскаржена в апеляційному порядку, установлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, тобто вона є невинуватою у скоєнні ДТП, яка мала місце 14.06.2023, і зазначена обставина в силу ч.6 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Судовим рішенням водія ОСОБА_2 не була встановлена, а тому зазначене питання має бути досліджене в межах розгляду даної справи.
Відповідно до 10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно з п.10.4 Правил дорожнього руху, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Крайнє положення на проїзній частині - положення транспортного засобу на відстані від краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги), яка не дає можливості рухатися попутному транспортному засобу (у тому числі двоколісному) ще ближче до краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги) (п.1.10 Правил дорожнього руху України).
Як зазначено у п. п. 9.2 «б» Правил дорожнього руху України, перед перестроюванням, поворотом або розворотом водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку.
Судом досліджено висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження з обставин і механізму ДТП від 09.07.2023, складений судовим експертом Драганом В.М., у якому зазначено таке:
«По питанню №1 (Як повинні були діяти водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці згідно із вимогами Правил дорожнього руху України) в зафіксованій дорожній обстановці:
- водій автомобіля Tesla ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна була діяти відповідно до вимог п. пі 9.2. (ч. «б»), 9.4, 10.1. та 10.4 Правил дорожнього руху;
- водій автомобіля Volkswagen ОСОБА_2 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п. ІО.І Правил дорожнього руху.
По питанню № 2. (Чи мали технічну можливість запобігти ДТП водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .?) При зафіксованих вихідних даних:
- водій автомобіля Tesla ОСОБА_1 не мала технічної можливості запобігти пригоді шляхом своєчасного виконання тих чи інших норм цих Правил - технічна можливість по запобіганню події для водія ОСОБА_1 не визначалася її односторонніми діями;
- водій автомобіля Volkswagen ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти пригоді шляхом своєчасного виконання вимог п.10.1. Правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання пригоді з його боку і для їх виконання у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх.
По питанню № 3. (Чи є невідповідності вимог Правил дорожнього руху України у діях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якщо так, то чи знаходяться вони у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП?) При зафіксованому механізмі пригоди:
- дії водія автомобіля Tesla ОСОБА_1 : не суперечили вимогам п.п. 9.2 (ч. «б») та 10.1 Правил дорожнього руху; не відповідали вимогам п.10.4 Правил дорожнього руху, що, з технічної точки зору, не перебувало у причинному зв'язку із наданням події даної ДТП;
- дії водія автомобіля Volkswagen ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору, перебувало у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.
Оскільки, як в заяві про проведення експертного дослідження так і в матеріалах справи відсутні відомості про відстань, яку подолав автомобіль Tesla з моменту подачі водієм ОСОБА_1 світлового покажчика правого повороту до місця зміни напрямку під час виконання маневрування, то відповісти чи відповідали (не відповідали) дії водія автомобіля Tesla ОСОБА_1 вимогам п. 9.4 Правил дорожнього руху-не надається можливим.
Однак навіть якщо дії водія ОСОБА_1 і не будуть відповідати вимогам п. 9.4 ПДР то її дії не будуть перебувати у причинному зв'язку із настанням події даної ДТП так-як своїми діями, не своєчасною подачею попереджувального сигнали чи взагалі не поданням його, вона не змушувала інших учасників дорожнього руху до екстреного виконання тих чи інших вимог».
Зазначений висновок не суперечить матеріалам справи про адміністративне правопорушення № 183/7624/23, провадження № 3/183/5317/23, а також містить докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Також у висновку наявне засвідчене підписом експерта повідомлення про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 КК України.
З урахуванням встановленого судовим рішенням, яке набрало законної сили факту відсутності вини водія ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, а також на підставі досліджених належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що мало наслідком пошкодження транспортних засобів.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen Golf Plus», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату ДТП була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ2786019 (а.с.50).
04.10.2023 позивачка, в інтересах якої діє адвокат Білий І.М., засобами поштового зв'язку звернулася до відповідача 1 із заявою про здійснення страхової виплати у сумі 47849 грн. на підставі замовлення-наряду №КВ-0000009 від 17.07.2023 (а.с.51-52).
Листом ТДВ СК «Альфа-Гарант» від 10.11.2023 позивачці відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п.37.1.3 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з невиконанням потерпілим обов'язків, які призвели до неможливості страховика встановити розмір матеріального збитку.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі за текстом Закон №1961-IV) та Цивільним кодексом України.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.
Як вже установлено судом з вищезазначених підстав, дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено належний позивачці автомобіль, стала наслідком порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону N 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.
Таким чином, на ТДВ «СК «Альфа-Гарант», як на страховика цивільно-правової відповідальності відповідача 2, покладено обов'язок відшкодувати завдану внаслідок ДТП шкоду в межах лімітів відповідальності.
Проте, таке відшкодування не є безумовним, і пов'язане з дотриманням потерпілим процедури, передбаченої Законом №1961-IV.
Судом установлено та не заперечується сторонами, на момент звернення до страховика ОСОБА_1 виконано ремонт автомобіля «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Звертаючись до суду, позивачка як на доказ розміру спричиненої шкоди посилалася на замовлення-наряд №КВ-0000009 від 17.07.2023, у якому зазначено такі виконані роботи: рихтування центральної стійки, рихтування задньої арки колеса, рихтування порогу, малярські роботи, збірка-розбирання; запчастини і матеріали: двері задня права, петля дверей. Усього на загальну суму 47849 грн. (а.с.45).
Зазначений акт не містить інформації про коефіцієнт фізичного зносу, розрахований у порядку, встановленому законодавством.
У схемі ДТП зазначено про такі механічні пошкодження автомобіля «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 : праві задні двері, праве заднє крило, правий поріг (а.с.24).
До здійснення ремонтних робіт не було проведено технічний огляд транспортного засобу, не визначено характер і ступінь пошкоджень. Експертиза з метою визначення розміру збитку на замовлення ОСОБА_1 не проводилася, а також не здійснювалася оцінка суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно до положень статті 33 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статті 28 Закону №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно із статтею 29 Закону №1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 33 Закону №1961-IV установлено обов'язок водіїв та власників транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власників пошкодженого майна зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТБСУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТБСУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
Дії страховика після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду визначені статтею 34 Закону, за змістом якої страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТБСУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТБСУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТБСУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Отже, з вказаного слідує, що позивачка ОСОБА_1 зобов'язана була надати автомобіль «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 №1961-IV, у пошкодженому стані для визначення розміру збитків шляхом замовлення автотоварознавчого дослідження.
З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено саме на ОСОБА_1 , вона не була позбавлена можливості самостійно замовити автотоварознавче дослідження з метою фіксації розміру спричиненої шкоди.
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 523/2420/16-ц (провадження № 61-20696св19) зазначено, що згідно з частинами першою, п'ятою та шостою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Можливість складання висновку за зверненням учасника справи передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності відповідними змінами до ЦПК України.
В постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №372/1862/17 (провадження № 61-10937св19) наведено правовий висновок про те, що: «Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, підставою для проведення експертизи у цивільному, господарському та адміністративному судочинствах є ухвала суду про призначення експертизи або договір з експертом чи експертною установою, укладений на замовлення учасника справи. Відповідно до статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. Відповідно до статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Таким чином, законодавством передбачена можливість проведення експертизи не тільки за ухвалою суду, а і на замовлення учасника справи».
У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №523/7567/20 (провадження № 61-18501св20) зазначено, що: «судова експертиза - це експертиза проведена експертом (фахівцем) щодо дослідження процесів, явищ, предметів тощо, які є або будуть предметом судового розгляду, а не тільки експертиза, яка призначена судом».
Визначення розміру матеріального збитку при відшкодуванні шкоди, внаслідок ДТП, зокрема на підставі положень Закону № 1961-IV, повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Ця Методика розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна (пункт 1.1.)
Згідно з пунктом 1.3. вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Методика застосовується, зокрема, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ (підпункт «д» та «е» пункту 1.4.).
Абзацом дев'ятим частини другої статті 7 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що проведення оцінки майна є обов'язковиму випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
З метою визначення розміру збитку не було проведено ні експертизу, ні дослідження суб'єктом оціночної діяльності.
Здійсненням ремонту свого транспортного засобу до його огляду представником страховика позивач позбавив страховика можливості встановити кількість та об'єм пошкоджень автомобіля, що були завдані в результаті ДТП, та, відповідно, встановити розмір заподіяної шкоди.
На переконання суду, жодних об'єктивних перешкод щодо здійснення фіксації спричинених пошкоджень та розміру завданих збитків, позивачка не мала.
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.06.2018 у справі № 405/5159/15-ц (провадження № 61-11029св18) скасовуючи рішення та відмовляючи у позові, зазначив, що позивачем було порушено пункт 33.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обов'язку збереження пошкодженого транспортного засобу у такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, до огляду представником страховика. Із урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові. Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 522/6853/16-ц (провадження № 61-35743св18).
Якщо позивачем порушено порядок отримання страхового відшкодування, визначений спеціальним Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що призвело до неможливості визначити страховиком розмір завданої шкоди, а він втратив право на отримання страхового відшкодування відповідно до норм чинного закону.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 27.06.2018 року у справі № 405/5159/15-ц.
Згідно пункту 37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди є підставою для відмови у здійснені страхового відшкодування.
Також суд враховує висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 756/3004/18 (провадження № 61-12049св20), де зазначено, що «саме по собі незбереження позивачем пошкодженого транспортного засобу не позбавляло страховика можливості встановити факт ДТП, причини та обставини її настання і розмір заподіяної шкоди за наданими позивачем документами, в тому числі самостійно визначити розмір збитків, взявши за основу відомості, які містилися у висновку автотоварознавчого дослідження № 116/22 від 12 серпня 2022 року, наданого йому позивачем, або здійснити запит до правоохоронних органів щодо отримання необхідної інформації, зокрема протоколу огляду місця події та транспортних засобів, у яких фіксуються всі механічні пошкодження, спричиненні зіткненням автомобілів. Проте, цей висновок не може бути застосований у даній справі, оскільки авто товарознавче дослідження за замовленням позивачки не проводилося.
Суд вважає, що здійснення ремонту автомобіля «Tesla Model 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 №1961-IV призвело до неможливості визначення страховиком заподіяної шкоди, а отже в задоволенні позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» слід відмовити.
При вирішенні позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Положеннями Закону № 1961-IV установлено обов'язок страховика відшкодувати моральну шкоду лише у разі заподіяння її смертю або у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Отже, у даному випадку обов'язок відшкодування моральної шкоди покладено на особу, винну у порушенні Правил дорожнього руху України, які спричинили пошкодження транспортних засобів - ОСОБА_2 .
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Також законодавцем визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Як установлено судом, в обґрунтування позовних вимог щодо завдання моральної шкоди ОСОБА_1 посилалася на те, що внаслідок пошкодження її автомобіля з вини ОСОБА_2 вона зазнала душевних страждань, оскільки тривалий час не мала можливості експлуатувати належний їй автомобіль, який до ДТП використовувався нею у повсякденному житті задля забезпечення своєї життєдіяльності. Її звичайний ритм життя ускладнився, що призвело до постійних душевних переживань, відчуття дискомфорту та виснаження. Крім того, під час ДТП в автомобілі перебував її син, тому подія викликала сильне душевне потрясіння.
Протиправна поведінка ОСОБА_2 призвела до того, що позивачка була змушена змінювати звичний до ДТП спосіб життя, а також пройти складну процедуру з доведення своєї невинуватості у ДТП.
Наведені фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 завдано душевних страждань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, суд вважає надмірним розмір відшкодування, про яке прохає позивач.
Тому, визначаючи розмір відшкодування суд, враховуючи доведений ступінь душевних страждань позивача, вважає за доцільне задовольнити позовну вимогу частково, у розмірі 15000 грн. На переконання суду, визначений розмір відповідає встановленим обставинам справи, а також критеріям розумності та справедливості.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивачем заявлено позовні вимоги до двох відповідачів - ОСОБА_2 та ТДВ СК «Альфа-Гарант», та те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, пред'явлених до відповідача ОСОБА_4 , з останнього підлягають стягненню на користь позивачки 1/2 частина документально підтверджених судових витрат, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Позивачкою понесено витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 грн. (1/2 частина від цієї суми - 536,80 грн.) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн. (1/2 частина від цієї суми - 10000 грн.).
Так, на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру, позивачем подано: свідоцтво адвоката Білого І.М. на право заняття адвокатською діяльністю; договір про надання правової допомоги від 29.06.2023; окреме доручення від 01.10.2023; додаткову угоду №2 від 01.10.2023; прибутковий касовий ордер від 01.10.2023 на суму 20000 грн. Зазначені витрати, за змістом додаткової угоди понесено за складання позовної заяви у даній справі та участь у розгляді судом першої інстанції цього позову.
Разом з тим, суд не приймає як доказ судових витрат додаткову угоду /№1 до договору від 29.06.2023, у якій погоджено розмір оплати адвокату - 15000 грн.; прибутковий касовий ордер на суму 15000 грн. Зазначені витрати не пов'язані з даною справою, оскільки стосуються представництва адвокатом Білим І.М. інтересів клієнта ОСОБА_1 у справі, пов'язаній з притягненням останньої до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Згідно положень п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Нормами ч.6 ст.139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач ОСОБА_2 не заявляв про неспівмірність витрат на правничу допомогу. Також, у суду відсутні підстави вважати розмір витрат у сумі 20000 грн. таким, що не відповідає складності справи чи є завищеним.
При розподілі між відповідачами судових витрат позивача у сумі 10536,80 грн. (10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 536,80 грн. витрат по сплаті судового збору), суд враховує, що до відповідача 2 заявлено вимоги на суму 20000 грн., з яких задоволено вимоги на суму 15000 грн., отже з відповідача 2 слід стягнути судові витрати у сумі 7902,60 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі та витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 7902 (сім тисяч дев'ятсот дві) грн. 69 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, адреса: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено і підписано 28 січня 2025 року .
Суддя Оладенко О.С.