Справа № 183/6848/24
№ 2/183/3208/24
27 січня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про:
- стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в сумі 83 244,53 грн,
у липні 2024 року АТ «Перший український міжнародний банк» (надалі - позивач, Банк, АТ «ПУМБ») звернулось до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 листопада 2020 року АТ «Перший український міжнародний банк» на підставі кредитного договору № 1001727025301 видано ОСОБА_1 (надалі - відповідач) кредит у сумі 55 166,00 грн. Однак відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30 квітня 2024 року складає 83 244,53 грн, з яких: 46 471,05 грн - заборгованість за кредитом; 14,79 грн - заборгованість за процентами; 36 758,69 грн - заборгованість за комісією. Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачеві на адресу місця проживання, яку вона зазначила в анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі, а також судові витрати.
Постановленою суддею ухвалою від 25 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрите провадження у справі, призначене судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомила. 01 жовтня 2024 року відповідач подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та 01 жовтня 2024 року остання з матеріалами справи ознайомлена. Будь-яких заяв та клопотань, відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
У зв'язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.
Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судом установлено, що 06 листопада 2020 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 підписана заява № 1001727025301 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту. Своїм підписом відповідач підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування в АТ «ПУМБ», про що свідчить підпис відповідача у заяві /а.с.10 зворот, 11, 12 зворот-18/. Згідно з належним чином засвідченою копією заяви № 1001727025301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ» позивач надав відповідачеві кредит у сумі 55 166,00 грн, з відсотковою ставкою - 0,01%. Також п. 4 Кредитного договору передбачена сплата позичальником (відповідачем) комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%.
Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши відповідачеві кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.45322438.33529.8810 від 06 листопада 2020 року про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 55 166,00 грн з призначенням платежу «надання кредитних коштів за договором № 1001727025301 від 06 листопада 2020 року за позикою ОСОБА_1 » /а.с.21 зворот/.
До позовної заяви Банком надано виписку по рахунку ОСОБА_1 , яка містить відомості та свідчить про використання відповідачем кредитних коштів, здійснення платежів по погашенню боргу, що свідчить про існування договірних зобов'язань перед позивачем /а.с.23 зворот-25/.
З розрахунку заборгованості по картковому рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001727025301 від 06 листопада 2020 року вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 30 квітня 2024 року становить 83 244,53 грн, з яких: 46 471,05 грн - заборгованість за кредитом; 14,79 грн - заборгованість за процентами; 36 758,69 грн - заборгованість за комісією /а.с.22-23/.
01 травня 2024 року, у зв'язку з несплатою відповідачем чергового платежу по кредиту, позивачем складена письмова вимога (повідомлення) про погашення заборгованості за кредитом, станом на 30 квітня 2024 року /а.с.19, 20-21/.
Вирішуючи позов, суд виходить з таких норм законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 та ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.
Суд приймає до уваги той факт, що кредитор звертався до позичальника з вимогою про сплату заборгованості, яка відповідачем залишилась проігнорована.
Доказів сплати відповідачем суми заборгованості за кредитним договором суду не надано.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить висновку, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Кредитного договору, зобов'язань перед позивачем, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.
Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії виходячи з такого.
Так, дійсно, положенням п. 4 вищевказаного Кредитного договору передбачена сплата клієнтом (відповідачем) комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%. З розрахунку суми заборгованості відповідача по комісії за кредитним договором, долученого до позовної заяви вбачається щомісячне нарахування позивачем відповідачеві комісії в сумі 2 201,12 грн у період з 06 грудня 2020 року до 27 червня 2022 року, загальна сума якої становить 43 362,05 грн, погашено з якої 6 603,36 грн /а.с.23/.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) зазначено, що «оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов'язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов'язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним».
У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, ВП ВС зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20). Пунктом 1.4 кредитного договору позивачці встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредиту, визначений у п. 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів), фактично стосується лише послуг з надання інформації про кредит на вимогу споживача не частіше ніж один раз на місяць, оскільки ним не передбачено надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості. Ураховуючи те, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, ВП ВС дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
У цій справі комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, відповідачеві встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. З наданих позивачем доказів, в тому числі і розрахунку заборгованості, не вбачається надання відповідачеві частіше одного разу на місяць споживачу інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку тощо. З розрахунку не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за обслуговування кредиту. Відтак відповідачем не підтверджено належними доказами правомірності нарахування комісії у вказаному у позові розмірі.
Внаслідок викладеного, наявні підстави для відмови у позові в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд
позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»- задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за Кредитним договором від 06 листопада 2020 року № 1001727025301, яка утворилась станом на 30 квітня 2024 року у розмірі 46 485 (сорок шість тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 84 копійки, з яких: 46 471,05 грн - заборгованість за кредитом; 14,79 грн - заборгованість за процентами.
У решті позову - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення у повному обсязі складене та підписане 27 січня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код в ЄДРПОУ 14282829; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. О. Парфьонов