Справа № 583/5773/24
2/583/175/25
27 січня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Ярошенко Т.О.
за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
19.11.2024 представник позивачки звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.10.2013 сторони зареєстрували шлюб, від спільного життя мають сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився з певними вадами здоров'я. Сімейне життя не склалося, на даний час сторони проживають окремо, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Тому просить стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Процесуальні дії у справі та аргументи сторін.
20.12.2024 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі, визнано справу малозначною та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу встановлено строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
24.12.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 частини його заробітку. Зазначає, що відповідач завжди надавав допомогу своїй сім'ї, в тому числі вирішенні питань із здоров'ям сина. При цьому відповідач несе переважну більшість матеріальних витрат, він залишив позивачці побутову техніку та інше майно. Банківська картка відповідача для отримання допомоги ВПО залишилась у позивачки і вона отримує його кошти. Відповідач нерухомого та рухомого майна, вкладів в банківських установах не має, винаймає квартиру, працює трактористом в ПАТ «Укрнафта», має задовільний стан здоров'я, інших утриманців не має. Позивачка має задовільний стан здоров'я, інших утриманців не має, працює без офіційного працевлаштування.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду 25.12.2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Діброви К.Ю. про перехід розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено за необгрунтованістю.
31.12.2024 року від представника позивачки - адвоката Цуркана В.І. надійшла заява про повернення без розгляду відзиву, у зв'язку з його не направленням стороні позивача.
09.01.2025 року від представника відповідача - адвоката Діброви К.Ю. повторно надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучив письмові докази про направлення його стороні позивача.
17.01.2025 року від представника позивачки - адвоката Цуркана В.І. надійшла заява про повернення відзиву на позовну заяву без розгляду.
20.01.2025 року від представника позивачки - адвоката Цуркана В.І. надійшла заява про відшкодування судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В розумінні ч.6 ст.279 ЦПК України характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 19.10.2013, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.10.2013 (а.с. 9).
Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.11.2024 (а.с. 9 зворот).
Відповідачем не оспорюється те, що малолітній ОСОБА_3 на даний час проживає разом з матір'ю, що також підтверджується довідками ПП «БАЗИС» від 18.10.2024 №296, є внутрішньо переміщеними особами, дитина навчається в школі (а.с.8,14, 15).
В обґрунтування стану здоров'я неповнолітнього сина ОСОБА_3 , позивачкою надано висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 31.05.2022 року № ІРЦ-85250/2022/309177 (а.с.16) та медичні довідки дитячого психіатра (а.с.22-23).
Правовідносини щодо утримання батьками неповнолітніх дітей регулюються главою 15 СК України.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з ким проживає дитина.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з принципом 2 «Декларації прав дитини» від 20 листопада 1959 року, ст. 27 Конвенції ООН від листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року) та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7 і 8 ст.7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення .
Законом України №2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно зі ст. 7 Зaкoну України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
При визначенні розміру аліментів суд також враховує стан здоров'я і матеріальне становище сторін, те, що дитина проживає разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні, відповідач є особою працездатного віку, працює, отримує постійний дохід, є фізично здоровим, при цьому суд враховує, що відповідач в добровільному порядку регулярно надає матеріальну допомогу на утримання сина, про що надав суду відповідні квитанції, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягувати з відповідача на утримання дитини аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку відповідача, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 20.11.2024 та аліменти сплачувати матері ОСОБА_1 , відмовивши в іншій частині вимог за необґрунтованістю. На думку суду, вказаний розмір аліментів буде розумним, достатнім і відповідатиме інтересам дитини, при цьому не порушуючи прав та інтересів сторін.
При цьому суд зазначає, що хоча й надано до справи при зверненні до суду з позовом представником позивачки копію висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку особи від 31 грудня 2022 року, однак, надаючи оцінку вказаним доказам, суд приходить до висновку, що на розмір аліментів такий висновок не впливає, а за необхідності позивачка не позбавлена можливості вирішити з відповідачем питання додаткових витрат в іншому провадженні.
Твердження представника позивачки - адвоката Цуркана В.І. викладені в заяві про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовані письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Висновок суду.
Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням принципів законності, пропорційності, справедливого балансу, меж дозволеного втручання, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
На підставі п. 1 ч. 1 ст.430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.
Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані договір про правничу допомогу від 19.11.2024, акт приймання-передачі (звіт) виконаних робіт за договором про правничу допомогу (детальний опис) від 17.01.2025, розрахункова квитанція серії ЦВІ №19-11/2024 про оплату 5700,00 грн (а.с. 77-79).
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, необхідний і фактично наданий обсяг правової допомоги, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 5700,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження,забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 зі змінами від 28.02.2018 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.
Частинами 1, 9 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 20.11.2024 позивачкою було надіслано на адресу відповідача копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та сплачено за це поштове відправлення 44,00 грн (а.с. 29), 18.01.2025 позивачкою було надіслано на адресу відповідача копії доказів по справі та сплачено за поштове повідомлення 41,50 грн (а.с. 76).
Отже, поштові витрати позивачки, пов'язані з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, складають у загальному розмірі 85,50 грн, які підлягають стягненню на її користь з відповідача.
Таким чином, на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 3085,50 грн.
Крім того, враховуючи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 28, 76-82, 128, 130, 141,178, 247, 258, 259, 264, 265, 273, 278, 279, 280, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 20 листопада 2024 року.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 3085,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Судове рішення складено 27.01.2025 року.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Т.О.Ярошенко