Справа № 583/5866/24
2/583/188/25
27 січня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді Яценко Н.Г.
з участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користьТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за договором № 5472109 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.02.2022 станом на 17.09.2024 у розмірі 42805,20 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 12000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами, відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 01.02.2022 по 17.09.2024 (включно) в розмірі 30805,20 грн.
Вимоги за позовом вмотивовані тим, що відповідно до умов договору № 5472109 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.02.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», відповідач отримав грошові кошти в розмірі 12000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. 26.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 26.09/23-Ф, за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 5472109 від 01.02.2022. В подальшому, ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» уклало з ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» договір факторингу № 31.07/24-Ф від 31.07.2024, згідно якого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 5472109 від 01.02.2022. Представник позивача зазначав, що узв'язку з порушеннями ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором станом на 17.09.2024 за ним виникла заборгованість у загальному розмірі 42805,20 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 12000,00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 01.02.2022 по 17.09.2024 (включно) в розмірі 30805,20 грн., що і стало підставою для звернення до суду.
06.12.2024 за ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з повідомленням учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у позовні заяві просив проводити розгляд справи у відсутність сторони позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, правом на подання відзиву не скористався, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст.128, ст.130 ЦПК України для повідомлення відповідача про розгляд її справи, у зв'язку з чим вважає, що про розгляд даної цивільної справи відповідач повідомлений в установленому законом порядку.
Приймаючи до уваги викладене, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, виходить з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи 01.02.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір № 5472109 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 12000,00 грн. строком на 360 днів у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Стандартна процентна ставка за вказаним договором становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту (а.с. 75-80).
Згідно листа від 12.10.2023 за № 3348 ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» повідомив про успішність операції з перерахунку ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» грошових коштів в сумі 12000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 (зворотний бік а.с. 68).
Згідно договору факторингу від 26.09.2023 за № 26.09/23-Ф, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», останнє відступило факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 34-38).
Відповідно до Витягу з реєстру, що є Додатком № 1 до договору факторингу від 26.09.2023 за № 26.09/23-Ф, ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитним договором № 5472109 від 01.02.2022, боржником за яким є ОСОБА_1 (а.с. 59)
31.07.2024 між ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено договір факторингу № 31.07/24-Ф, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» зобов'язалося відступити ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 28-31).
Згідно Витягу з реєстру, що є Додатком № 1 до договору факторингу від 31.07.2024 за № 31.07/24-Ф, до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право вимоги ОСОБА_1 за кредитним договором № 5472109 від 01.02.2022 (зворотний бік а.с. 59)
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Положеннями ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
В ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За припис ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
В ч. 3, ч. 5, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно вимог ч. 13 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
З матеріалів справи вбчається, що відповідно до умов кредитного договору від 01.02.2022 № 5472109 відповідач ОСОБА_1 в особистому кабінеті ITC прийняв пропозицію укласти вказаний договір та підписав його 01.02.2022 року о 07:00:55 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором С380573, надісланий на номер телефону, наданий відповідачем.
В ч.1 ст. 526 ЦК України зазначенго, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього кодексу.
Положеннячми ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно вимог ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, з розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором, вбчається, що відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
З системного аналізу приведеної правової норми вбачається, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.
За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно вимог ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно вимог ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
З наведеного вбачається, що до позивача перейшли всі права кредитора за кредитним договором від 01.02.2022 № 5472109. У зв'язку з порушеннями ОСОБА_1 взятих на себе кридитних зобов'язань стном на 17.09.2024 за ним виникла заборгованість у загальному розмірі 42805,20 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 12000,00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 01.02.2022 по 17.09.2024 (включно) в розмірі 30805,20 грн.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного договору не виконав, істотно їх порушив, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за договором позики.
Що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення
За приписами ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно вимог ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При обчисленні гонорару адвоката слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 137 ЦПК України, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Вимоги щодо оплати послуг за договором про надання правової допомоги передбачені, зокрема, ст. 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у ч. 1 якої зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивачки надано копію договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024, укладеного між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та адвокатом Дідухом Є.О., за умовами якого виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю, зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором; акт приймання передачі наданих послуг № 5472109 до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, зі змісту якого вбачається, що у відповідності до умов договору виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги «Підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 5472109 про надання споживчого кредиту від 01.02.2022» загальна вартість юридичних послуг складає 10000 грн. (а.с. 26-27, 56,)
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У п. 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства та наявні матеріали справи, надаючи оцінку доводам представника позивачки суд приходить до висновку про завищення оплати наданих позивачці послуг.
Так, подані представником позивачки процесуальні документи не є значними за обсягом, не містять складних правових конструкцій, посилань на судову практику, її аналіз тощо, що свідчить про відсутність значних затрат часу для їх формування, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи та не вплинула на результат розгляду справи, оскільки судова практика у даній категорії справи є усталеною, позовні вимоги були визнанні відповідачем в повному обсязі.
На переконання суду, витрати в сумі 10000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати осіб утримуватися від вчинення неправомірних дій, які призводять до подання відповідних позовів про захист та відновлення порушених прав.
Таким чином, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства та надаючи оцінку наявним у справі доказам, позицію сторони відповідача, з огляду на предмет позову, складність справи, що не потребувала аналізу великої кількості документів, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тарифікацію складання процесуальних документів та надання правової консультації позивачу, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На переконання суду зазначений розмір відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу буде відповідати критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результатів її розгляду.
Таким чином, з огляду на задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачасудові витрати, понесені ним на професійну правничу в сумі 3000,00 грн., а також судові витати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 274, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»заборгованість за кредитним договором № 5472109 від 01.02.2022у розмірі 42805,20(сорок дні тисячі вісімсот п'ять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» сплачену суму судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок та витрат на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»,код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко