Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 січня 2025 року Справа№200/7743/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
05 листопада 2024 року (04 листопада 2024 року направлено засобами поштового зв'язку) до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача в частині не зарахування ОСОБА_1 , судді у відставці Димитровського міського суду Донецької області, до стажу роботи на посаді судді додатково трьох років роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права на призначення на посаду судді вперше, та у нездійсненні збільшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 54% до 60% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 , судді у відставці Димитровського міського суду Донецької області, до стажу роботи на посаді судді додатково три роки роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді вперше, та збільшити відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 6%, а саме з 54% до 60%;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці Димитровського міського суду Донецької області, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-1546 від 30.09.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше сплачених сум, починаючи з 17.09.2024.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що з 17.09.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання. Однак, відповідачем при встановленні щомісячного довічного грошового утримання не зараховано до стажу роботи судді стаж роботи у сфері права (3 роки).
Позивач вважає, що такий стаж повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на відставку судді. З посиланням на норми Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді додатково трьох років роботи у сфері права такими, що порушують її право на отримання довічного грошового утримання судді у розмірі, визначеному зазначеним Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Зобов'язано відповідача подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
25.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Також надійшли документи, витребувані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2024.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймало рішення про призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки таке рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
З огляду на викладене відповідач просить залучити Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в якості співвідповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Провадження у справі було зупинено до отримання витребуваних доказів.
23.01.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2025 відповідачем надано витребувані документи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в якості співвідповідача у справі - відмовлено.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 12.09.2024 № 2680/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Димитровського міського суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Із вказаного рішення вбачається, що стаж роботи судді ОСОБА_1 безпосередньо на посаді судді становить 22 роки 4 місяці 17 днів. У цьому ж рішенні Вища ради правосуддя вказала, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягає зарахуванню: стаж роботи в галузі права, який надавав право для призначення на посаду судді - 3 роки. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 25 років 04 місяць 17 днів.
04.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання.
До вказаної заяви позивачем було долучено, зокрема довідку про розрахунок стажу судді № 226/22/24-вих. від 25.09.2024, відповідно до якої загальний стаж судді становить 25 років 04 місяці 17 днів, з яких: стаж роботи в галузі права, який надавав право для призначення на посаду судді - 3 роки; стаж судді в Димитровському міському суді Донецької області - 22 роки 04 місяці 17 днів та рішення Вищої ради правосуддя від 12.09.2024 № 2680/0/15-24.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.10.2024 № 056650010848 позивачу призначено з 17.09.2024 щомісячне довічне грошове утримання, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016. Стаж судді визначено як 22 роки 03 місяці 20 днів.
Вважаючи дії відповідача щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування до стажу роботи судді стаж роботи у сфері права (3 роки) протиправними, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з частиною першою статті 142 Закону N 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 5 статті 142 Закону № 1402-VIII).
Таким чином, для того аби визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є необхідним з'ясування стажу його роботи.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постановах від 13.04.2022 у справі № 420/1840/21, від 06.07.2023 у справі № 420/3746/21, від 25.11.2024 у справі № 140/16247/20.
З тесту рішення Вищої ради правосуддя від 12.09.2024 № 2680/0/15-24 судом встановлено, що ОСОБА_1 . Указом Президента України від 25.04.2022 № 383/2002 була призначена на посаду судді Димитровського міського суду Донецької області, а в подальшому Постановою Верховної Ради України від 22.03.2008 № 241-VI обрана на посаду судді цього ж суду безстроково.
До набрання чинності Законом № 1402-VIII зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), статтею 120 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинний до 28 березня 2015) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15.12.92 № 2862-XII (далі - Закон № 2862-XII в редакції чинній на дату призначення позивача на посаду судді).
Відповідно до частин 1 статті 7 Закону № 2862-XII на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-XII кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
З огляду на зазначене право на зарахування стажу роботи в галузі права тривалістю три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду від 22.11.2018, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що статтю 137 частину 2 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19 суд зазначив, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Крім того, наведене узгоджується із діючою нормою частини 2 статті 137 Закону № 1402-VIII яка вказує, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Судом встановлено, що відповідно до інформації, зазначеній у розрахунку Димитровського міського суду Донецької області стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, стаж ОСОБА_1 становить 25 років 04 місяці 17 днів, з яких: стаж роботи в галузі права, який надавав право для призначення на посаду судді - 3 роки; стаж судді в Димитровському міському суді Донецької області - 22 роки 04 місяці 17 днів.
Згідно із рішенням Вищої ради правосуддя від 12.09.2024 № 2680/0/15-24 стаж роботи судді ОСОБА_1 безпосередньо на посаді судді становить 22 роки 4 місяці 17 днів. У цьому ж рішенні Вища ради правосуддя вказала, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягає зарахуванню: стаж роботи в галузі права, який надавав право для призначення на посаду судді - 3 роки. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 25 років 04 місяць 17 днів.
Поряд з цим за висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 24.10.2024 у справі № 420/10628/21, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17 та від 30 січня 2020 року у справі № 592/3694/17.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зауважує, що оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 25 років, то до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховується також стаж роботи в галузі права, який надавав право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді 3 роки, а тому дії відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 , як судді у відставці Димитровського міського суду Донецької області, до стажу роботи на посаді судді додатково трьох років роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права на призначення на посаду судді вперше, є протиправними.
Стосовно визначення відсотку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суд зазначає, що основний розмір довічного грошового утримання позивача складає 50 %, проте з урахуванням вимог ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, суд вважає, що такий розмір повинен складати 60 % (за 20-річний стаж 50 % та 2 % за кожний рік відпрацьований понад 20-річний стаж, тобто 10 % за 5 повних років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відтак, суд вважає, що зменшення відсотку основного розміру довічного грошового утримання позивача було здійснено не у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом № 1402-VIII.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402-VIII.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 11.04.2024 по справі № 200/6680/23.
Відтак, відповідач не застосувавши наведені норми та правові висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах діяв не у відповідності та не у спосіб передбачений Законом.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 , як судді у відставці Димитровського міського суду Донецької області, до стажу роботи на посаді судді додатково трьох років роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права на призначення на посаду судді вперше та у нездійсненні збільшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 54% до 60% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 , як судді у відставці Димитровського міського суду Донецької області, до стажу роботи на посаді судді додатково три роки роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді вперше та збільшити відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 6%, а саме з 54% до 60%; зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці Димитровського міського суду Донецької області, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-1546 від 30.09.2024, з урахуванням раніше сплачених сум, починаючи з 17.09.2024.
Щодо клопотання позивача допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів особи позивача.
Перелік рішень судів, які виконуються негайно передбачено ст. 371 КАС України. В силу п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Із вказаного формулювання, що міститься у процесуальному законі, суд доходить висновку, що до негайного виконання допускається рішення про стягнення виплат у відносинах публічної служби, а не рішення про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання.
Враховуючи вказані мотиви, ухвалене рішення суду не підлягає негайному виконанню.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у строк один місяць звіт про виконання судового рішення, то суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки при прийнятті рішення не встановлено обставин, які б ставили під сумнів добросовісність дій відповідача при виконанні покладеного судом обов'язку.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 , як судді у відставці Димитровського міського суду Донецької області, до стажу роботи на посаді судді додатково трьох років роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права на призначення на посаду судді вперше та у нездійсненні збільшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 54% до 60% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 , як судді у відставці Димитровського міського суду Донецької області, до стажу роботи на посаді судді додатково три роки роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді вперше та збільшити відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 6%, а саме з 54% до 60%.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці Димитровського міського суду Донецької області, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-1546 від 30.09.2024, з урахуванням раніше сплачених сум, починаючи з 17.09.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич