Єдиний унікальний номер 205/8567/23
1-кп/205/86/25
28 січня 2025 року Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023041690000951 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
В провадженні Ленінського районного суду міста Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 , посилаючись на те, що ризики, які послужили підставою для обрання їй саме такого запобіжного заходу під час досудового розслідування не змінилися, окрім того, перебуваючи на свободі, остання може переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України на які посилається прокурор. Захисник заявив клопотання про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю, також заявив клопотання про зменшення розміру застави визначеної судом, враховуючи майновий стан обвинуваченої.
Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала думку свого захисника
Колегія суддів, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченої, її захисника, приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю інформації про матеріальний, соціальний стан особи та інше. Так у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування».
ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Вказане кримінальне правопорушення є кримінальними правопорушеннями у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших правопорушень проти здоров'я населення.
Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, обвинувачена ОСОБА_5 офіційно не працевлаштована, незаміжня, на утриманні має малолітню доньку, 2018 року народження, раніше не судима, документи в підтвердження позитивної репутації обвинуваченої останньою не надано.
Під час вирішення питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, тяжкість злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченій, а також особистість обвинуваченої, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Колегія суддів вважає реальними, обґрунтованими та такими, що не переставали існувати заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування такого запобіжного заходу, а саме, що обвинувачена ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Постановляючи дане рішення, колегія суддів погоджується з доводами прокурора в частині наявності ризиків, прямо передбачених ст.177 КПК України, зокрема, щодо ризику ухилення обвинуваченої від суду шляхом переховування, так як ОСОБА_5 , побоюючись тяжкості покарання за інкримінований їй особливо тяжкий злочин, дійсно зможе перешкоджати розгляду даного кримінального правопорушення шляхом зміни місця проживання, ухилення від суду і переховування, оскільки ч. 3 ст. 307 КК України не передбачає застосування ст. 75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням, окрім цього судовий розгляд триває.
Відтак, наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченої на більш м'який.
Доказів на підтвердження наявності у обвинуваченої офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, стороною захисту не надано.
Колегія суддів вважає, що продовження строку утримання під вартою обвинуваченої не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З огляду на наведене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченої ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечення виконання нею процесуальних рішень, з урахуванням цілей п.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 .
Окрім цього, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська обвинуваченій ОСОБА_5 визначений розмір застави в триста розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 грн., розмір якої було неодноразово зменшено, тому розмір застави, який визначено в розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 275 520 грн. є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, а тому не підлягають задоволенню клопотання захисника щодо зменшення розміру застави.
Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 369, 371 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора ОСОБА_6 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 27 березня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3