Справа № 212/11374/24
2-а/212/25/25
27 січня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДЕПАРТАМЕНТУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
До Жовтневого районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ДЕПАРТАМЕНТУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в якому просив:а) поновити строк на оскарження постанови; б) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3364945 від 29.10.2024 року та закрити провадження у справі; в) стягнути з відповідача понесені судові витрати. Мотивуючи свою заяву тим, що 08.111.2024 року через засоби поштового зв'язку рекомендованим листом отримано постанову ЕНА № 3364945 від 29.10.2024 року про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу 340 гривень. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане вище правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначив, що на вимогу патрульного екіпажу він пояснив, що незгоден з вказаною постановою щодо перевищення швидкості, оскільки на спідометрі авто був показник 68 км/год. Доказів флеш носія вимірювання швидкості «TRUCAM LTI» працівниками патрульної поліції надано не було, крім того вказаний прилад тримався у інспектора в руках та керувався ним у ручному режимі та не був встановлений стаціонарно, що є порушенням ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію». Акцентував увагу суду, що докази здобуті з порушенням порядку встановленого закону є недопустимими.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.11.2024 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву
Сторона відповідача скористалася правом подання відзиву в якому просили відмовити в повному обсязі. Вважали вимоги позивача безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню. Зазначили, що у відповідності до інструкції виробника приладу лазерний вимірювач швидкості «TRUCAM LTI» може використовуватися як в мобільному (з рук) так і в статичному (з триноги) положенні, тобто в першому випадку поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу, після чого прилад автоматично виконує обробку даних щодо фіксації швидкості руху та дає можливість виявити порушення в автоматичному режимі. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника швидкості руху транспортного засобу, а не особу самого водія і тим паче розташування будь - яких дорожніх знаків або розмітки. Акцентували увагу суду, що можливість використання приладу «TRUCAM» у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу сертифікатом та інструкцією, а також самою конструкцією приладу. Отже використання ручного вимірювача швидкості «TRUCAM» в мобільному режимі (з рук) безумовно являється обґрунтованим і законним. Вказали, що докази отримані приладом «TRUCAM» щодо вимірювача швидкості транспортного засобу є належними та допустимими, а постанова законною. Крім, того постанова відповідає приписам законодавства, в ні зазначено посадову особу, яка винесла постанову, дату розгляду справи, місце скоєння правопорушення, відомості про особу, що скоїла правопорушення, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативно правового акту, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення, прийняте рішення по справі. Враховуючи, що фактично позивачем були вчиненні дії, які передбачають адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, підстави для задоволення позову відсутні.
Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду, надав заяву в якій просив розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача надав письмові пояснення у справі, виклавши свою позицію щодо скасування постанови та задоволення позову..
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь - яких клопотань на адресу суду від нього не надходило.
За правилами частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, судом визнано за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача, а також позивача, виходячи з його письмового клопотання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Приписами частини 1 статті 6 КАС України визначено: кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3364945 від 29.10.2024 року встановлено, що 29.10.2024 року о 09:46:02 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в Дніпропетровській області міста Кривого Рогу, вул. Олексія Солом'яного, 72, рухаючись зі швидкістю 73 км/год., чим перевищив швидкість 23 км/год. та скоїв адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 гривень (а.с. 6).
Статтею 19 Конституції України проголошено: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
В силу вимог п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.
Згідно із частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП визначено: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Приписами пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП закріплено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно із частин 1, 2 статті 222 КУпАП, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься частина перша статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
Положеннями статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
За змістом статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У відповідності до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Приписами статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а).
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив швидкісний режим, чим порушив п. 12.9 (б) ПДР України, а швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI.
Лазерний вимірювач швидкості TruCAM здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
При перегляді відеофайлів з бодікамер судом встановлено, що співробітник поліції, який здійснював фіксацію правопорушення зазначає, що не встиг зафіксувати належним чином перевищення, оскільки не думав, що автомобіль перевищує швидкість.
Суд зазначає, що згідно фотознімку з технічного приладу лазерного вимірювача швидкості руху «TruCam ІІ» серійний номер ТС0008356 (а.с. 31) на ньому зображено одразу декілька автомобілів, один з них вантажний автомобіль і неможливо визначити, що інспектором поліції було наведено прилад вимірювання швидкості «TruCam» саме на автомобіль під керуванням позивача, вказані зображення автомобілів є нечітким, розмитим, а через погану якість фото дані транспортні засоби не можливо ідентифікувати ні за кольором, ні за маркою, ні за державним номерним знаком, також відеофіксації вчиненого порушення з приладу TruCam до матеріалів справи не подано відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Частина 3 встановлює, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, суд приймає до уваги твердження позивача, що суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення, таким чином постанова ЕНА № 3364945 від 29.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Понесені позивачем витрати належить стягнути з Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286КАС України, ст. ст. 7, 9, 122, 247, 251, 283,286 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ДЕПАРТАМЕНТУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії серії ЕНА № 3364945 від 29.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ДЕПАРТАМЕНТУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста 3, код 40108646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , сплачений ним при поданні позову судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.01.2025 року.
Суддя: І. Б. Чайкін