Справа № 308/1274/25
3/308/933/25
27 січня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , непрацюючого,
який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
О 11 год. 45 хв. 18.12.2024 року в міжнародному пункті пропуску для пішохідного сполучення «Малі Селменці» на вихід з України прибув громадян, який на паспортний контроль пред?явив паспортний документ Польщі виданий на ім?я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході бесіди зі «Старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску» особа зізналась, що являється громадянином України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто вищезазначений громадянин вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону без відповідного для громадян України документу, чим порушив порядок перетинання державного кордону громадянами України.
Своїми діями порушив вимоги ст. 4 Конституції України, ч.1 ст. 2 ЗУ «Про громадянство України, ст.ст. 2, 3 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та п.2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
У судове засідання 27.01.2025 ОСОБА_1 не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення не подавав. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 18.12.2024, в якій просить про розгляд справи без його участі.
Враховуючи наведене, скорочені строки для розгляду справи про адмінстративне правопорушення передбачене ст. 204-1 КУпАП та вимоги ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи, про адміністративне правопорушення, оцінивши докази по справі, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, передбачені ст. ст. 34-35 КУпАП, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, згідно з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Так, згідно ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
У пункті 1 ст. 2 ЗУ «Про громадянство України» зазначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на принципах: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно вимог ч.1 ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Статтею 3 даного Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Тому, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в'їзд на територію України громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України».
Крім того, у відповідності до п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57 перетинання громадянами України (далі громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну:
1)паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
2)дипломатичний паспорт;
3)службовий паспорт;
4)проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий);
5) посвідчення особи моряка;
6) посвідчення члена екіпажу.
Встановивши правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи Державної прикордонної служби України зобов'язанні керуватись правовою нормою п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в ч.1 ст.3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.
Отже, в'їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.204-1 КУпАП.
Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетинання державного кордону України, так як даний документ не може вважитися відповідним, тобто як адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1КУпАП.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 204-1 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ №142799 від 18.12.2024 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;
-протоколом про адміністративне затримання від 18.12.2024, згідно якого ОСОБА_1 був затриманий о 11 год. 45 хв. 18.12.2024 року на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення;
-протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 18.12.2024, з якого вбачається, що було проведено особистий огляд огляд речей ОСОБА_1 у присутності понятих;
-рапортом інспектора прикордонної служби від 18.12.2024;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1
-копією заяви-анкети №4257942 від 26.12.2016 про внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звертався для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Крім того, з доданої до протоколу копії паспорта НОМЕР_1 на ОСОБА_2 вбачається, що такий було видано 20.02.2020 з терміном дії до 20.02.2030.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки такі оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Під час розгляду справи не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби був упереджений при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, тому, приходжу до висновку, що інспектор прикордонної служби при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих повноважень.
Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотримання вимог ст. 254, 256 КУпАП є належним та допустимим доказом.
Наведені вище докази, досліджені судом, в своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, узгоджуються між собою та доповнюють один одного, а тому вважаю, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме, спроба незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів.
Згідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З врахуванням даних про особу правопорушника у сукупності із обставинами справи та ступеня тяжкості вчиненого нею правопорушення, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст.23 КУпАП, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, 204-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ч.1 ст. 307 та ч.2 ст. 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило