27 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13965/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №032350025800 від 17.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 10.10.2024, з урахуванням правової оцінки, яку буде надано судом у рішенні.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в зв'язку з досягненням 50-ти річного віку та наявності страхового стажу більше 15 років, 10.10.2024 звернулася з заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про призначення їй дострокової пенсії, як матері дитини - інваліда з дитинства. До поданої заяви було додано: корінець медичного висновку на дитину-інваліда з дитинства у віці до 18 років, виданий КЗ Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Маріуполя» від 06.06.2012 №23-2/210, протокол Лікарсько-консультаційної комісії №23-2/210, з яких слідує, що момент настання інвалідності у дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав місце до досягнення шестирічного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто у віці 2 років.
Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ у Київській області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії №032350025800 від 17.10.2024 за віком, як матері дитини особи з інвалідністю у зв'язку із відсутністю довідки ЛКК про визнання дитини особою з інвалідністю до 6-ти років.
Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки досягла пенсійного віку, має необхідний стаж, виховувала дитину інваліда до 6-річного віку, а тому відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на призначення дострокової пенсії за віком. При цьому вказує, що при зверненні до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 було надано усі наявні в неї документи для підтвердження виникнення права на вказаний вид пенсії, які збереглися в неї після вимушеної евакуації з міста Маріуполя.
На підставі наведеного, позивач просить задовольнити її позовні вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач-1 ГУ ПФУ у Київській області у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону №1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку,- після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства. Таким чином, встановлення органами Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір'ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоров'я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
Позивачкою до заяви про призначення пенсії подано корінець медичного висновку, що не передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1).
У зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують визнання ОСОБА_2 дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку або наявність в нього медичних показань для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення цього віку, ГУ ПФУ у Київській області 17.10.2024 прийнято законне та обгрунтоване рішення про відмову позивачці в призначенні дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України №1058, оскільки позивачем не надано саме висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
З врахуванням викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача-2 у відзиві на позовну заяву заперечив заявлені позовні вимоги з підстав, аналогічно тим, що зазначені ГУ ПФУ у Київській області. Вказав, що згідно з пунктом 2.18 Порядку №22-1, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії, що така дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та /або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцяти років (висновок про час настання інвалідності). Тобто, такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону №1058-ІV. З урахуванням відсутності доказів, що ОСОБА_2 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до шестирічного віку, позивач не має права на призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства. З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову повністю. Також заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із дітьми до початку повномаштабного вторгнення рф на територію України проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
ЇЇ син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з народження має захворювання на дитячий церебральний параліч (G 80).
У віці 2 років, відповідно до Медичного висновку на дитину-інваліда з дитинства у віці до 18 років, виданого КЗ Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Маріуполя» від 06.06.2012 №23-2/210 ОСОБА_2 було визнано дитиною з інвалідністю, тому з 11.06.2012 позивач перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Центрального району м. Маріуполь, як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, що підтверджується, зокрема, Посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.08.2017.
При цьому, державна соціальна допомога виплачувалась ОСОБА_1 до видачі вказаного посвідчення, що підтверджується виписками з банківського рахунку.
Із початком військових дій спричинених повномасштабним вторгненням рф на територію України позивач разом із дітьми були вимушені евакуюватися з м.Маріуполь на більш безпечну територію України.
Як вказує позивач, при евакуації із зони бойових дій було втрачено більшість речей та документів, в т. ч. медичних, зокрема Висновок лікарсько-консультаційної комісії від 06.06.2012 №23-2/210 (зберігся лише корінець). Починаючи з 03.04.2022 вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 , перебувають на обліку в Департаменті соціальної політики Луцької міської ради, як внутрішньо переміщені особи.
10.10.2024 в зв'язку з досягненням 50-ти річного віку та наявності страхового стажу більше 15 років, ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про призначення їй дострокової пенсії, як матері дитини - інваліда з дитинства. До поданої заяви позивачем було додано: корінець медичного висновку на дитину-інваліда з дитинства у віці до 18 років, виданий КЗ Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Маріуполя» від 06.06.2012 №23-2/210, протокол Лікарсько-консультаційної комісії №23-2/210.
Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ у Київській області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії №032350025800 від 17.10.2024 за віком, як матері дитини особи з інвалідністю у зв'язку із відсутністю довідки ЛКК про визнання дитини особою з інвалідністю до 6-ти років.
Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки досягла пенсійного віку, має необхідний стаж, виховувала дитину інваліда, згідно пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на призначення дострокової пенсії за віком, а тому звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.04.2004 (далі - Закон №1058-IV).
Згідно пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Суд вважає, що доводи відповідачів про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону №1058-IV, згідно пункту 2.18 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» оскільки відсутня довідка ЛКК про визнання дитини особою з інвалідністю до 6-ти років є не правомірними та не можуть бути підставою для відмови, оскільки норми закону не містять таких застережень.
Аналогічні висновки щодо ненадання позивачем усіх документів, необхідних для призначення пенсії, а саме довідки ЛКК про фактичне настання інвалідності дитини до 6-ти років не є підставою для відмови у призначенні відповідної пенсії викладені у Постановах Верховного Суду в справі №501/2838/16-а від 31.07.2018 та в справі №216/2437/16-а від 14.02.2019.
Поряд з тим, суди у своїх висновках зазначили, що законом не передбачена вимога про те, що для призначення пенсії обов'язковим є визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.
Відтак, визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком, як матері інваліда є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто, при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття «інвалід з дитинства», а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Відповідно до корінця медичного висновку №23-2/210 про дитину (підлітка) - інваліда з дитинства віком до 18 років від 06.06.2012 (оригінал медичного висновку не зберігся у зв'язку з повномасштабним вторгненням рф) існуючі захворювання та патологічний стан здоров'я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає розділу І пункту 2 підпункту 2.1 «Переліку медичних показань», які дають право на отримання соціальної пенсії дітям-інвалідам віком до 16 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.11.2001. №454 та листу МОЗ України №4.03-12/141 від 01.02.2005 (зі змінами) та випискою із медичної карти амбулаторного хворого від 06.06.2012 із наявним діагнозом «ДЦП» (а. с. 13 зворот), з якої вбачається потреба батьків в призначенні допомоги по інвалідності терміном на 5 років до 06.06.2017.
Таким чином записами в медичній картці підтверджується, що ОСОБА_2 був визнаний дитиною з інвалідністю у віці до шести років.
Зокрема, внаслідок діагнозу «ДЦП» ОСОБА_2 була визнаний особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 12).
Крім того, згідно відповіді Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 02.12.2024 № 01-20/6974/0/201-24 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса задекларованого місця проживання: АДРЕСА_1 з 11.06.2012 по 30.06.2022 перебувала на обліку в зазначеному департаменті як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (на дитину з інвалідністю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформація, зазначена в електронному особовому рахунку в ПК АСОПДСОЦ, про інвалідність дитини - ОСОБА_2 : дата настання інвалідності - 06.06.2012; періоди, на які встановлено інвалідність - з 06.06.2012 по 05.06.2017, з 01.06.2017 по 05.06.2022. Однак відсутність доступу до фізичних носіїв інформації департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, оскільки будівлю департаменту знищено разом з серверними приміщеннями та архівними даними, на теперішній час надати інформацію або копії будь-яких документів з особової справи отримувача державної соціальної допомоги ОСОБА_1 не передбачається можливим (а. с. 20).
Також, як встановлено судом, саме позивач займалась і займається вихованням сина з народження і дотепер, що підтверджується медичними довідками, які надавались їй як законному представнику дитини, в тому числі інформацією про одержання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю на сина ОСОБА_2 та фактом сумісного проживання.
Крім того, на момент звернення із заявою 10.10.2024 страховий стаж позивача складає 29 років 04 місяці 20 днів, що не заперечується відповідачами та відповідає приписам .
За таких обставин, безпідставним є висновок відповідачів статті 115 Закону №1058-IV про відсутність у позивача права на пенсію за віком відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а рішення ГУ ПФУ у Київській області №032350025800 від 17.10.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі пункту третього частини першої статті 115 Закону № 1058- IV із урахуванням поданої заяви із належними додатками є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії за віком відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Київській області та за результатом її розгляду прийняте спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 10.10.2024, є саме ГУ ПФУ у Київській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 від 10.10.2024 про призначення спірної пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач-1, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідно до положень пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», діяв з порушенням вимог чинного законодавства та без урахуванням усіх обставин, що мають значення.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України.
Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області №032350025800 від 17.10.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії відповідно до положень пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 10.10.2024, з врахуванням висновків, наданих судом у рішенні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні
Керуючись статтями 244, 246, 250, 255, 262, 291, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №032350025800 від 17.10.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 10.10.2024 з врахуванням висновків, наданих судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський