м. Вінниця
28 січня 2025 р. Справа № 120/10380/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у невидачі наказів про виплату позивачеві додаткової винагороди за період з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 14.05.2024 включно, на підставі бойового розпорядження протиправними;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити старшому позивачеві додаткову винагороду як військовослужбовцю, яка виконувала бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за період з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 14.05.2024 включно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошове забезпечення військовослужбовця за період 07.04.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, за період з 01.01.2024 по 14.05.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачеві компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеним станом на 01.01.2024 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з 07.03.2023 проходила військову службу у відповідача та наказом №401-ОС від 14.05.2024 її виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивач зауважує, що з дня прибуття в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби та до дати звільнення виконувала бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з огляду на що вважає, що має право на отримання винагороди в розмірі 30000 грн, яка передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Проте з грудня 2023 року по 14.05.2024 виплата додаткової винагороди у розмірі 30000 грн не здійснювалася. Також позивач наголошує, що під час проходження служби в період з 07.03.2023 по 14.05.2024 для обчислення та виплати грошового забезпечення, а також всіх інших виплат, відповідач при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року - 1762,00 грн. Водночас позивач вважає, що при обчисленні грошового забезпечення за наведений період відповідач повинен був застосовувати як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня відповідного року. Крім того, позивач не погоджується і з розрахунком грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та вказує, що такий повинен був бути здійснений станом на 01.01.2024, а не пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу. Наведене в сукупності зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 12.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин його пропуску щодо позовних вимог про нарахування компенсації за неотримане речове майно.
21.08.2024 за вх. №48787/24 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 16.09.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.11.2024 за вх.№66378/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України з вересня 2023 року здійснюється у відповідності до Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за №1543/40599 (далі - Особливості). Відповідно до абз. 4 пп. 1 п. 2 Особливостей додаткова винагорода на період воєнного стану виплачується у розмірі 30 000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. До бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в абз. 4 пп. 1 п. 2 цих Особливостей, враховуючи специфіку виконання завдань військовослужбовцями Державної прикордонної служби, а також покладені на позивача службові обов'язки, в період з 01.12.2023 по 26.02.2024 відносилось несення служби у складі прикордонних нарядів «Черговий підрозділу охорони кордону» та «Контрольний пост». Так відповідач зауважує, що в період з грудня 2023 по 26.02.2024 позивачеві не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, в розмірі до 30 000 грн у порядку, передбаченому Особливостями, адже стосовно позивача записи у наступних документах, що підтверджують безпосередню участь у здійсненні бойових (спеціальних) завдань передбачених п. 4 Особливостей, відсутні, а саме в: рапортах начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) (далі - впс) щодо подання списку військовослужбовців з клопотанням нарахування та виплати додаткової винагороди з розрахунку до 30000 на місяць від 18.01.2024 № 02.2.2/1152/24-Вн, від 05.02.2024 № 02.2.2/2320/24-Вн та від 02.03.2024 № 02.2.2/4057/24-Вн; книгах прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) від 30.06.2023 № 200/19 гриф та від 31.12.2023 № 02.22/18 гриф (лист начальника впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) від 14.06.2024 №02.2.2/6004/24-Вн; журналах бойових дій впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) від 21.08.2023 № 398 гриф та від 01.01.2024 № 181 гриф (лист начальника впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) від 14.06.2024 № 02.2.2/6004/24-Вн. Відтак у відповідача не було правових підстав для видання наказів про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та абз. 4 пп. 1 п. 2 Особливостей, за періоди з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.01.2024 та з 01.02.2024 по 26.02.2024. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до бойових розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.02.2024 №46(гриф), ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.02.2024 №Ш/02.5-265(гриф), ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 24.02.2024 №826(гриф)/ОКП та розпорядження ТГр « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 24.02.2024 №24ТГр/БР/350 (гриф), з 26.02.2024 було розформовано орган військового управління - ТГр « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а сили і засоби військової частини НОМЕР_1 передано ІНФОРМАЦІЯ_3 . В межах періоду спірних правовідносин з 27.02.2024 по 14.05.2024 військова частина НОМЕР_1 та весь її особовий склад не був включений до складу будь-яких діючих органів військового управління Сил Оборони України, а тому у НОМЕР_2 прикордонного загону не було правових підстав для видання інших наказів про виплату позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та абз. 4 пп. 1 п. 2 Особливостей, за період з 27.02.2024 по 14.05.2024. Щодо позовних вимог в частині розрахункової величини для обчислення грошового забезпечення, то відповідач вважає, що ним правомірно застосовувались положення п. 4 Постанови КМУ №704 в редакції Постанови КМУ №103, який не передбачав застосування розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Стосовно вимог про виплату компенсації за неотримане речове майно, то відповідач зазначає, що п. 10 Розділу І Інструкції №1132, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, визначено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Тобто, саме в такій редакції існувала норма Інструкції №1132, якою імперативно передбачено обов'язок здійснення нарахування за неотримане речове майно з обов'язковим застосуванням пропорційності часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна, під час звільнення позивача. Відповідач вказує, що Інструкція № 1132 визначає організацію та порядок речового забезпечення визначених категорій осіб та прийнята відповідно до п. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з метою впорядкування речового забезпечення військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України, є чинною та не скасованою у встановленому законодавством порядку, а тому підлягала обов'язковому виконанню посадовими особами під час здійснення нарахування та виплати позивачеві компенсації за неотримане речове майно. З огляду на наведене відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву та прийняти такий до розгляду.
Щодо означеного питання, то суд враховує, що в Україні діє воєнний стан і відповідач виконує першочергові завдання для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 акцентовано на тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.
У постанові № 500/787/19 від 30.01.2020 Верховний Суд вказав на те, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав не приймати до уваги поданий відповідачем відзив на позовну заяву, оскільки пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з'ясування всіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.
19.11.2024 за вх.№66969/24 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій наведено заперечення проти тверджень відповідача, викладених у відзиві.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач з 07.04.2023 проходила військову службу у відповідача та наказом №401-ОС від 14.05.2024 її виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно з інформації про грошове забезпечення під час проходження служби позивачеві за період з грудня 2023 року по 14.05.2024 не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Водночас позивач вважає, що має право на отримання додаткової винагороди за вищевказаний період в розмірі 30 000 грн.
Крім того під час проходження військової служби в період з 07.04.2023 по 14.05.2024 відповідачем встановлено розмір посадового окладу позивача та окладу за спеціальним (військовим) званням, виходячи з розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Водночас позивач наголошує, що грошове забезпечення за вказаний період повинно було визначатися обчисленням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Також відповідачем видано довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, в якій така вартість розрахована пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення позивача зі списків особового складу та визначена в розмірі 57 227, 27 грн.
Однак позивач не погоджується і з розрахунком грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та вказує, що такий повинен був бути здійснений станом на 01.01.2024, а не пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Згідно з положеннями «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено військовий стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України і який діє дотепер.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
П. 1 Постанови №168 в первинній редакції було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
В подальшому п. 1 постанови №168 неодноразово змінювався, зокрема постановою КМУ від 07.08.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - постанова №793), якою визначено в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Постанова №793 набрала чинності 19.07.2022, однак в п. 2 постанови №793 передбачено, що цей нормативно-правовий акт застосовуються з 24.02.2022.
Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 зазначила, що зміст внесених постановою № 793 змін до постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом пропорційність із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Суд зауважує, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, з вересня 2023 року здійснюються у відповідності до Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 року № 726 "Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599 (далі - Наказ № 726).
Відповідно до абз. 4 пп. 1 п. 2 Наказу № 726 додаткова винагорода на період воєнного стану виплачується у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Пп. 1 п. 4 Наказу № 726 передбачено, що до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:
- з організації та ведення військового спостереження за тимчасово окупованою територією України, територією держави-агресора, Республіки Білорусь, Придністровського регіону Республіки Молдова, акваторіями Чорного та Азовського морів прикордонними комендатурами, відділами прикордонної служби, прикордонними заставами, прикордонними комендатурами швидкого реагування (у тому числі зведеними органами та підрозділами) на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби (у районах виконання ними завдань);
- з польотів, пов'язаних із перевезенням (евакуацією) військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів, що здійснюються екіпажами пілотованих повітряних суден;
- з бойового чергування або сприяння цивільному судноплавству відповідно до міжнародних зобов'язань України екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового перебування;
- з наземної охорони та оборони військових об'єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, об'єктів (пунктів) логістичного забезпечення, місць навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів, місць стоянок корабельно-катерного складу), що виконуються у межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
- з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій; з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;
- з обладнання вогневих позицій та опорних пунктів за замислом військового командування на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;
- із безпосереднього забезпечення безперебійного функціонування систем зв'язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформації в системі управління військами;
- з несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;
- з пошуку та ліквідації ворожих диверсійно-розвідувальних груп у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, Національної гвардії України або Сил територіальної оборони (під загальним керівництвом військового начальника);
- з лікувально-евакуаційного забезпечення поранених та надання їм екстреної та (або) спеціалізованої медичної допомоги в межах областей України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій.
Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п. 8 Наказу №726).
За приписами п. 9 Наказу №726 облік військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях або заходах та здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та підготовка проєктів наказів про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, здійснюються штабами органів Держприкордонслужби.
З аналізу процитованих норм слід дійти висновку, що додаткова винагорода нараховується пропорційно часу, протягом якого виконувались бойові (спеціальні) завдання, а відповідне документальне підтвердження є обов'язковою умовою для отримання вказаної виплати.
В ході розгляду справи судом встановлено, що згідно із записами книг прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) в період з 01.12.2023 по 31.12.2023 позивач залучалась до служби, а саме: 01.12.2023 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Контроль за режимом»; 03.12.2023 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Контроль за режимом»; 06.12.2023 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Контроль за режимом»; 09.12.2023 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Контроль за режимом»; 11.12.2023 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Контроль за режимом»; 13.12.2023 - 27.12.2023 перебувала у відпустці; 28.12.2023 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Контроль за режимом»; 31.12.2023 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Контроль за режимом»; в період з 01.01.2024 по 26.02.2024 позивач залучалась до служби, а саме: 03.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 05.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 07.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 09.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 11.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 12.01.2024 - 16.01.2024 знаходилась на лікарняному; 17.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 20.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 23.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 26.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 28.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 30.01.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 01.02.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 04.02.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 07.02.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 10.02.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 13.02.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; 16.02.2024 міжнародний пункт пропуску для паромного сполучення «Ямпіль - Косеуць» в прикордонному наряді «Черговий інформаційно-телекумунікаційних систем»; в період з 20.02.2024 по 09.03.2024 позивач перебувала у відпустці.
Крім того, в додатку до Розділу 2 Журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) зареєстрованого від 21.08.2023 № 398 дск в період з 01.12.2023 по 31.12.2023 позивач знаходилась в резерві, а саме: 05.12.2023 резерв; 08.12.2023 резерв; 30.12.2023 резерв; в додатку до Розділу 2 Журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) зареєстрованого від 01.01.2024 № 181 дск в період з 01.01.2024 по 26.02.2024 включно позивач знаходилась в резерві, а саме: 02.01.2024 резерв; 19.01.2024 резерв; 22.01.2024 резерв; 25.01.2024 резерв; 03.02.2024 резерв; 06.02.2024 резерв; 09.02.2024 резерв; 12.02.2024 резерв; 15.02.2024 резерв; 18.02.2024 резерв; 19.02.2024 резерв.
Відповідно до записів Журналів видачі зброї та боєприпасів впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 13.12.2023 № 573, від 01.01.2024 № 126, від 22.01.2024 № 208 і від 09.02.2024 № 222 резерв не отримував зброю, не знаходився на території військового містечка, до охорони і оборони військового містечка за вище вказані дати не залучався, часткові рішення щодо його використання не приймались, а тому персонал резерву, в тому числі позивач в рапорти на додаткову грошову винагороду за вказані дати не подавався.
З наведеного суд констатує, що в позивачем в період з 01.12.2023 по 26.02.2024 не виконувались бойові (спеціальні) завданні, визначені п. 4 Наказу №726.
Суд зауважує, що факт входження до складу прикордонного загону або підпорядкування підрозділу Сил Оборони України сам по собі не є достатньою підставою для виплати винагороди, якщо немає персональних документів, що підтверджують виконання відповідних завдань (наприклад, рапорту командира).
Згідно з Наказом № 726 виплати не можуть здійснюватися автоматично лише через перебування військовослужбовця в складі загону чи виконання загальних обов'язків, передбачених статутом. Наказ №726 чітко регламентує, що додаткова винагорода виплачується за виконання конкретних бойових (спеціальних) завдань, що документально підтверджуються. У ситуації, коли позивач перебувала у складі підрозділу, але конкретні бойові (спеціальні) завдання нею особисто не виконувались, підстави для нарахування виплати відсутні.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виконання позивачем протягом грудня 2023 року-лютого 2024 року бойових (спеціальних) завдань, суд дійшов висновку, що підстави для виплати додаткової винагороди за вказаний період відсутні.
Щодо виплати додаткової винагороди за період з 26.02.2024 по 14.05.2024, то судом встановлено, що відповідно до бойових розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.02.2024 №46(гриф), ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.02.2024 №Ш/02.5-265(гриф), ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 24.02.2024 №826(гриф)/ОКП та розпорядження Тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 24.02.2024 №24ТГр/БР/350 (гриф), з 26.02.2024 було розформовано орган військового управління - Тактичну групу «Вінниця», а сили і засоби військової частини НОМЕР_1 передано ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З 27.02.2024 по 14.05.2024 військова частина НОМЕР_1 та весь її особовий склад не був включений до складу будь-яких діючих органів військового управління Сил Оборони України.
Відповідно до пп. 3 п. 4 Наказу №726 до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями без обов'язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:
- з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
- з безпосереднього виявлення та фіксації повітряних цілей та інших об'єктів противника.
Отже, завдання, передбачені пп. 3 п. 4 Наказу № 726, не вимагають обов'язкового включення до складу діючих угруповань військ (сил), що, в свою чергу, розширює коло осіб, які мають право на додаткову винагороду. Водночас обов'язковою умовою для її виплати залишається підтвердження виконання відповідних завдань на підставі документів, визначених п. 8 Наказу №726.
В матеріалах справи відсутні докази щодо виконання позивачем в період з 26.02.2024 по 14.05.2024 бойових (спеціальних) завдань, передбачених пп. 3 п. 4 Наказу №726, відтак відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн.
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.02.2024, з 01.05.2024 по 14.05.2024 в розмірі 30000 грн є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 07.03.2023 по 14.05.2024 виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, то суд зазначає таке.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
З набранням чинності Постановою № 704, якою змінено (збільшено) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача з 01.01.2018 виникли підстави для перерахунку пенсії.
П. 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
П. 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
На момент набрання чинності Постанови № 704 (01.03.2018) п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі за текстом - постанова КМ України № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Надалі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відтак, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.
При цьому, згідно з п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Суд зазначає, що під час розв'язання правової колізії між нормами п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови Кабінету Міністрів України № 704, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Враховуючи те, що норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, суд вважає, що відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показника ніж прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Суд наголошує, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Отже, з 29.01.2020 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 10.10.2022 у справі №400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі №120/8682/21-а.
Однак, суд зазначає, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704" (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
П. 1 Постанови №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Також п. 2 указаної постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Викладення п. 4 Постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року та становить сталу величину 1762 грн, свідчить про відсутність підстав для визначення з 20.05.2023 розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, відповідач протиправно не застосував при обчисленні та виплаті позивачеві грошового забезпечення з 07.04.2023 по 19.05.2023 як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2023.
Суд зауважує, що позивачем заявлено лише вимогу про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошове забезпечення військовослужбовця за період 07.04.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, за період з 01.01.2024 по 14.05.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
При цьому, передумовою для прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є необхідність встановлення факту про допущення ним порушення прав, свобод або ж законних інтересів позивача внаслідок прийняття відповідних рішень, вчинення дій або ж допущення бездіяльності.
В контексті зазначеного, суд вважає, що у даному випадку позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ч. 1 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Відтак за обставин, коли відповідачем не дотримано вимог законодавства при здійсненні розрахунку грошового забезпечення позивача, негативні наслідки від такої поведінки не можуть перекладатися на фізичну особу.
З огляду на викладене та враховуючи очевидність протиправної поведінки відповідача, якою порушуються основоположні права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачеві грошового забезпечення в період з 07.04.2023 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023.
Відповідно наявні підстави для задоволення позовних вимог у спосіб зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 07.03.203 по 19.05.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог стосовно нарахування позивачеві компенсації за неотримане речове майно, то суд зважає на таке
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Відповідно до п. 2-3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Згідно з п. 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до п. 7 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Таким чином, виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв'язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов'язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, які в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом під час розгляду цієї справи.
З оформленої відповідачем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, судом встановлено, що нарахування позивачеві компенсації за неотримане речове майно здійснене відповідачем відповідно до цін на речове майно, які були встановлені в період набуття права на отримання відповідного майна, та із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Суд враховує, що Порядком №178 не передбачено, що при розрахунку суми грошової компенсації необхідно враховувати такі складові, як момент виникнення права на отримання майна, термін експлуатації, ціну на час набуття права, кількість предметів, належних до видачі, та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна, натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно, виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за №1536/29666 (далі - Інструкція №1132), визначає організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період.
Відповідно до п. 10 розділу І Інструкції №1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.
Ч. 3 ст. 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок №178, тоді як норми Інструкції №1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.
Як вказано Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 у справі №380/2458/20, положення п. 10 розділу І Інструкції №1132 не суперечать Порядку №178. Вказаним пунктом Інструкції №1132 передбачено порядок визначення строку носіння відповідного речового майна, а не порядок нарахування розміру спірної компенсації.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті наведених норм, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року, в якому проведено виплату, а саме 2024 року.
За таких обставин, дії відповідача щодо нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу позивача, та не застосування при розрахунку грошової компенсації закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024 за цінами, визначеними наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 №1130-АГ "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації", є протиправними.
Відтак з метою належного захисту порушеного права позивача відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеним станом на 01.01.2024 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору та нею не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 07.04.2023 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 07.04.2023 по 19.05.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини за цінами предметів речового майна, визначеним станом на 01.01.2024 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 № 1130-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.01.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна