Справа № 932/9084/24
Провадження № 3 /932/4155/24
27 грудня 2024 рокум. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Ярощук О.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із ДПП УПП в Дніпропетровській області відділ адміністративної практики в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП -
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №134334 від 22.09.2024, близько 02 год. 02 хв. за адресою м. Дніпро, проспект Б. Хмельницького, 29а 22.09.2024, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №134352 від 22.09.2024, близько 02 год. 02 хв. за адресою м. Дніпро, проспект Б. Хмельницького, 29а 22.09.2024, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав посвідчення водія відповідної категорії (правопорушення вчинено повторно протягом року ч. 5 ст. 126 КУпАП від 28.08.2024), чим порушив вимоги п.2.1.а. ПДР України. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення №932/9084/24, провадження №3/932/4155/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення №932/9088/24, провадження №3/932/4156/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3ст.130 КУпАП були об'єднані в одне провадження.
ОСОБА_1 у судові засідання (14.11.2024, 10.12.2024, 27.12.2024) не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання від останнього до суду не надходило.
До суду повернулися конверти про виклик ОСОБА_1 у судові засідання для розгляду адміністративної справи стосовно нього.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
ОСОБА_1 був обізнаний щодо вищевказаної події щодо нього, тому зважаючи на це, мав реальну нагоду бути присутнім при розгляді справи, і в подальшому хоча б поцікавитись в Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська про стан та перебіг справи щодо нього або стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було роз'яснено порядок розгляду справи у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська. ОСОБА_1 власноруч підписав обидва протоколи, додаткових пояснень до протоколів не надавав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 у судове засідання, враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При прийнятті остаточного рішення по справі суд досліджує докази, які долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол серії ЕПР1 №134334 від 22.09.2024; рапорт патрульної поліції; відео з боді-камер патрульної поліції, які безпосередньо зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення №№470855, 474373, 472311; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, картка обліку адміністративних правопорушень щодо ОСОБА_1 , відповідно до якої на останнього накладено адміністративне стягнення на ч. 3 ст. 130 КУпАП (ААД №690360 від 16.03.2024); картка обліку адміністративних правопорушень щодо ОСОБА_1 (ААД №649508 від 08.02.2024); протокол серії ЕПР1 №134352 від 22.09.2024; рапорт патрульної поліції від 22.09.2024; довідку згідно бази НАІС МВС України, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував; картка обліку адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 , відповідно до якої на останнього накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП (ААД №556430 від 13.10.2024), постанова серії ЕНА №1486363 від 21.02.2024 про притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
У судовому засіданні досліджено відеозапис із компакт-диску DVD-R, який знаходиться у матеріалах справи. Суд бере до уваги зазначені відеозаписи, з урахуванням того, що відомості про існування зазначених записів, зокрема про їх здійснення містяться безпосередньо у протоколі.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови, усі ці факти підтверджуються зібраними доказами як окремо, так і у своій сукупності.
Дослідженням диску встановлено, що за кермом боді-камера №470855 о 02 год 09 хв 22.09.2024 авто перебуває ОСОБА_1 ; останньому законно запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що останній відмовився 02 год 11 хв; працівниками поліції роз'ясненні його права і те, що його справа буде розглядатися Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 03 год 22 хв; боді-камера №474373 02 год 25 хв визнає ОСОБА_1 , що кожного дня їздить без посвідчення водія; власноруч підпис протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпП; ОСОБА_1 .. Зауважень чи доповнень під час складення протоколу з боку ОСОБА_1 не було.
За встановлених обставин, суд бере до уваги відеозапис із боді камер співробітників поліції, оскільки він достовірно відображає усі обставини адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення по суті, суд бере до уваги і висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17, де останній вказав про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно із п. 2.1 (а) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Установлені судом обставини виявленого правопорушення свідчать про наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статтею 126 КУпАП, а його дії слід кваліфікувати як порушення учасником дорожнього руху, передбачених п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 КУпАП, дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Згідно із п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, встановлені судом обставини виявленого правопорушення свідчать про наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 130 КУпАП, а його дії слід кваліфікувати як порушення учасником дорожнього руху, передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Орган (посадова особа) відповідно до статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
ОСОБА_1 інкримінується адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Частиною другою статті 36 КУпАП передбачено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При призначенні адміністративного стягнення суд виходить із змісту статті 33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, а також особу яка притягається до адміністративної відповідальності, її майновий стан, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом в межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП України.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучена довідка від 27.09.2024 згідно бази НАІС МВС Україна, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
При застосуванні до ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, відповідно до якої, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Тому такій особі, у разі визнання її винною у вчиненні кримінальних правопорушень, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на час вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
При обранні міри адміністративного стягнення, враховуючи обставини вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, зважаючи на те, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вказані правопорушення, проте на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти аналогічні правопорушення, адміністративні стягнення у вигляді штрафу у добровільному порядку у встановлений строк не сплачує, продовжує керувати транспортним засобом без посвідчення водія, беручи до уваги вимоги статті 36 КУпАП, суд приходить до переконання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за санкцією санкції ч.3 ст.130 КУпАП у виді адміністративного арешту на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, що буде відповідати характеру та тяжкості вчинених ним адміністративних правопорушень.
Разом із цим, санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачена конфіскація транспортного засобу, який знаходиться у приватній власності правопорушника.
Слід зазначити, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував автомобілем «MERCEDES BENZ», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить БО БФ Шалом.
Зважаючи на ту обставину, що надані суду матеріали не містять доказів належності ОСОБА_1 керованого ним автомобіля на праві власності, суд вважає, що правові підстави для застосування конфіскації транспортного засобу відсутні.
Орім того, у відповідності до статті 40-1 КУпАП, частини п'ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому винесено постанову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 24,27,33,36,38,126,130,283,284КУпАП, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб з позбавленням права керування транспортним засобоми на строк десять років, без конфіскації транспортного засобу.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушеннята накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно із ст.36 КУпАП шляхом накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення із числа вчинених, остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративне стягнення за ст. 130 ч.3 КУпАП у виді адміністративного арешту на строк 15 діб з позбавленням права керування транспортним засобом на строк десять років, без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) номер рахунку UA908999980313111256000026001).
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Постанова судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. В. Ярощук