№ 2-1536/10
Іменем України
16 листопада 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді - Цукурова В.П.,
при секретарі - Коноплянко А.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідачів Філіпських С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення «Комерційного банку «Дельта», ПАТ «Дельта Банк» про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення «Комерційного банку «Дельта», ПАТ «Дельта Банк» про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.
03 червня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 2630/04/35485, згідно якого позивач поклав на депозит строком на 1 рік - 30000 гривень з процентною ставкою 18.5% річних строком до 08.06.2009 року.
У зв'язку з інфляцією в Україні позивач вирішив розірвати договір та достроково отримати вклад, у зв'язку з чим 27.10.2008 року звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору.
29.10.2008 року відповідач листом № 05.3-111564 відмовив позивачеві у розірванні договору на підставі Постанови НБУ № 319 «Про додаткові заходи діяльності банку» від 11.10.2008 року.
По закінченні дії договору вкладу - 09.06.2009 року банком було виплачено позивачу нараховані відсотки у розмірі 5601,52 грн. та сума вкладу.
Позивач вважає, що протиправними діями відповідача йому спричинено матеріальну шкоду, яка виразилася в упущеній вигоді в сумі 5035,19 гривень, оскільки позивач мав можливість укласти договір з іншим банком з процентної ставкою 32% річних.
Крім того, позивачеві було спричинено моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях, порушенні життєвих зв'язків. Моральну шкоду позивач оцінює в 5000 гривень.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь упущену вигоду в розмірі 5035,19 гривень та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, а всього 10035,19 гривень.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача Філіпських С.І., діючий на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини.
03 червня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 2630/04/35485, згідно якого позивач поклав на депозит строком на 1 рік - 30000 гривень з процентною ставкою 18.5% річних строком до 08.06.2009 року. Згідно розділу 3 Договору «Порядок і умови розміщення вкладу», нараховані проценти виплачуються банком одночасно з повернення суми вкладу по закінченню строку його розміщення.
Відповідно до чинного законодавства України, а також зазначеного договору, позивач мав право на дострокове розірвання договору і повернення вкладу, при цьому передбачено суттєве зниження процентної ставки (до 90 днів - 2%, після 90 днів - 13%).
У зв'язку з інфляцією в Україні позивач вирішив розірвати договір та достроково отримати вклад, у зв'язку з чим 27.10.2008 року звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору.
29.10.2008 року відповідач листом № 05.3-111564 відмовив позивачеві у розірванні договору на підставі Постанови НБУ № 319 «Про додаткові заходи діяльності банку» від 11.10.2008 року.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з Постановою НБУ № 319 від 11.10.2008 року комерційним банкам було заборонено робити дострокове повернення депозитів.
Згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд за комерційними банками, та його вимоги є обов'язковими для виконання. Законом передбачено відповідні санкції в разі їх невиконання. Таким чином, в період розвитку фінансової кризи банк був поставлений в рамки, коли він не міг достроково розірвати договір вкладу.
Однак, як тільки обмеження НБУ були зняті, позивач був інформований про те, що вищезазначені обставини відпали і він може отримати достроково свій вклад.
По закінченні дії договору вкладу - 09.06.2009 року банком було виплачено позивачу нараховані відсотки у розмірі 5601,52 грн. та сума вкладу.
Розділом 5 договору «Про відповідальність сторін» зазначено, що сторони договору звільняються від відповідальності у випадку настання та дії обставин, що знаходяться за межами контролю сторін. До таких обставин, крім іншого, також включено видання уповноваженими органами нормативних актів, що прямо перешкоджають або забороняють вчинити дії, спрямовані на виконання зобов'язань за цим договором.
Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України лише наявність винних дій є підставою відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками (упущеною вигодою) є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Тому позивач повинен доказати, що упущена вигода, якщо вона є, являється наслідком протиправної поведінки відповідача, тобто повинен доказати причинний зв'язок між протиправним діянням ПАТ «Дельта Банк» та спричиненням йому збитків, що не було зроблено позивачем.
Позовні вимоги щодо стягнення упущеної вигоди позивачем нічим не підтверджені, розрахунок занадто умовний, жодних доказів не надано, чим не виконано вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди задоволенню не підлягають.
Суд приходить до висновку, що з боку відповідача відсутні порушення діючого законодавства України, отже відсутні порушення прав позивача. Тобто позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення «Комерційного банку «Дельта», ПАТ «Дельта Банк» про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди.
На підставі ст. ст. 22, 614 ЦК України, ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та керуючись ст. ст. 5, 10, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення «Комерційного банку «Дельта», ПАТ «Дельта Банк» про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька В.П. Цукуров