Справа № 2-а-4021/10
іменем України
19 листопада 2010 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.
При секретарі Семенець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративною юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача протиправними, стягнення недоотриманої грошової допомоги,
Згідно позову, позивач має статус інваліда війни ІІІ групи, який встановлений згідно із п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради . Має право щорічно до 5 травня отримати грошову допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. УПСЗН йому була виплачена така грошова допомога в 2009, 2010 роках у розмірі 380 та 420 гривень відповідно. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими, що не відповідають мінімальному розміру пенсії за віком. За розрахунками позивача, УПСЗН не доплатило йому 7628 гривень, які позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь.
Позивач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у його відсутність.
Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, належним чином та завчасно сповіщене про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направило, про причини неявки суду не повідомило.
За ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:
Згідно копії посвідчення (а.с. 8) та копії довідки МСЕК (а.с. 10), позивач ОСОБА_1 має статус інваліда війни ІІІ групи, перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради та на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання до 5 травня разової грошової допомоги.
Згідно довідки (а.с. 5), відповідачем така грошова допомога позивачеві виплачена у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, а саме:
- в 2009 році - 380 грн.;
- в 2010 році - 420 грн.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного:
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції чинній до 31 грудня 2007 року та після 22 травня 2008 року), щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідачем не оспорюється право позивача як інваліда війни на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, визначаючи фактичний розмір такої допомоги, відповідач керувався не чинними нормами зазначеного закону, а підзаконними нормативно-правовими актами.
Суд враховує, що визначений Кабінетом Міністрів розмір разової грошової допомоги інвалідам війни не відповідає вимогам ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому до спірних правовідносин суд згідно ч. 4 ст. 8 ЦПК України застосовує акт вищої юридичної сили - Закон.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З аналізу перелічених правових норм суд дійшов висновку, що розмір разової грошової допомоги позивачеві фактично мав розраховуватися з семи встановлених законом прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином суд виходить з того, що станом на час здійснення виплати разової грошової допомоги як інваліду війни було чинним право позивача на отримання такої допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, яка визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Однак в зазначений період відповідачем нарахування такої допомоги здійснене у значно меншому розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідачем було порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). За наведених обставин, дії відповідача щодо нарахування позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в неналежному розмірі є протиправними, право позивача на отримання такої разової грошової допомоги порушене та підлягає судовому захисту.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у певному розмірі, відповідає характеру правовідносин, що склалися між сторонами.
Визначаючи розмір одноразової компенсації, яку відповідач УПСЗН зобов'язаний виплатити позивачеві, суд враховує, що згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», затверджено затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 жовтня у розмірі 498 гривень. Згідно ст. 2 Закону України ?ро встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 квітня 2010 року - 706 гривень.
Таким чином відповідач збовязаний сплатити позивачеві:
- за 2009 рік 498 х 7 - 380 = 3106 грн.
- за 2010 рік 706 х 7 - 420 = 4522 грн.
усього 7628 грн.
Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ч. 5 ст. 13, ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч. 4 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача протиправними, стягнення недоотриманої грошової допомоги - задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи за 2009 та 2010 роки такими, що не відповідають вимогам ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи за 2009 та 2010 роки згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у загальному розмірі 7628 (сім тисяч шістсот двадцять вісім) гривень.
На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецький Апеляційний адміністративний суд через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий :