24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді: Луніна С.В.,
суддів: Адаменко О.Г., Кірюхіної М.А.,
при секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Євпаторійської міської ради АРК до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі-продажу квартири недійсною, за апеляційною скаргою Євпаторійської міської ради АРК на рішення Євпаторійського міського суду АРК від 07 квітня 2009 року,
ОСОБА_7 звернулась до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що при обговорюванні умов купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 між позивачкою та ОСОБА_5, її матір'ю ОСОБА_8, покупцями було запропоновано заплатити 10 000 доларів США та забрати позивачку на утримання до м. Пінськ Республіка Білорусь. 12 липня 2007 року позивачка уклала договір купівлі - продажу квартири за 40 000 грн. та передала квартиру у власність ОСОБА_5 Проте умови договору з боку покупця виконані не були.
Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 07 квітня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі - продажу квартири недійсною, такою, що приховує договір довічного утримання і розірвання договору довічного утримання відмовлено.
В апеляційній скарзі Євпаторійська міська рада АРК просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду є необгрунтованими та незаконними, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права. Апелянт стверджує, що між сторонами договір купівлі-продажу укладався та вартість квартири визначалась за умови, що відповідачі будуть довічно утримувати позивачку та забезпечувати її ліками.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_7 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05 червня 2004 року та зареєстрованого у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 09 липня 2004 року, належала АДРЕСА_1. 12 липня 2007 рок між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири, згідно котрого ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_5 купила належну позивачці квартиру 23, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 (а.с.9). Вказаний договір нотаріально посвідчений. Угода зареєстрована у Державному реєстрі правочинів під № 2210428 (а.с.10).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення виходив з недоведеності позовних вимог ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, таким, що приховує договір довічного утримання, та на підставі зазначеного відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Ч. 2 ст. 235 ЦК України передбачено, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Позивачка, яка вимагає визнання правочину недійсним, як укладеного з метою приховати інший правочин, повинна довести, що правочин купівлі-продажу укладений з такою метою.
Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.
За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Як вбачається з вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, щодо недоведеності позивачкою ОСОБА_7 існування між сторонами правовідносин за договором довічного утримання, відповідно до вимог ст. 749-751 ЦК України.
Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для зміни чи скасування рішення.
Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріально і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, ч. 1 ст. 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційну скаргу Євпаторійської міської ради АРК відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 07 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк.
Судді