2010 року вересня місяця „13” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В., Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, Оріхівської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим, 3 особа - Сектор з питань опіки та піклування Служби у справах дітей Сакської районної державної адміністрації АР Крим, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом і про виплату грошової компенсації за частку цього майна, за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9, Оріхівської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим, 3 особа - Сектор з питань опіки та піклування Служби у справах дітей Сакської районної державної адміністрації АР Крим, про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом і за законом, за апеляційними скаргами ОСОБА_8, представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_12 та ОСОБА_10 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2010 року,
25 жовтня 2006 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, 3 особа - Сектор з питань опіки та піклування Служби у справах дітей Сакської районної державної адміністрації АР Крим, про визнання права власності на нерухоме майно. Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_13 - мати неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме будинок АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та чоловік ОСОБА_9 Зазначає, що діти були зареєстровані в будинку і на протязі шести місяців проживали в ньому, а тому є такими, що прийняли спадщину. Відповідач ОСОБА_9 відмовився приймати спадщину, не подавав заяву про прийняття спадщини і фактично не вступив в управління спадковим майном. Посилається на те, що діти не можуть отримати свідоцтво про прийняття спадщини, оскільки на спадковий будинок відсутні правовстановлюючі документи. Право власності на будинок в Євпаторійському МБРТІ не зареєстровано. За договором купівлі-продажу від 17.08.1977 року будинок належав ОСОБА_14, з яким померла ОСОБА_15 /до шлюбу ОСОБА_15/ - мати померлої ОСОБА_13 знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з 1971 року. Рішенням народного суду Сакського району Кримської області від 07.04.1978 року за ОСОБА_15 /ОСОБА_15 визнано право власності на Ѕ частку зазначеного будинку і на Ѕ частку будинку визнано право власності за померлим ОСОБА_14 Згідно з рішенням народного суду Сакського району Кримської області від 12.01.1983 року ОСОБА_15 сплатила ОСОБА_17 спадкоємцю ОСОБА_14 грошову компенсацію за Ѕ частку житлового будинку. 01.04.1978 року ОСОБА_15 зареєструвала шлюб з ОСОБА_18, який помер 24.01.1991 року. Згідно з довідкою Оріхівської сільської ради Сакського району АР Крим за даними погосподарчої книги за 1991-1995 рр. будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_15 померла. Після її смерті спадкоємцями першої черги за законом були її син ОСОБА_19 та дочка ОСОБА_13, які фактично прийняли спадщину, оскільки проживали в будинку на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_19 помер, спадкоємцем після його смерті залишилася лише сестра ОСОБА_13, яка фактично прийняла спадщину. Таким чином, на час відкриття спадщини ОСОБА_13 належав будинок в цілому. Після смерті ОСОБА_13 діти залишалися проживати в будинку до направлення їх до державного інтернату. Просила визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 право власності на будинок АДРЕСА_1 та зобов'язати Євпаторійське МБ РТІ зареєструвати право власності на зазначений будинок за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8
Не погодившись з позовом, ОСОБА_10 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3 особа - Сектор з питань опіки та піклування Служби у справах дітей Сакської районної державної адміністрації АР Крим, про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом і за законом. Вимоги мотивовані тим, що будинок АДРЕСА_1 належав його матері ОСОБА_15 на праві власності. 25.04.1985 року ОСОБА_15 було складено заповіт, відповідно до якого вона заповідала будинок своїм дітям ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_19 в рівних частках кожному. Усі фактично прийняли спадщину. ОСОБА_13, ОСОБА_19 проживали в будинку, а він розпорядився речами матері, поселив в будинок свою дочку з сім'єю, у нього зберігається ощадкнижка на ім'я матері та будинкова книга. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_19 помер. Спадщину після його смерті прийняли ОСОБА_13, оскільки постійно проживала в будинку та він, тому що у нього знаходиться ощадкнижка на ім'я брата. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_13 Спадкоємцями після її смерті є її діти ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які постійно проживали в будинку, та чоловік ОСОБА_9, який не прийняв спадщину. Вважає, що за ним повинно бути визнано право власності на Ѕ частку житлового будинку і за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 по 1/6 частці будинку АДРЕСА_1 за кожним.
Ухвалами Сакського міськрайонного суду АР Крим від 23.12.2009 року та від 26.01.2010 року до участі у справі залучено як співвідповідачів ОСОБА_10 та Оріхівську сільську раду Сакського району АР Крим відповідно.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2010 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 та зустрічного позову ОСОБА_10 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8, представник ОСОБА_5, ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_12 просять рішення суду скасувати з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання за ними права власності на житловий будинок в рівних частках зі стягненням з них на користь ОСОБА_10 грошової компенсації в розмірі 1/3 вартості житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 а саме 16000 грн., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_20 просить рішення суду скасувати в частині залишення без задоволення його позовних вимог за зустрічним позовом з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представника позивачів за первісним позовом, відповідача ОСОБА_10, представника відповідача Оріхівської сільської ради Сакського району, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому посилаючись на Інструкцію про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 року, дійшов висновку, що спадкодавець ОСОБА_15 за життя не оформила в БТІ право власності на будинок АДРЕСА_1, тому на момент відкриття спадщини ОСОБА_15 не була власником зазначеного будинку. Оскільки позивачі не надали доказів про належність спірного будинку спадкодавцю ОСОБА_15, тому відсутні правові підстави для задоволення їх позовів.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким рішенням, як постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, при висновках, які не відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що на підставі рішення народного суду Сакського району Кримської області від 07 квітня 1978 року за ОСОБА_15 та ОСОБА_14 визнано право власності за кожним по Ѕ частки жилого будинку АДРЕСА_1
Згідно з рішенням народного суду Сакського району Кримської області від 12 січня 1983 року з ОСОБА_15 на користь спадкоємця ОСОБА_17 було стягнуто грошову компенсацію за Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 яка належала на праві власності спадкодавцю ОСОБА_14
З огляду на наведене вбачається, що на час життя спадкодавця ОСОБА_15, їй на праві власності належав увесь житловий будинок АДРЕСА_1
Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 року, яка діяла до затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056, реєстрації в БТІ підлягали лише будинки, які розташовані в містах та селищах міського типу, на яку посилався суд першої інстанції як на обґрунтування своїх висновків щодо виникнення права власності у ОСОБА_15, з моменту реєстрації такого права в БТІ.
Між тим, такий висновок суду є помилковим, оскільки виникнення права власності на будинки у сільській місцевості не було пов'язано з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацією в бюро технічної інвентаризації.
Так, відповідно до норм законодавства, діючого на час виникнення у ОСОБА_15 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, право власності на будинок у сільській місцевості виникало з моменту його реєстрації у сільській раді.
Як убачається з матеріалів справи, право власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 у 1978-1979 рр. у погосподарчій книзі Оріхівської сільської ради Сакського району було зареєстровано за ОСОБА_15, а з 1983 р. у погосподарчій книзі сільської ради було зареєстровано право власності за ОСОБА_15 у цілому на весь на будинок АДРЕСА_1. У 1983 році була проведена зміна нумерації будинку і згідно з записами у погосподарчій книзі за 1984 - 1985 рр. Оріхівської сільської ради було зареєстровано право власності за ОСОБА_15 на житловий будинок АДРЕСА_1
У засіданні суду апеляційної інстанції представник Оріхівської сільської ради підтвердила дані обставини та зазначила, що житловий будинок за АДРЕСА_1 є одним і тим же будинком, який за час життя належав на праві власності ОСОБА_15, що підтверджується записами у погосподарчих книгах Оріхівської сільської ради.
Згідно з висновком спеціаліста від 09.09.2010 року, яке було досліджено колегією суддів, вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_2 є домоволодінням, яке згідно з наданими документами, до 1983 року значилося у погосподарчих книгах як домоволодіння АДРЕСА_1
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_15 набула право власності на спірний будинок у встановленому законом порядку, яке було визнане компетентним органом влади - Оріхіською сільською радою Сакського району та за час її життя ніким не було оспорене. Відсутність у неї документа - свідоцтва про право власності відповідно до вимог чинного законодавства не можна вважати відсутністю у неї прав власності на жилий будинок взагалі.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_15 (а.с. 53-а т.1). На час її смерті спадкоємцями першої черги були її діти: ОСОБА_10, ОСОБА_19 та ОСОБА_13.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, який діє з 01 січня 2004 року, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України: від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року № 2709-VІ «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконно-нормативними актами.
Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_15 відкрилася до 01 січня 2004 року і була фактично прийнята спадкоємцями першої черги, то до зазначених спірних правовідносин слід застосовувати норми спадкового права, передбачені розділом VІІ Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, якщо у передбачений ст. 549 ЦК УРСР строк спадкоємці вступили в управління та володіння спадковим майном або його часткою, але у шестимісячний строк не звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.
Як убачається з матеріалів справи, на час смерті спадкодавця ОСОБА_15 разом з нею проживали син -ОСОБА_19 і дочка - ОСОБА_13.
ОСОБА_10 разом з матір'ю не проживав, але він надав ощадну книжку на ім'я спадкодавця ОСОБА_15, що, на його думку, підтверджує фактичне прийняття ним спадщини після смерті матері.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_19, ОСОБА_10 і ОСОБА_13 у встановлений статтею 549 ЦК УРСР строк вчинили дії з прийняття спадщини після смерті ОСОБА_15
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_19, ОСОБА_10 і ОСОБА_13 в рівних частках прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_15 і у кожного з них виникло право власності на 1/3 частку спадкового майна, а саме на житловий будинок АДРЕСА_2.
Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_19 (а.с. 13 т. 1). Після його смерті відкрилася спадщина на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_2, на яку він у встановленому законом порядку за час життя не отримав свідоцтва про право власності.
На час його смерті спадкоємцями другої черги були брат ОСОБА_10 і сестра ОСОБА_13, яка проживала разом з братом у будинку, який належав їм на праві спільної часткової власності.
ОСОБА_10 надав суду ощадну книжку на ім'я брата ОСОБА_19, яку забрав після смерті брата, що свідчить про фактичне прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_19
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_10 і ОСОБА_13 у встановлений ст. 549 ЦК УРСР строк вчинили дії з прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_19, тому у них виникло право власності на 1/6 частку спадкового майна, а саме на житловий будинок АДРЕСА_2 (1/3 : 2).
Таким чином, у ОСОБА_10 і ОСОБА_13 як у спадкоємців першої черги після смерті матері ОСОБА_15 і другої черги після смерті брата ОСОБА_19 виникло право власності у кожного на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 (1/3 +1/6).
При апеляційному перегляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_13 Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2. На час її смерті спадкоємцями черги були неповнолітні діти: ОСОБА_6, 1989 року народження, син ОСОБА_5, 1991 року народження, син ОСОБА_8, 1992 року народження та чоловік ОСОБА_9, який, як убачається з матеріалів справи, в установленому законом порядку не прийняв спадщину після смерті дружини, а діти на час смерті матері і після її смерті залишилися проживати у спадковому будинку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 у встановлений ст. 549 ЦК УРСР строк вчинили дії з прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_13, тому у них виникло право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 /в рівних частках - по 1/6 у кожного/ (1/2:3).
При цьому колегія суддів бере до уваги, що спадкоємці об'єднали свій інтерес до предмету позову і самостійних вимог про визнання права на окрему частку не заявляли.
Довід позивачів та їх представника за первісним позовом про те, що після смерті ОСОБА_19 його брат ОСОБА_21 не прийняв спадщину, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він спростовується матеріалами справи.
Оскільки суд першої інстанції не врахував вищезазначених обставин, судове рішення підлягає скасуванню за пунктами 1, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного і зустрічного позову.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційні скарги ОСОБА_8, представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_12 та ОСОБА_10 задовольнити частково.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2010 року скасувати і ухвалити нове.
Первісний позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 право власності на Ѕ частку домоволодіння з господарськими спорудами і будівлями АДРЕСА_2 (в рівних частках).
В іншій частині позову відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_10 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_10 право власності на Ѕ частку домоволодіння з господарськими спорудами і будівлями АДРЕСА_2.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Курська А.Г. Горбань В.В. Любобратцева Н.І.